ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 924/232/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023
у справі №924/232/22
за заявою Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке АТП 16854"
до Публічного акціонерного товариства "Проскурів"
про відкриття провадження у справі про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі №924/232/22 частково задоволено заяву ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854" (вх.№05-06/443/22 від 02.08.2022) з додатковими грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство ПАТ "Проскурів" у сумі 11190691, 32 грн заборгованості. Визнано грошові вимоги ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854" до ПАТ "Проскурів" у розмірі: 4962,00 грн судовий збір - 1 черга задоволення вимог кредиторів (не враховується під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу на підставі ч.4 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства); 11190642,04 грн (з якої 4787500, 00 грн основного боргу, 5627693, 90 грн інфляційних втрат, 775448,14 грн 3 % річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Відхилено грошові вимоги у сумі 49, 28 грн 3 % річних.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.01.2023 у справі № 924/232/22, у якій просив її скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для поставлення за наслідками розгляду грошових вимог єдиної ухвали.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №924/232/22 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області (щодо грошових вимог ПАТ "Хмельницьке АТП 16854"), постановлену 17.01.2023 у справі 924/232/22 закрито.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 924/232/22, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/22 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.10.2023.
На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення застосовано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними, оскільки право на апеляційне оскарження ґрунтувалося не на вирішенні оскаржуваним рішенням питання про права та обов`язки скаржника, а на тому, що він брав безпосередню участь у розгляді грошових вимог ПрАТ "Хмельницьке АТП 16854".
Скаржник зазначає, що висновок Верховного Суду щодо можливості апеляційного оскарження ухвали, якою визнані грошові вимоги кредитора особою, грошові вимоги якої у попередньому засіданні були відхилені іншою ухвалою, відсутній.
Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1, яка подана на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 924/232/22.
Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №924/232/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, виходячи з такого.
Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).