ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/138/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К.О.
та представників
позивача: Грибан Ж.В.,
відповідача-1: не з`явились,
відповідача-2: Лавренюк Б.О., Чабан Р.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "Луцьксервіс" та ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023
рішення Господарського суду Волинської області від 08.08.2022
та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.08.2022
у справі № 903/138/20
за позовом ОСОБА_1
до:
1) Любешівської селищної ради;
2) Приватного підприємства "Луцьксервіс"
про визнання незаконним та скасування рішень Любешівської селищної ради, визнання недійсними результати торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Любешівської селищної ради та Приватного підприємства "Луцьксервіс" про:
- визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 22.03.2013 № 24/3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вільної від забудови земельної ділянки для продажу її на аукціоні";
- визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 03.04.2015 № 39/30 "Про затвердження звіту про оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1 та продаж її у власність на земельних торгах (у формі аукціону)";
- визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, земельна ділянка кадастровий номер 0723155100:001:1524, землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для обслуговування гаражно-складських приміщень);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Любешівською селищною радою та ПП "Луцьксервіс", посвідчений 24.07.2015 державним нотаріусом Любешівської районної державної нотаріальної контори за № 711;
- скасування запису про реєстрацію договору.
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 120, 134, 152 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивачеві на праві приватної власності належить адміністративне приміщення з надвірним туалетом, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які ним були придбані з аукціону з продажу майна 03.02.2003 у Відкритого акціонерного товариства "Волиньпаливо", що підтверджується протоколом від 03.02.2003 № 17/2, накладною від 04.02.2003 № 149 та квитанціями до приходного касового ордеру від 04.02.2003 № 117. Крім того ОСОБА_1 придбав у ВАТ "Волиньпаливо" автопогрузчик, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів паливного складу Любешів від 25.02.2003, накладною та квитанцією. Позивач наголошував, що земельна ділянка, на якій розташоване його нерухоме майно, не могла бути предметом земельних торгів, оскільки до ОСОБА_1 як до нового власника нерухомого майна перейшло право користування земельною ділянкою у тому самому розмірі та на тих самих умовах, що мав попередній власник нерухомого майна. Також зазначав, що 09.06.2003 придбав у Любешівської селищної ради земельну ділянку площею 2 500 кв.м, розташовану в АДРЕСА_1, а згідно з рішенням селищної ради від 26.03.2004 № 47 ОСОБА_1 надано дозвіл на добудову паливного складу. З метою присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, придбаній у 2003 році, позивачем було з`ясовано, що частина належного ОСОБА_1 майна знаходиться за межами придбаної ним земельної ділянки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до голови Любешівської селищної ради з заявою про надання йому в оренду з правом подальшого викупу земельну ділянку для обслуговування нерухомого майна, у відповідь на яку селищна рада повідомила, що земельна ділянка перебуває у приватній власності. Так, на адвокатський запит надано інформацію про продаж земельної ділянки кадастровий номер 0723155100:001:1524, розташованої в смт. Любешів на АДРЕСА_1 ПП "Луцьксервіс" на земельних торгах, які відбулися 24.07.2015. Позивач звертав увагу на тому, що був присутній на спірних земельних тогах 24.07.2015, однак не володів повною та достовірною інформацією щодо відчужуваної земельної ділянки.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.08.2022 (суддя Гарбар І.О.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 18.11.2022, відмовлено у задоволенні позову.
Додатковим рішенням від 22.08.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2022, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Луцьксервіс" 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що строк, з якого позивач дізнався про продаж земельної ділянки, обчислюється з дати проведення аукціону, а саме з 24.07.2015, тому строк, в межах якого позивач міг звернутися до суду, закінчився 25.07.2018. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що позивач не просив суд визнати поважною причину такого пропуску. Отже суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову з причин пропуску позовної давності.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного суду від 12.01.2023 задоволено заяву ПП "Луцьксервіс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, стягнуто з позивача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Постановою Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/138/20 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2022 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Господарського суду Волинської області від 08.08.2022, не врахував положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові у справі № 488/2807/17 від 18.01.2023, у зв`язку з чим висновок суду апеляційної інстанції є передчасним.
Також постановою Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 903/138/20 додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалюючи вказане судове рішення суд зазначив, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 903/138/20, ухвалена за результатами перегляду рішення місцевого суду в апеляційній інстанції скасована Верховним Судом, тому додаткова постанова суду апеляційної інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених учасником справи в апеляційній інстанції, також підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 (колегія суддів у складі: Петухов М.Г. - головуючий, Василишин А.Р., Олексюк Г.Є.) рішення Господарського суду Волинської області від 08.08.2022 скасовано в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 22.03.2013 № 24/3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вільної від забудови земельної ділянки для продажу її на аукціоні" та про визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 03.04.2015 №39/30 ""Про затвердження звіту про оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1, смт Любешів та продаж її у власність на земельних торгах (у формі аукціону)" та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Волинської області від 08.08.2022 у справі №903/138/20 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.08.2022 у справі № 903/138/20 залишено без змін.
Судами встановлено, що рішенням Любешівської селищної ради від 03.04.2015 № 39/30 "Про затвердження звіту про оцінку земельної ділянки на вулиці Березня, 3 в смт. Любешів та продаж її у власність на земельних торгах (у формі аукціону)" затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування гаражно-складських приміщень, площею 0,2956 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 смт Любешів, Любешівського району Волинської області, кадастровий номер 0723155100:01:001:1524 у розмірі 51 256 грн, з розрахунку за один квадратний метр земельної ділянки - 17,34 грн. Уповноважено виконавчий комітет Любешівської селищної ради виступити організатором земельних торгів земельної ділянки, вказаної у пункті 1 рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством. Встановлено стартову ціну продажу земельної ділянки, строк торгів, уповноважено селищного голову укласти та забезпечити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами проведених торгів (аукціону).
Згідно з копією графічних матеріалів зі звіту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки, остання була вільною від забудови.
Організатором аукціону виступала Любешівська селищна рада, а виконавцем торгів - Приватне підприємство "Фірма "Сомгіз" (далі - ПП "Фірма "Сомгіз").
В подальшому 24.07.2015 відбулися земельні торги, за результатами яких складено протокол № 42/03 за змістом якого переможцем земельних торгів з продажу лоту - земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: Волинська область, Любешівський район, смт Любешів, вул. Березня, земельна ділянка 3, кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, площею 0,2956 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для та обслуговування гаражно-складських приміщень) визначено ПП "Луцьксервіс".
24.07.2015 між Любешівською селищною радою та ПП "Луцьксервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (у формі аукціону), за умовами якого відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
За змістом пунктів 9.1- 9.5 цього договору продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом договору, належить до земель, що можуть бути приватизовані згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі і під забороною не перебуває, не знаходиться під арештом і судових справ на неї немає. Продавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище земельна ділянка, що відчужується не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, вона не є предметом договору іпотеки і як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена, як юридична адреса не використовується. Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до ДРРП (ідентифікатор пошуку: 41198371 від 24.07.2015) актуальна інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно предмета договору відсутня. Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до ДРРП (ідентифікатор пошуку: 105237766 від 24.07.2015) актуальна інформація про обтяження стосовно продавця відсутня. Перевірено також відсутність податкової застави на майно та майнові права сторін станом на 24.07.2015 року (витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 47500021, виданий 24.07.2015 року Кух В.І. державним нотаріусом Любешівською райдержнотконторою Волинської області). Покупцю відомий склад технічної документації і він погоджується з його змістом. Предмет даного договору, що відчужується візуально оглянутий покупцем до проведення торгів. Претензії до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного предмету даного договору не має.
Договір набуває чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і його реєстрації (пункт 13.3).
Договір підписано сторонами, скріплено відтисками їх круглих печаток, посвідчено державним нотаріусом Любешівської районної державної нотаріальної контори Волинської області Кух В.І. 24.07.2015 та зареєстровано в реєстрі за номером 711.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1. згідно з протоколом аукціону від 03.02.2003 № 17/2 придбав майно, а саме побутове приміщення з автоваговою ВАТ "Волиньпаливо" за адресою: смт Любешів, вул. 8 Березня, 3, Волинської області, що також підтверджується накладною від 04.02.2003 № 149 та квитанцією від 04.02.2003.
25.02.2003 ОСОБА_1 придбав у ВАТ "Волиньпаливо" автопогрузчик, що підтверджується актом прийому-передачі основних засобів паливного складу Любешів від 25.02.2003, ордером до приходного касового ордера від 04.03.2003 № 47 та накладною від 04.03.2003 № 47.
Суди установили, що з матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що ВАТ "Волиньпаливо" на праві колективної власності належав паливний склад, до складу якого належить автовагова, огорожа, побутове приміщення А-1 туалет на вул. 8 Березня в смт Любешів.
При цьому суди установили, що державний акт на право постійного користування землею видано Любешівському паливному складу на території Любешівської селищної ради, згідно з яким зазначеному користувачу надано у постійне користування 0,44 га землі в межах згідно з планом землекористування.
09.06.2003 ОСОБА_1 придбав у Любешівської селищної ради земельну ділянку площею 2500 м2, розташовану в селищі Любешів, вул. Березня.
Рішенням Любешівської селищної ради від 26.03.2004 № 47 "Про надання дозволу на добудову паливного складу підприємцю ОСОБА_1" позивачеві надано дозвіл на добудову паливного складу в смт Любешів, АДРЕСА_1.
23.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Любешівського селищного голови з заявою про надання йому в оренду з правом подальшого викупу земельну ділянку для обслуговування всього належного йому на праві власності нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_1, до складу якого входить адмінприміщення з автоваговою та надвірним туалетом, у відповідь на яку позивачеві було повідомлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 в смт Любешів перебуває у приватній власності.
З відповіді на адвокатський запит вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, яка розташована в смт. Любешів на АДРЕСА_1 була продана ПП "Луцьксервіс" на земельних торгах, які відбулися 24.07.2015.
Суд першої інстанції зазначив, що бере до уваги, що об`єктом спірних земельних торгів не могла бути земельна ділянка, яка розташована в смт Любешів, АДРЕСА_1, оскільки за цією адресою розташоване нерухоме майно. Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції в постанові, що в подальшому була скасована Верховим Судом, дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності, що стало підставою для відмови у позові.
За результатами нового розгляду справи суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, зазначив, що ухвалюючи рішення від 08.08.2022, суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог, і такі висновки не оскаржені в установленому процесуальним законодавством порядку. При цьому, у відзиві на позовну заяву ПП "Луцьксервіс" просило суд відмовити в задоволенні позову повністю та застосувати строки давності, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом правомірно ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності, котрі заявлені до ПП "Луцьксервіс", а саме - визнання недійсними результати земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Любешівською селищною радою та ПП "Луцьксервіс", посвідчений 24.07.2015 державним нотаріусом Любешівської районної державної нотаріальної контори за № 711; скасування запису про реєстрацію договору.
Що ж до позовних вимог, заявлених до Любешівської селищної ради (визнання незаконними та скасування рішень Любешівської селищної ради від 22.03.2013 № 24/3 та від 03.04.2015 № 39/30, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Любешівська селищна рада не заявляла про застосування наслідків спливу позовної давності в частині позовних вимог заявлених до неї, а тому суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні відповідних позовних вимог.
Переглядаючи додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.08.2022 у справі №903/138/20, суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на тривалість розгляду справи, обсяг матеріалів справи, обсяг наданої правової допомоги, ПП "Луцьксервіс" довело надання йому адвокатом Лавренюком В.О. послуг на загальну суму 16 000 грн в Господарському суді Волинської області і з огляду на відмову в позовних вимогах, заявлених до такого відповідача, вказана сума підлягає до стягнення з позивача на користь ПП "Луцьксервіс".
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач-2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права в даній справі, оскільки вони були введені в оману позивачем, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження та огляд доказів та інші клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає, що:
- у позивача ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно (земельні ділянки), які передбачені чинним законодавством;
- скаржником неодноразово наголошувалось у судах попередній інстанції, що позивачем з метою введення суду в оману до матеріалів даної справи було надано неповну частину копії договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2500 кв.м, розташовану в АДРЕСА_1 від 09.06.2003, без додатків, які є невід`ємною його частиною і підтверджують відсутність надвірного туалету, а наданий ним кольоровий додаток є підробленим, оскільки в матеріалах нотаріальної справи з посвідчення даного договору, які містяться у Волинському обласному державному нотаріальному архіві, наявні додатки, на яких відсутня будівля надвірного туалету, а на місці "надвірного туалету" розташовані контури наявних опор;
- на підставі наданих позивачем неправдивих документів 21.12.2021 виготовлено висновок експертизи з питань землеустрою за №8253-8254, а експерту для проведення експертизи було надано копію проекту землеустрою, завірену підписом позивача, який враховуючи наведене вище, не володіє оригіналом документу, надано копії протоколу, квитанції та накладної, які експерт хибно вважав правовстановлюючими документами на нерухоме майно з чого зробив хибний висновок, що земельна ділянка не була вільною від забудови;
- при проведенні будівельно-технічної експертизи №8255 від 25.05.2021 використано технічний паспорт, який наразі також приховується ОСОБА_1 та його представником, і є обов`язковим для витребування судом з метою повного та всебічного розгляду даної справи. Більше того, цей технічний паспорт взагалі дивним чином зник з матеріалів даної справи (наявний супровідний лист про повернення матеріалів справи після експертизи разом із оригіналом технічного паспорта, проте техпаспорт відсутній)
- позивачем додано паперові копії проекту землеустрою, звіту про оцінку земельної ділянки, рішень Любешівської селищної ради про затвердження проекту землеустрою та звіту про оцінку тощо, походження яких позивач пояснює тим, що його родичі 30.07.2015 (після програного ОСОБА_1 аукціону, який відбувся 24.07.2015), нібито завантажили на жорсткий диск персонального комп`ютера дані електронні документи із сайту Держземагентства (хоча ОСОБА_1 як учасник аукціону ознайомився із документами на лот до аукціону), який станом на дату подання позову уже не містив інформації про лот №4467 і перевірити справжність цих документів не видавалось за можливе (про що наголошувалось в суді першої інстанції). При цьому, з метою "легалізувати" ці додані до позову паперові копії, позивач надав письмовий документ "висновок спеціаліста №01-20 від 10.01.20" ТОВ "Gross", який ПП "Луцьксервіс" вважає необґрунтованим, недостовірним та невірогідним доказом, про що було подано клопотання суду апеляційної інстанції, однак безпідставно не взято до уваги судом. Таким чином, рішення судів обох інстанцій ґрунтуються на документах, походження яких є сумнівним, та ставилось під сумнів в порядку ст. 91 ГПК України представниками ПП "Луцьксервіс".
- судом апеляційної інстанції проігноровано усі клопотання, що стосувались отримання судом належних доказів для прийняття справедливого рішення, а лише зазначено, що метою таких клопотань є отримання нових доказів. Проте основною метою подання вказаних клопотань було встановлення достовірності доказів поданих до суду позивачем, з метою повного та всебічного розгляду справи;
- суд апеляційної інстанції, всупереч нормам процесуального права, відмовив в задоволенні вказаних вище клопотань (в тому числі, але не тільки, не витребував докази та не долучив додатково подані докази) та не надав можливості ПП "Луцьксервіс" захистити своє право власності на основі рівного та змагального судового процесу, натомість безпідставно надав перевагу копіям документів, які на підставі ст.ст. 77- 79 ГПК України не є доказами, та аргументам позивача;
- суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.12.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 11.12.2023.
Крім цього, не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині позовних вимог до ПП "Луцьксервіс", а також додатковим рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в цій частині, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог до ПП "Луцьксервіс" та часткове задоволення зави ПП "Луцьксервіс" про прийняття додаткового рішення. В іншій частині (про задоволення позову в частині вимог до Любешівської селищної ради) просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував позовну давність до позовних вимог до ПП "Луцьксервіс". Так суд не врахував тієї обставини, що ПП "Луцьксервіс" з моменту набуття права власності на спірну земельну 24.07.2015 не користувалось нею, представники ПП "Луцьксервіс" не оглядали її ні до проведення торгів, ні після, і лише після спливу більш як чотирьох років (після закінчення позовної давності) вперше 06.11.2019 не змогли потрапити на земельну ділянку. Таким чином, враховуючи, що ПП "Луцьксервіс" до 06.11.2019 ніякого інтересу до спірної земельної ділянки не проявляли, твердження судів, що застосування позовної давності має на меті забезпечувати юридичну визначеність і остаточність для ПП "Луцьксервіс" є безпідставним. Якби ОСОБА_1. було відомо, яка саме земельна ділянка продається з торгів, то навіщо йому було б чекати майже п`ять років, аби звернутися до суду з позовом про визнання торгів недійсними. Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 був учасником земельних торгів, він вважав, що на земельних торгах у формі аукціону здійснюється продаж земельної ділянки, що знаходиться за межами земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ВАТ "Волиньпаливо". Також на фотографічних зображеннях видно зовнішню сторону огорожі встановленої ОСОБА_1 до 2013 року навколо земельної ділянки, яка перебувала в користуванні ВАТ "Волиньпаливо". Що ж до додаткового рішення, то позивач вважає, що розмір стягнутих втрат на професійну правничу допомогу є завищеним, а ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним господарським судом не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20, від 28.05.2020 у справі № 910/13119/17, від 17.062020 у справі № 916/1689/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 та постановах у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, у справі у справі № 755/9215/15-ц.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до спільного розгляду з касаційною скаргою ПП "Луцьксервіс" у відкритому судовому засіданні на 19.12.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 15.12.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.12.2023 від ПП "Луцьксервіс" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник вказує на помилковість доводів скаржника та просить касаційну скаргу позивача без задоволення, а касаційну скаргу ПП "Луцьксервіс" - задовольнити повністю.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо касаційної скарги ПП "Луцьксервіс".
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Аналіз положень ст.ст. 287 та 290 ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Водночас оскільки скаржник не наводить обґрунтування підстав для оскарження судових рішень в частині висновків місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, Верховний Суд не здійснює перегляд судових рішень у відповідній частині.
В свою чергу, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Так у постанові апеляційного господарського суду зазначено, що під час апеляційного перегляду, від ПП "Луцьксервіс" на адресу суду апеляційної інстанції надійшов ряд клопотань/письмових пояснень.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 визнано зловживання процесуальними правами подання ПП "Луцьксервіс": клопотання про постановлення окремої ухвали вх. № 2539/23 від 05.06.2023; клопотання про визнання недостовірним, невірогідним та недопустимим доказом висновку будівельно-технічної експертизи № 8255 від 25.05.2021 вх. № 5799/23 від 10.07.2023; клопотання про визнання недостовірним, невірогідним та недопустимим доказом висновку експертизи з питань землеустрою № 8253-8254 від 21.12.2021 вх. № 5801/23 від 10.07.2023; клопотання про визнання недостовірним, невірогідним та недопустимим доказом висновку спеціаліста ТОВ "Gross" № 01-20 від 10.01.2020 вх. № 5802/23 від 10.07.2023; клопотання про витребування доказів вх. № 6514/23 від 01.08.2023; клопотання про постановлення окремої ухвали вх. № 3494/23 від 01.08.2023; клопотання про витребування доказів судом (уточнене) вх. № 7646/23 від 14.09.2023. Вказані клопотання залишені без розгляду.
Щодо інших поданих ПП "Луцьксервіс" клопотань про повернення на етап підготовчого провадження, про зупинення провадження у справі № 903/138/20, про проведення повторної земельно-технічної експертизи, про проведення додаткової земельно-технічної експертизи, про приєднання доказів, про витребування доказів, про проведення повторної будівельно-технічної експертизи, про призначення в справі судової експертизи комп`ютерної техніки, додаткових/письмових пояснень в яких заявляються клопотання про приєднання/витребування доказів, заперечень, постановлення окремої ухвали, тощо, суд вказав, що заявляючи їх заявник фактично має на меті отримати нові докази у справі або долучити їх під час другого апеляційного перегляду рішення.
Щодо приєднання доказів, суд вказав, що заявник долучає докази, котрі були сформовані після ухвалення рішення по суті справи судом першої інстанції. При цьому така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/ 17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі №922/393/18.