ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13480/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Случ О. В. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
за участю секретаря судового засідання - Денисюк І. Г.
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (суддя Паламар П. І.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (головуючий суддя Грек Б. М., судді Гаврилюк О. М., Шапран В. В.)
у справі № 910/13480/21
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення боргу
ВСТУП
1. Верховний Суд у цій справі розглядав касаційну скаргу Міністерства оборони України, яке не погоджувалося із стягненням з нього понесених відповідачем - Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, під час виконання укладеного між сторонами державного контракту.
ІСТОРІЯ СПАРВИ
Короткий зміст позовних вимог
2. Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - позивач, ДП "Житомирський бронетанковий завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони) про стягнення фактично понесених витрат за контрактом.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні контракту сторони на підставі висновків філії ПЗ узгодили орієнтовну вартість робіт, проте в період дії договірних відносин та виконання робіт (надання послуг) зазначена ціна зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., про що виконавець повідомив замовника, однак спільного рішення про внесення змін до контракту про новий розмір орієнтовної ціни сторони не досягнули, додаткову угоду не підписали. Як зазначає позивач, актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) з урахуванням протоколу розбіжностей зафіксовано факт і сума виконання позивачем робіт за державним контрактом, з яких частина вартості прийнята відповідачем та є безспірною, при цьому інша частина є фактичними витратами на виконання капітального ремонту виробів, що підтверджені відповідачем, проте зобов`язання щодо їх оплати відповідач залишив невиконаним.
4. Заперечення проти позову мотивовані відсутністю у відповідача зобов`язання щодо оплати перевищення розміру фактичних витрат орієнтовної вартості робіт (послуг), що прямо встановлено п. 2.7 контракту.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
5. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
6. Судові рішення мотивовані тим, що п. 2.2 контракту встановлена орієнтовна вартість виконання робіт (надання послуг) з ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ, у зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість заздалегідь передбачити зростання рівня фактичних затрат. Разом з тим, умовами п. 2.3 контракту передбачено можливість перегляду ціни контракту з метою недопущення зриву його виконання.
7. Оскільки відповідач після попередження з боку позивача не відмовився від виконання робіт з матеріалів, вартість яких істотно перевищувала кошторис, та згодом прийняв виконані позивачем роботи в повному обсязі, останній діяв в інтересах замовника з метою недопущення зриву виконання контракту, з огляду на те, що факт виконання робіт і додержання мети договору відповідачем не заперечується, суди на підставі вимог ст.ст. 622, 843, 844 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу виходячи з розміру фактично понесених позивачем витрат на ремонт виробів за контрактом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Міноборони звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 526 ЦК України у подібних правовідносинах у контексті стягнення фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту на виконання капітального ремонту озброєння за державним оборонним замовленням, в умовах особливого періоду (не в мирний час) та стягнення таких позадоговірних витрат з Міноборони в умовах правового режиму воєнного стану.
10. За твердженнями скаржника, для правильності застосування судами положень статті 526 ЦК України, існує необхідність у формуванні правового висновку, за яким недопустимим є стягнення з Міноборони в умовах особливого періоду та збройної агресії російської федерації проти України фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту за державним оборонним замовленням, з урахуванням умов пунктів 2.7, 2.3 цього контракту.
11. Скаржник також зауважує про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 щодо важливості та пріоритетності забезпечення через Міноборони Збройних Сил України коштами на їх потреби для відбиття збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
12. Скаржник зазначає, що за умовами контракту перегляд його ціни є правом замовника, а не його обов`язком, є виключенням та має бути вмотивованим. При цьому, чітко визначає, що у Міноборони відсутній обов`язок сплачувати фактичні (власні) витрати виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну, загальну) ціну контракту, та по суті є особистими витратами виконавця, його підприємницьким ризиком.
13. Скаржник вважає, що на момент укладення спірного контракту позивач чітко розумів та усвідомлював його істотні умови, у тому числі ціну контракту, у зв`язку з чим виконавець як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити цю обставину, зокрема підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання відповідно до закладеної у контракті договірної ціни.
14. На переконання скаржника, суди не надали належної оцінки тому, що виконавець звернувся до Міноборони щодо необхідності перегляду орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) вже у лютому 2018, тобто через півтора місяці після укладення контракту, коли істотне зростання вартості матеріалу після укладення контракту, в розумінні приписів частини п`ятої статті 844 ЦК України, не могло відбутися в силу незначного проміжку часу, який минув з моменту укладення контракту.
15. Окрім цього, суди безпідставно не врахував, що Міноборони не могло відмовитись від виконання робіт через збільшення кошторису виконавцем, зважаючи на важливість державного оборонного замовлення в умовах особливого періоду, а також того, що оскільки відповідні вироби були відремонтовані якісно та в повному обсязі (без виявлених недоліків), Міноборони в силу пункту 1.1 контракту не мало підстав не підписувати акт приймання виконаних робіт (наданих послуг). Відповідний акт був підписаний з урахуванням протоколу розбіжностей лише через незгоду з вартістю виконаних робіт (наданих послуг), яка суперечила контрактній ціні.
16. Невиконання умов контракту, на переконання скаржника, впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міноборони.
17. Окрім того, відповідач наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2022 у аналогічній справі № 910/16000/21 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
18. ДП "Житомирський бронетанковий завод" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
19. За твердженнями позивача, враховуючи своєчасне повідомлення замовника про необхідність перегляду орієнтовної ціни через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., її обґрунтованість, відсутність відмови замовника від збільшення кошторису та прийняття виконаних робіт згідно з актом приймання виконаних робіт без будь-яких зауважень, суди ухвалили законне та обґрунтоване рішення про стягнення спірних коштів на користь позивача.
20. При цьому, оскільки у виконавця була відсутня можливість заздалегідь, більше ніж за 10 місяців спрогнозувати зростання цін, позивач вважає недоречними доводи скаржника, що понесені фактичні витрати є підприємницьким ризиком з огляду на те, що виконавець мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів та розміру мінімальної заробітної плати.
21. Додатково позивач зазначив, що правовідносини між сторонами щодо укладання та виконання контракту виникли в 2017-2018 роках, з позовом про стягнення заборгованості він звернулося в 2021 році, тобто дані обставини мали місце до початку введення в Україні воєнного стану, відповідно посилання Міноборони про необхідність формування висновку про стягнення фактично понесених витрат в умовах правового режиму воєнного стану нівелюється.
22. 18.12.2023 на адресу електронної пошти Верховного Суду від ДП "Житомирський бронетанковий завод" надійшли додаткові пояснення, у яких позивач просить передати справу № 910/13480/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Враховуючи, що надіслані позивачем на електронну адресу Суду додаткові пояснення подані не в спосіб, передбачений частиною 6 статті 42 ГПК України, тобто не за допомогою засобів ЄСІТС, відповідні додаткові пояснення слід залишити без розгляду.
23. Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2023 заявила усне клопотання про передачу цієї справи № 910/13480/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказуючи на помилковість висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі № 910/13480/21, а також вказувала на наявність виключної правової проблеми щодо застосування частини 5 статті 844 ЦК України, частини 1 статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у контексті правовідносин, що виникли у цій справі в часині перевищення кошторису контракту.
24. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що його доводи зводяться до незгоди представника позивача із висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, а також до висловлення своєї позиції у цій справі щодо наявності підстав для стягнення із відповідача розміру фактично понесених позивачем витрат на ремонт виробів за контрактом. Втім, відповідне мотивування не є належним обґрунтуванням підстав для відступу від висновків об`єднаної палати, а також не свідчить про наявність виключної правової проблеми і, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Звідси, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи № 910/13480/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
25. За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
26. За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
27. Відповідно до частин першої-третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
28. Частинами першою-третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (2). Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (3).
29. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного сторонами державного контракту, що є контрактом з оборонного замовлення. Загальні правові засади планування та формування такого замовлення визначені Законом України "Про державне оборонне замовлення", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
30. За пунктом 4 частини першої статті 1 цього закону державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин.
31. Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонного замовлення, а також порядок здійснення контролю за його виконанням визначає Кабінет Міністрів України.
32. Згідно з абзацом 2 пункту 26 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок), у разі визначення виконавця без застосування конкурентних процедур, ціна на продукцію оборонного призначення встановлюється суб`єктом господарювання і державним замовником під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту, договору.