ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня2023 року
м. Київ
справа № 199/10335/19
провадження № 61-845 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Державне казначейство України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року у складі судді Терещенко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доДержавного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області, про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 08 лютого 2006 року він проходив службу в органах внутрішніх справ.
25 вересня 2006 року прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська відносно нього було порушено кримінальну справу за частиною другою статті 365 КК України та складено протокол про його затримання.
26 вересня 2006 року заступником начальника ОРП Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі були розглянуті матеріали службового розслідування та встановлено, що відносно нього було порушено кримінальну справу, а також те, що він після виходу з лікарняного з 26 вересня 2006 року на службу не вийшов, тому керівництвом видано наказ про його звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни).
04 жовтня 2006 року прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська щодо нього було порушено кримінальну справу за частиною першою статті 129 і частиною першою статті 263 КК України та винесено постанову про закриття кримінальної справи за частиною другою статті 365 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України.
05 жовтня 2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2006 року було скасовано постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2006 року та в якості запобіжного заходу обрано підписку про невиїзд.
29 січня 2007 року постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська йому знову було змінено запобіжний захід на тримання під вартою заочно.
18 грудня 2008 року він з`явився до прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська разом з адвокатом та потерпілою, яка наполягала на його обмові та подачі нею завідомо неправдивої заяви про вчинення ним кримінального правопорушення, але його було затримано та поміщено під варту на підставі заочного рішення суду від 29 січня 2007 року.
Наприкінці січня 2009 року адвокат Готвянский, діючи від імені посадових осіб, в провадженні яких перебувала кримінальна справа, вимагав від його батька 35 000 грн за припинення його тримання під вартою та отримав 29 000 грн.
03 березня 2009 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було винесено постанову про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
16 березня 2009 року він звернувся із заявою про злочин до управління СБУ в Дніпропетровській області. 16 та 26 березня 2009 року в рамках заведеної УСБУ оперативно-розшукової справи за допомогою аудіо-технічних засобів негласного отримання інформації ним було записано розмови з адвокатом Готвянским, про що за участю понятих співробітниками спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю управління СБУ в Дніпропетровській області складались відповідні протоколи. Ним також зазначено про підписання договору про конфіденційну співпрацю, за умовами якого йому повинні були сплатити суму в розмірі 300 000 000 грн.
У липні 2009 року ним було направлено скаргу щодо відомостей про фальсифікацію кримінальної справи відносно нього, яку було перенаправлено до управління СБУ в Дніпропетровській області, а 10 вересня 2009 року - до прокуратури Дніпропетровської області.
24 листопада 2009 року він звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою про надання формуляру скарги.
27 листопада 2009 року прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська відносно нього порушено кримінальну справу за частиною першою статті 262 КК України.
30 листопада 2009 року його було заарештовано слідчим в кабінеті прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська.
03 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
04 жовтня 2011 року вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 129, частиною першою статті 262, частиною першою статті 263 КК України, та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
13 жовтня 2011 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано вирок від 04 жовтня 2011 року та справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд, а міру запобіжного заходу змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Після його звільнення з під варти УСБУ стало заперечувати факт реєстрації його заяви про злочин 16 березня 2009 року в журналі реєстрації, обліку і розгляду заяв про вчинені або підготовлювані злочини Управління СБУ у Дніпропетровській області та заперечувало факт заведення оперативно-розшукової, контррозвідувальної справи, а також факти запису його розмов з адвокатом Готвянским.
19 червня 2012 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було визнано недоведеним факт реєстрації 16 березня 2009 року заяви про злочин у Журналі реєстрації, обліку і розгляду заяв про вчинені або підготовлювані злочини управління СБУ у Дніпропетровській області, вказане рішення було залишено без змін апеляційним судом Дніпропетровської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду кримінальних і цивільних справ.
22 листопада 2013 року вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК України, призначено покарання у виді одного року позбавлення волі, але звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
20 лютого 2014 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області скасовано вирок від 22 листопада 2013 року, а справу направлено на новий судовий розгляд та зобов`язано суд першої інстанції при новому розгляді справи ретельно перевірити його доводи про застосування щодо нього незаконного насильства з боку посадових осіб органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, пенітенціарної системи, адвоката Готвянского і суду, з метою вимагання грошей у нього і його родини, незаконного порушення кримінальних справ, тримання під вартою, шляхом спрямування зазначених заяв у прокуратуру Дніпропетровської області для проведення перевірки, внесення до ЄРДР і прийняття процесуальних рішень. Але це рішення суду в частині перевірки, ЄРДР та прийняття процесуальних рішень, звернено до виконання не було.
01 липня 2015 року матеріали кримінальної справи передані з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська до апеляційного суду Дніпропетровської області для визначення юрисдикції.
07 липня 2015 року кримінальна справа направлена до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року закрито кримінальну справу за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною першою статті 262, частиною першою статті 263 КК України, оскільки під час судового розгляду прокурор дійшов до переконання, що дані досудового слідства не підтверджують пред`явленого йому обвинувачення, встановив відсутність події злочину, передбаченого частиною першою статті 129 КК України, та відсутності складу злочинів, передбачених частиною першою статті 262, частиною першою статті 263 КК України, та відмовився від підтримування державного обвинувачення.
У зв`язку з наведеним він вважає, що через організовані злочинні дії працівників органів досудового слідства, прокуратури, суду він незаконно утримувався під вартою протягом 2 років та 3 місяців та перебував під слідством і судом з вересня 2006 року по 11 грудня 2018 року, тобто 12 років 2 місяця 14 днів.
Вказував, що організованими злочинними діями органів прокуратури, суду, а також УСБУ, яке з 16 березня 2009 року здійснювало контроль за вчиненням органами прокуратури та суду зазначених вище кримінальних правопорушень, шляхом проведення комплексу оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів з залученням його на конфіденційній основі на договірних засадах, йому заподіяно значних майнових збитків, за період перебування під слідством та судом він втратив заробіток на суму 1 217 374 грн та інші грошові доходи, а саме: упущену вигоду, адже після постановлення 11 грудня 2018 року остаточного рішення за кримінальним обвинуваченням він не отримав суму розміром в 300 000 000 грн за договором про конфіденційну співпрацю з УСБУ та поніс витрати на найм житлового приміщення у сумі 570 000 грн, а також на оплату правової допомоги у сумі 629 150 грн. Загальний розмір майнових збитків оцінює на суму 302 602 524 грн.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на свою користь за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України майнову шкоду у розмірі 302 602 524 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного казначейства України в особі ГУ Державної казначейської служби у Дніпропетровській області з рахунку коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у виді втраченого заробітку у розмірі 199 856 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач незаконно перебував під слідством і судом з 25 вересня 2006 року до прийняття постанови про закриття кримінального провадження 11 грудня 2018 року, а тому має право на відшкодування майнової шкоди у виді втраченого заробітку відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", статті 1174 ЦК України.
Враховуючи неможливість достовірного встановлення розміру заробітної плати (посадового окладу) ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди у виді втраченого заробітку за період з 01 жовтня 2006 року до 31 грудня 2018 року з урахуванням пункту 9 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, виходячи із встановленого законом мінімуму заробітної плати в Україні за цей час, у загальному розмірі 199 856 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неотриманої суми у розмірі 300 000 000 грн за договором про конфіденційну співпрацю з Управлінням СБУ у Дніпропетровській області (упущеної вигоди), суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 негласним співробітником Головного управління СБУ у Дніпропетровській області, а також існування будь-якого договору про конфіденційну співпрацю з Управлінням СБУ.
Також суд першої інстанції не вбачав підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 629 150 грн у зв`язку з недоведеністю позивачем цих витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на оренду приміщення у розмірі 570 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди житлового приміщення від 01 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 (орендодавцями) та ОСОБА_1 (орендарем) не був зареєстрований у встановленому законом порядку і будь-яких доказів виконання зазначеного договору в частині передачі житлового приміщення ОСОБА_1 та понесення ним будь-яких витрат за умовами цього договору позивачем не доведено.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22 грудня 2022 року про виправлення описки, апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року змінено й викладено другий абзац резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 199 856 грн".
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції, надавши належну оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши незаконне затримання позивача та перебування його під слідством, безпідставне обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; врахувавши неможливість достовірного встановлення розміру заробітної плати (посадового окладу) ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача відшкодування втраченого заробітку за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2018 року у загальному розмірі 199 856 грн, виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, що узгоджується з пунктом 9 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
Разом з тим, відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна. Отже, відповідачем у справі є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, а тому суд першої інстанції помилково вважав, що вказані кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 . У зв`язку з наведеним, врахувавши правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, апеляційний суд дійшов висновку про зміниу резолютивної частини рішення суду першої інстанції, зазначивши про стягнення на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди коштів з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
Також апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 629 150 грн, найму житлового приміщення в розмірі 570 000 грн та 300 000 000 грн за договором про конфіденційну співпрацю з УСБУ є законним, обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 213/3794/20, від 20 грудня 2022 року у справі № 185/2979/20, від 09 грудня 2020 року у справі № 804/8231/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 509/550/17, від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури відкрито, витребувано цивільну справу № 199/10335/19 із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури мотивована тим, що суди першої та апеляціної інстанції не врахували, що положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" розповсюджуються на осіб, які звільнені з роботи (посади) саме у зв`язку з незаконним засудженням або відстороненням від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Проте позивача звільнено з органів внутрішніх справ України з 26 вересня 2006 року на підставі пункту 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни), а не через набрання законної сили рішенням суду щодо незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, що має принципове значення, оскільки у такому випадку приписи Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" на вказані правовідносини не розповсюджуються.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно обраховано розмір майнової шкоди у виді втраченого заробітку, вважає, що середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди має обчислюватися відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, згідно якого якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу;якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.
Суди дійшли помилкових висновків про неможливість встановлення розміру заробітної плати (посадового окладу) ОСОБА_1, оскільки цей розмір встановлено законодавчими актами України у відповідний період, зокрема Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України. Оскільки розмір посадового окладу ОСОБА_1 є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, на думку заявника, відшкодування втраченого заробітку має відбуватись з урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Крім того, суди не дослідили належним чином надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 629 150 грн, найму житлового приміщення в розмірі 570 000 грн та 300 000 000 грн за договором про конфіденційну співпрацю з Управління СБУ у Дніпропетровській області, та дійшли помилкових висновків про відмову у їх задоволенні .
Відзиви на касаційні скарги не надійшли.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 25 січня 2006 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі, що підтверджується копією витягу з наказу по особовому складу №22 ос від 08 лютого 2006 року (а. с. 31, т. 1).
25 вересня 2006 року ОСОБА_1 було затримано, що підтверджується протоколом про затримання (а. с. 15-16, т. 1).
Відповідно до копії витягу з наказу по особовому складу № 173 о/с від 26 вересня 2006 року ОСОБА_1 було звільнено у запас ЗС України за статтею 64 пункт "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України на підставі наказу начальника УМВС України у м. Севастополі № 1631 від 26 вересня 2006 року (а. с. 32, т. 1).
05 жовтня 2006 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення за частиною першою статті 129, частиною першою статті 263 КК України та на підставі постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а. с. 17-19, т. 1).
Згідно з довідкою по архівній карточці щодо ОСОБА_1, сформованій в. о. начальника ВКВСР ДУ "ДУВП (№ 4)" Прохошиною Л. А., ОСОБА_1 був затриманий 18 грудня 2008 року прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська за частиною першою статті 129, частиною першою статті 263 КК України; прибув до Дніпропетровського СІЗО 19 грудня 2008 року; згідно постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2009 року міра запобіжного заходу змінена на підписку про невиїзд та звільнений з зали суду; затриманий 30 листопада 2009 року прокуратурою Ленінського району м. Дніпропетровська за частиною першою статті 262 КК України; до Дніпропетровського СІЗО прибув 04 грудня 2009 року; засуджений 04 жовтня 2011 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за частиною першою статті 129, частиною першою статті 262, частиною першою статті 263, частиною першою статті 70 КК України до 4 років позбавлення волі; згідно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2011 року скасовано вирок, а справа направлена на новий судовий розгляд, міра запобіжного заходу змінена на підписку про невиїзд та був звільнений з залу суду (а. с. 121, т. 1).
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі № 199/4997/15 закрито кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною першою статті 262, частиною першою статті 263 КК України, на підставі частини другої статті 282 КПК України (в редакції від 28 грудня 1960 року), у зв`язку з тим, що під час судового розгляду прокурор дійшов до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред`явленого обвинувачення, а тому прокурор, керуючись положеннями статей 264, 282 КПК України (в редакції від 28 грудня 1960 року), відмовився від обвинувачення і у своїй постанові від 30 жовтня 2018 року виклав мотиви відмови (а. с. 3, т. 1).
Повідомленням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська № 5/175 від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 було надано інформацію стосовно того, що на підставі постанови суду від 11 грудня 2018 року за частиною третьою статті 264, частиною третьою 267, частиною другою статті 282 КПК України (в редакції від 28 грудня 1960 року) кримінальну справу за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною першою статті 262, частиною першою статті 263 КК України, на підставі частини другої статті 282 КПК України (в редакції від 28 грудня 1960 року) закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримування державного обвинувачення та зазначено про можливість, зокрема, звернутись з вимогою щодо відшкодування втраченого заробітку, сплачених штрафів, судових витрат, сум за надання юридичної допомоги та інше відповідно до вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (а. с. 44, т. 1).
Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровської області № 3404/06-03/26 від 08 лютого 2019 року, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування України відсутня інформація на застраховану особу ОСОБА_1 за 2006-2018 станом на 05 лютого 2019 року (а. с. 75, т.1).
Листом Головного управління національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 632/100/01-2019 від 11 лютого 2019 року повідомлено, що з початку окупації Криму і до теперішнього часу Головне управління національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя розміщено у м. Херсоні; Головне управління з початку окупації Криму і до теперішнього часу не має доступу до будь-яких документів. Архіви, документація або інші матеріали, які стосуються колишнього особового складу, з тимчасово окупованої території не передавалися, тому надати інформацію не надається можливим, будь-якими відомостями щодо ОСОБА_1 . Головне управління національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не володіє (а. с. 61, т. 1).
Відповідно до листа Управління кадрового забезпечення Головного управління національної поліції в Херсонській області № 316/2/01/2-2019 від 11 лютого 2019 року, останнє не володіє інформацією на колишнього працівника Нахімовського РВ УМВС в м. Севастополі ОСОБА_1 (а. с. 85, т. 1).
Відповідно до повідомлення голови ліквідаційної комісії УМВС України в Херсонській області Прокудіна О. С. № 79/04/2-2019 від 11 лютого 2019 року, ліквідаційна комісія УМВС України в Херсонській області не володіє запитуваною інформацією у відношенні колишнього працівника Нахімовського РВ УМВС в м. Севастополі ОСОБА_1 ; будь-які матеріали Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі на зберігання в архів УМВС України в Херсонській області не передавалися (а. с. 87, т. 1).
Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області № 16272/10/04-36-53-80 від 14 лютого 2019 року, ОСОБА_1 отримував доходи з таких джерел: 8 673 543 - УМВС України в м. Севастополі, за ІІІ квартал 2006 року нараховано 766, 61 грн та 1 399, 22 грн (а. с. 82-83, т. 1).
Відповідно до листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України № 22/3/1-923 від 21 лютого 2019 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 10 вересня 2005 року по 26 вересня 2006 року (звільнений наказом УМВС України в м. Севастополі № 173 о/с в запас за порушення дисципліни). Особова справа ОСОБА_1 знаходиться за останнім місцем служби. За інформацією департаменту фінансово-облікової політики МВС України ОСОБА_1 грошове забезпечення в апараті МВС не отримував. Також повідомлено, що з лютого 2014 року листування з підрозділами внутрішніх справ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та УМВС України в м. Севастополі припинено, на офіційні запити жодної відповіді не отримано, відомчий зв`язок відсутній (а. с. 80, т. 1).
Відповідно до листа Департаменту з питань режиму та службової діяльності Міністерства внутрішніх справ України № 3140/11-2019 від 06 березня 2019 року, в департаменті будь-яких відомостей щодо ОСОБА_1 не виявлено. Документи Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі на зберігання до Департаменту не надходили (а. с. 97, т. 1).
Відповідно до листа Головного управління національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя № 416/100/01-2019 від 25 березня 2019 року, з початку анексії Автономної Республіки Крим і до теперішнього часу наказом Національної поліції України від 14 січня 2019 року № 26 Головне управління національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя знаходиться у м. Херсоні та з початку анексії Криму і до теперішнього часу не має доступу до будь-яких документів. Архіви, документація або інші матеріали, які стосуються колишнього особового складу, з тимчасово анексованої території не передавалися, будь-якими відомостями щодо ОСОБА_1 управління не володіє (а. с. 105, т. 1).