ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2350/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Каплун І.О. (самопредставництво),
відповідача - Артошин О.С. (адвокат), Масіна В.П. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
на рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2023 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023
за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
про стягнення 5 564 204,02 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі - КП "Теплопостачання міста Одеси", Підприємство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс", Товариство, відповідач) про стягнення 5 564 204,02 грн заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
1.2. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору на відшкодування витрат з підкачки холодної води від 01.04.2014 №ТГО-183/14 (далі - Договір) у частині повного та своєчасного відшкодування фактичних витрат за 2020 - 2021 роки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2023 (суддя Невінгловська Ю.М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (колегія суддів: Богацька Н.С., Діброва Г.І., Принцевська Н.М.), у справі №916/2350/22 позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Інфокс" на користь КП "Теплопостачання міста Одеси" 5 564 204,02 грн заборгованості за Договором.
2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача вартості фактичних витрат позивача за 2020 - 2021 роки з підкачування холодної води у житлові будинки та витрат по експлуатації насосного обладнання. Суди зазначили про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами завищення позивачем вартості витрат за договором (не надано жодного контррозрахунку сум відшкодувань, не розкрито складники і порядок формування вказаних сум завищення витрат), що у свою чергу, виключає можливість перевірити правильність калькуляції відповідача та, відповідно, правомірність його вимог про зменшення визначених витрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, Товариство (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, скаржник посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 10, 13, 73, 74, 91 ГПК України та статей 34, 79 Закону України "Про нотаріат" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17 та від 30.01.2020 у справі №910/14949/18;
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 розділу VI Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190) у подібних правовідносинах.
4.1.3. За пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що доданий позивачем до матеріалів справи Договір складено російською мовою, водночас матеріали справи не містять нотаріального засвідченого перекладу цього Договору на українську мову. В цій частині суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.
4.1.4. На думку скаржника, наведені вище порушення судами норм процесуального права, призвели до порушення засад змагальності, належності і допустимості доказів і, як, наслідок ухвалення рішень, якими встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
4.1.5. За пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що: спір між сторонами виник у зв`язку з незгодою відповідача на відшкодування спірної суми витрат позивача з підкачування холодної води у житлові будинки та витрат по експлуатації насосного обладнання, оскільки до складу цих витрат позивачем необґрунтовано включені витрати, що не пов`язані з наданням такої послуги. Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах судам належало дослідити та встановити складові частини вартості таких фактичних витрат, зокрема на предмет їх відповідності умовам Договору і пункту 4 розділу VI Правил №190. У прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги, що і умовами Договору і Правилами №190 визначено обов`язок виконавця послуги з централізованого водопостачання/водовідведення на відшкодування теплопостачальним організаціям саме витрат на експлуатацію насосних агрегатів. Тобто витрат, які безпосередньо пов`язані саме з такою експлуатацію. Однак, позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на експлуатацію насосних агрегатів. При цьому, до складу таких витрат позивачем включено складові, які не мають жодного відношення до витрат, пов`язаних з експлуатацією насосних агрегатів. Зокрема, витрати на юридичні послуги, аудиторські послуги, по оцінці майна, витрати на технічні умови, судові витрати, інформаційні послуги, тощо.
4.1.6. У цьому контексті відповідач наголошує на тому, що позивач у спірних правовідносинах безпідставно розраховує складові витрат на послуги з експлуатації насосних агрегатів, виходячи з 1-6 відсотків від всіх його загальновиробничих витрат. Тобто, всіх витрат, які несе підприємство, у тому числі і витрат при здійсненні ліцензованої діяльності з теплопостачання, по яким на законодавчому рівні вже встановлено відповідні тарифи до яких включено загальновиробничі витрати. На думку відповідача, позивач при здійсненні розрахунку витрат за Договором повинен здійснювати розрахунок лише в частині послуг, які надає відповідачу.
4.1.7. Крім того, за твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій при наданні оцінки діям позивача в частині включення до складу витрат послуги з експлуатації насосних агрегатів (підкачки холодної води) 1-6 відсотків від всіх загальновиробничих витрат, безпідставно застосували до спірних правовідносин положення "Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання", затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКПРЕКП, Регулятор) від 25.06.2019 №1174 (далі - Постанова № 1174). На думку відповідача, вказаний акт не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання та складових витрат, що відносяться саме на ці послуги та не врегульовує порядок формування розрахунку відшкодування складу витрат на послуги з експлуатації насосних агрегатів (підкачки холодної води).
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що касаційна скарга подана скаржником за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. З огляду на наведене просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Між Підприємством (Теплопостачальна організація) та Товариством в особі філії "Інфоксводоканал" (Водоканал) 01.04.2014 укладено Договір №ТГО-183/14 на відшкодування витрат з підкачки холодної води, за умовами пунктів 1.1 - 1.3 якого Теплопостачальна організація здійснює експлуатацію насосного обладнання, що перебуває на її балансі, встановленого на ЦТП КП "Теплопостачання міста Одеси", для підкачування холодної води у висотні будинки згідно з доданим переліком, що є невід`ємною частиною договору, а Водоканал зобов`язується відшкодовувати Теплопостачальній організації фактичні витрати з експлуатації насосного обладнання з підкачування холодної води (відповідно до пункту 5.1. "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України", на підставі погодженої сторонами калькуляції); Теплопостачальна організація надає планову калькуляцію з підкачування холодної води, плановий акт та податкову накладну під плановий акт до 15-го числа наступного за звітним місяцем; Калькуляцію фактичних витрат, акти фактично виконаних робіт та коригуючі податкові накладні надаються до 25-го числа наступного за звітним місяця.
5.2. За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору Теплопостачальна організація зобов`язується проводити якісну експлуатацію насосів з підкачування холодної води з метою забезпечення безпечної та безперебійної роботи, а Водоканал зобов`язується здійснювати оплату фактичних витрат з підкачування холодної води на підставі актів фактичних витрат до 30 числа наступного за звітним місяцем.
5.3. Вартість підкачування холодної води визначається на підставі розрахункової калькуляції у розрахунку на рік, яка є невід`ємною частиною цього Договору, з усіма додатками та розшифровками за погодженням сторін, а саме: Плановий розрахунок суми відшкодування витрат на оплату праці персоналу КП "Теплопостачання міста Одеси", що обслуговує насоси підкачки х/в; Перелік об`єктів КП Теплопостачання міста Одеси, обладнаних підкачуванням холодної води в житлові будинки; Очікувані витрати електроенергії по об`єктах КП "Теплопостачання міста Одеси", обладнаних підкачуванням холодної води в житлові будинки (пункт 3.1 Договору).
5.4. Між сторонами погоджено та укладено додатки до Договору, зокрема: Калькуляція вартості підкачування холодної води на висотні будинки в розрахунку на рік; Перелік об`єктів КП "Теплопостачання міста Одеси", що обладнані підкачкою холодної води в житлові будинки (Додаток №1); Очікувані витрати електроенергії по об`єктах КП "Теплопостачання міста Одеси", обладнаних підкачуванням холодної води в житлові будинки на 2014 рік (Додаток №2).
5.5. У подальшому, 01.11.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду згідно з умовами якої пункт 3.3 Договору викладено у новій редакції. Зокрема, сторони узгодили між собою, що Водоканал зобов`язується відшкодовувати фактичні витрати на заробітну плати, які є невід`ємною частиною калькуляції:
"У період опалювального сезону: у розмірі 30 % від фактичних витрат по заробітній платі опалювальних ЦТП, згідно з переліком об`єктів, зазначених у Додатку №1; у розмірі 100% від фактичних витрат по заробітній платі гарячеводних ЦТП. згідно з переліком об`єктів, зазначених у Додатку №2;
У період відсутності опалювального сезону: у розмірі 100 % від фактичних витрат по заробітній платі гарячеводних та опалювальних ЦТП. згідно з переліком об`єктів, зазначених у Додатках №1, №2".
5.6. У додатку №1 до Додаткової угоди до Договору сторони погодили перелік опалювальних ЦТП, на яких проводиться підкачка холодної води. У Додатку №2 сторони погодили перелік гарячеводних ЦТП, на яких проводиться підкачка холодної води.
5.7. У період з січня 2020 року по грудень 2021 року сторони щомісячно підписували та погоджували планові калькуляції по обслуговуванню насосного обладнання з підкачування холодної води, до складу яких було включено такі витрати, зокрема: витрати на заробітну плату у тому числі і нарахування на заробітну плату, витрати на електроенергію, накладні витрати та ПДВ.
5.8. У період з січня 2020 року по грудень 2021 року позивачем складено акти фактичних витрат (до складу яких було включено також витрати на заробітну плату у тому числі і нарахування на заробітну плату, витрати на електроенергію, накладні витрати та ПДВ ) на загальну суму 69 501 054,88 грн. Указані акти зі сторони відповідача підписано із зауваженнями (відповідач не погоджуючись із сумами, які вказані на деяких актах фактичних витрат за вказаний період, зазначало безпосередньо у актах суми, які ним визнаються, а також направляло на адресу позивача листи із зазначенням причин такої незгоди).
5.9. Зокрема, загалом за вказаний період:
- відповідач частково визнав розмір фактичних витрат позивача з підкачування холодної води у житлові будинки у період з січня по грудень 2020 року на загальну суму 26 744 839,65 грн та не погодився з витратами позивача на суму 975 873,37 грн;
- відповідач частково визнав розмір фактичних витрат позивача з підкачування холодної води у житлові будинки у період з січня по грудень 2021 року на загальну суму 36 672 560,52 грн та не погодився з витратами позивача на суму 5 107 781,24 грн.
5.10. Як встановили суди, не погоджуючись з розміром зазначених у актах фактичних витрат у вказаний період (січень 2020 року грудень 2021 року) відповідач зазначав такі причини:
- у опалювальний період позивач підвищував заробітну плату, що пов`язано з переведенням машиністів насосних установок в операторів теплових пунктів з більш високою тарифною ставкою. Проте, на думку відповідача, підкачка холодної води по гарячеводним центральним тепловим пунктам (далі ЦТП), по яким відповідачу виставлялись 100% витрат по заробітній платі, ніяким чином не пов`язана з технологічним процесом режиму роботи позивача, зміна технологічного процесу в зимовий період не повинна відображатися на рівень відшкодування витрат по заробітній платі для таких підкачок, оскільки переведення персоналу позивача на іншу посаду з більш вищою заробітною платою свідчить про виконання ними обов`язків, не пов`язаних з підкачкою холодної води, а тому такі відшкодування можуть здійснюватися відповідачем частково;
- до відшкодування включено витрати на заробітну плату працівників, задіяних на ЦТП, у яких підкачування холодної води протягом тривалого часу не здійснювалось, або здійснювалось протягом декількох годин на добу. Вказане, на думку відповідача, не потребує постійного цілодобового перебування персоналу для потреб підкачки, а тому, перебування такого персоналу на ЦТП може бути пов`язано із наданням послуг з централізованого опалення або іншої діяльності, не пов`язаною з підкачкою холодної води. Отже, включення позивачем витрат з оплати праці по непрацюючим підкачкам або підкачкам, які працюють декілька годин на добу, у розмірі як при цілодобовому обслуговуванні таких підкачок, є необґрунтованим;
- відповідач вживає заходів для зменшення витрат на підкачку холодної води, шляхом встановлення сучасного, енергоефективного насосного обладнання з частотними перетворювачами, яке працює в автоматичному режимі та не потребує постійного перебування персоналу машиністів насосних установок, а тому, відповідачем не визнаються витрати із заробітної плати по підкачкам, які працюють в автоматичному режимі та можуть обслуговуватись значно меншою кількістю персоналу позивача;
- до відшкодування включені витрати на щорічні відпустки та суми компенсацій за невикористані відпустки у розмірі 100% в неопалювальний період, однак, на думку відповідача, такі витрати позивач несе в неопалювальний період оскільки такий персонал був задіяний переважно на період опалювального сезону для здійснення технологічного процесу з виробництва теплової енергії, по закінченню якого частина персоналу звільняється. Водночас витрати за невикористану відпустку та витрати на щорічні відпустки у розмірі 100% включаються позивачем до розрахунку витрат фактичних витрат з підкачування холодної води. На думку відповідача, включення позивачем таких витрат є необґрунтованим, оскільки звільнення персоналу припадає на неопалювальний період, інша частина персоналу, яка теж була задіяна у технологічному процесі з виробництва теплової енергії, виходить у чергові відпустки, як правило в неопалювальний період. Крім того, такі витрати не були передбачені у річній калькуляції;
- до відшкодування необґрунтовано включені деякі адміністративні витрати, зокрема: на юридичні та інформаційні послуги, на технічні умови, держмито, судові витрати, послуги супроводження програмного забезпечення. На думку відповідача, такі витрати не стосуються підкачки холодної води, вони штучно завищенні, оскільки мали бути розподілені у складі загальновиробничих витрат, або витрат на збут за конкретні види діяльності, а тому включення частини таких витрат є необґрунтованим.
5.11. Суди також встановили, що між сторонами проведено залік зустрічних вимог за 2020 рік на загальну суму 26 744 839,65 грн (протоколи погашення взаємної заборгованості від 31.08.2020, від 14.12.2020, від 26.04.2021 та за 2021 рік на загальну суму 36 672 560,62 грн (протокол погашення взаємної заборгованості від 25.05.2022).
5.12. Відмова відповідача сплатити повну вартість фактичних витрат з підкачування холодної води, які визначені у актах за період з січня 2020 року по грудень 2021 року і стала підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
6. Касаційне провадження
6.1. У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023, який наявний в матеріалах справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.3. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах та про наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача, відповідач безпідставно та в порушення умов Договору відмовився сплатити повну вартість фактичних витрат позивача з підкачування холодної води, які визначені у актах за період з січня 2020 року по грудень 2021 року.
8.2. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено вимоги позивача про стягнення 5 564 204,02 грн заборгованості за Договором.
8.3. Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд зазначає таке.
8.4. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.5. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.7. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.8. Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 10, 13, 73, 74, 91 ГПК України та статей 34, 79 Закону України "Про нотаріат" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17 та від 30.01.2020 у справі №910/14949/18.
8.9. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.10. Отже, під час вирішення питання обґрунтованості доводів скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права, процесуальний закон також передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.
8.11. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
8.12. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
8.13. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
8.14. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.15. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.16. Проаналізувавши зміст касаційної скарги в цій частині Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підставою для скасування судових рішень з огляду на таке.
8.17. За доводами скаржника, судами попередніх інстанцій судами залишено поза увагою порушення позивачем вимог частини першої статті 10 ГПК України через подання письмових доказів, викладених російською мовою, водночас матеріали справи не містять нотаріального засвідченого перекладу цього Договору на українську мову, що суперечить висновкам, викладеним у наведених вище постановах Верховного Суду. Тобто, скаржник наголошує на неможливості подання позивачем копій документів - письмових доказів, складених іноземною мовою, без надання нотаріально посвідченого перекладу на українську мову.
8.18. Надаючи оцінку зазначеній скаржником підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.
8.19. У цій справі (№916/2350/22) предметом розгляду є заявлені вимоги про стягнення заборгованості за Договором, умови якого за вільним волевиявленням сторін було викладено російською мовою. При цьому у вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій встановлено обставини прийняття відповідачем цього Договору до виконання та не встановлено обставин щодо неможливості його виконання та/або наявності між сторонами спору в частині тлумачення його умов через викладення його у такій формі (російською мовою).
8.20. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що підставами позовних вимог визначено, зокрема, приписи статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та неналежне виконання відповідачем зобов`язання сплатити повну вартість фактичних витрат на послуги з експлуатації насосних агрегатів (підкачки холодної води).