ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/1629/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Споживчого кооперативу "КАТЮША"
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023
та касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "ДЮК"
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі
за позовом Споживчого кооперативу "КАТЮША"
до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "ДЮК"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.
У судовому засіданні взяв участь представник позивача - Доніна Л. А.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У липні 2022 року Споживчий кооператив "КАТЮША" (далі - позивач та/або СК "КАТЮША") звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "ДЮК" (далі - відповідач та/або ОК "ГК "ДЮК"), в якому просив суд усунути перешкоди у користуванні СК "КАТЮША" земельною ділянкою загальною площею 1,2673 га забудованих земель, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога 92-А, яка перебуває у володінні позивача на підставі Державного акта серії І-ОД № 000328 від 05.10.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 28-18, у наступний спосіб:
- повернути СК "КАТЮША" земельну ділянку загальною площею 1,2673 га забудованих земель, за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога/район 4-ї станції/,92-А;
- заборонити ОК "ГК "ДЮК" провадити статутну діяльність на земельній ділянці позивача за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога/район 4-ї станції/,92-А;
- зобов`язати ОК "ГК "ДЮК" виключити із власного Статутного положення, в яких зазначена адреса земельної ділянки позивача, а саме: пункт 1.7 щодо місцезнаходження кооперативу: 65101, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні належній позивачу земельною ділянкою, наданою у постійне користування згідно Державного акта серії І-ОД № 000328 від 05.10.2020, виданого на підставі рішення Таїровської селищної ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2000 № 4.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 у справі № 916/1629/22 (суддя Літвінов С. В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відсутності порушення права та охоронюваного законом інтересу позивача. Зокрема, суд першої інстанції наголосив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що СК "КАТЮША" має право постійного користування земельною ділянкою за адресою вул. Люстдорфська дорога, 92-А, м. Одеса. Також, сторонами не надано доказів і того, що ОК "ГК "ДЮК" також займає вказану земельну ділянку, адже в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень взагалі відсутній запис про спірну земельну ділянку.
2.3. Додатковим рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 (суддя Літвінов С. В.) заяву ОК "ГК "ДЮК" про прийняття додаткового рішення для відшкодування судових витрат у справі № 916/1629/22 задоволено частково; стягнуто з СК "КАТЮША" на користь ОК "ГК "ДЮК" витрати на професійну правничу допомогу 28 462,50 грн; в іншій частині заяви відмовлено.
2.4. Додаткове рішення мотивовано тим, що сума за надані послуги, зазначена адвокатом у акті наданих послуг від 12.04.2023 є дещо завищеною та невідповідає критеріям розумності. Надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, місцевий господарський суд зазначив, що обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу є 28 462,50 грн.
2.5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 (Колоколов С. І. - головуючий, судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 у справі № 916/1629/22 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції; в іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 у справі № 916/1629/22 залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 у справі № 916/1629/22 залишено без змін.
2.6. Змінюючи рішення місцевого господарського суду по суті спору апеляційний господарський суд зазначив, що внаслідок помилки або у зв`язку з невірним розумінням приписів законодавства, СК "КАТЮША" неєфективно застосовує спосіб захисту порушеного права заявлений у цій справі, оскільки з огляду на характер порушеного права, про який вказує позивач, вказане не надасть можливість його захисту в обраний ним спосіб. Апеляційний господарський суд звернув увагу, що СК "КАТЮША" як землекористувач не позбавлений можливості подати позови про звільнення земельної ділянки від майна, яке на ній розміщене без достатніх правових підстав. Відповідачами за такими позовами будуть власники гаражів. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що при заявлені таких позовів СК "КАТЮША" має врахувати в тому числі те, що на час набуття ним права постійного користування землею гаражна автостоянка на 180 місць вже була побудована та введена в експлуатацію. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, із залишенням без змін висновку суду про відмову в задоволенні позову.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023, апеляційний господарський зазначив, що скаржником не наведено в апеляційній скарзі жодного доводу стосовно незаконності додаткового рішення. Отже, посилаючись на положення статей 74, 77, 86, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначив, що додаткове рішення у даній справі є обґрунтованим, прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого додаткового рішення у відповідності до норм статті 277 ГПК України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
2.7. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 (Колоколов С. І. - головуючий, судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) заяву ОК "ГК "ДЮК" про розподіл судових витрат задовольно частково; стягнуто з СК "КАТЮША" на користь ОК "ГК "ДЮК" 10 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви відмовлено.
2.8. Беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, кількість і тривалість судового засідання у даній справі, в якій брав участь представник відповідача в суді апеляційної інстанції (1 судове засідання), а також те, що підготовка до судового засідання, робота в судовому засіданні у даній справі фактично є складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу, недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, апеляційний господарський суд зазначив, що у даному випадку, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, достатнім, співмірним та обґрунтованим є розмір призначення до відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 та додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2023, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 та додатковою постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, СК"КАТЮША" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 із додатковою постановою від 27.09.2023, та рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 із додатковим рішенням від 24.04.2023 у справі № 916/1629/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
3.2. Скаржник наголошує, що підставами касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції по суті спору є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України), а саме не врахування правових висновків щодо застосування положень статей 152, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 916/773/15-г та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 922/2212/17, від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18.
3.3. СК "КАТЮША" наголошує, що підставами касаційного оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду та додаткової постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України), зокрема, не врахування правових висновків щодо застосування положень статей 123, 126, 127, 129 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 826/856/18, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 05.09.2019 у справі № 826/841/17. У контексті наведених доводів скаржник зазначає, ОК "ГК "ДЮК" не має права на компенсацію судових витрат, оскільки ним не доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим. Заявлений відповідачем розмір нібито понесених витрат пов`язаних з розглядом даної справи, не є пропорційним до предмета спору.
Зокрема, розмір гонорару, визначений представником відповідача адвокатом Приміч Д. В., зважаючи на незначну складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У розрахунку відповідача, явно завищені ціни на послуги адвоката та завищено витрачений ним час на складання процесуальних документів, ознайомлення із документами, тощо.
У даній справі, спір стосується самовільного, у рейдерський спосіб, зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка належить СК "КАТЮША" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД № 000328 від 05.10.2000. Саме самовільне зайняття земельної ділянки, стало підставою для звернення позивачем до суду. Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню позивачем, та підлягають покладенню на ОК "ГК "ДЮК" незалежно від результатів вирішення спору.
3.4. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 916/1629/22, ОК "ГК "ДЮК" також звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 - скасувати; додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 у справі № 916/1629/22 у частині часткового задоволення заяви ОК "ГК "ДЮК" про відшкодування судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення; стягнути з СК "КАТЮША" на користь ОК "ГК "ДЮК" понесені витрати на правову допомогу в сумі 72 447,50 грн.
3.5. У тексті касаційної скарги ОК "ГК "ДЮК" наголошує, що не погоджується із додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 у частині часткового задоволення заяви ОК "ГК "ДЮК" про стягнення судових витрат та постановою Південно-західного апеляційного суду від 14.09.2023 у частині залишення без змін додаткового рішення, та вважає, що такі судові рішення підлягають касаційному оскарженню і скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а також неврахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, а також у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 906/945/21, від 05.04.2023 у справі № 910/17943/16, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21.
ОК "ГК "ДЮК" наголошує, що додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 916/1629/22 оскаржуються з підстав визначених у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наголошуючи на тому, що зменшивши розмір витрат на правничу допомогу суд першої інстанції порушив принципи диспозитивності та змагальності та втрутився у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). СК "КАТЮША" надаючи відзив на заяву про стягнення судових витрат просив відмовити у стягненні судових витрат та не скористався передбаченим частиною 5 статті 126 ГПК України правом на подання письмового клопотання про зменшення розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, в якому містилося обґрунтування не співмірності таких витрат. Оскільки СК "КАТЮША" не було надано обґрунтованих заперечень щодо не співмірності витрат на правову допомогу заявлених відповідачем, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності та змагальності судового процесу і почав самостійно надавати аналіз співрмірності таких витрат, при цьому не вказав на підставі яких критеріїв, що визначені частинами 5- 7 та 9 статті 129 ГПК України суд самостійно поклав на себе таку функцію. Апеляційний суд взагалі не надав доводів вищевказаним висновкам Верховного Суду, фактично продублював рішення суду першої інстанції зазначивши, що скаржником не наведено в апеляційній скарзі жодного доводу стосовно незаконності додаткового рішення суду.
Скаржник звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21) Отже, суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір витрат на правову допомогу, а апеляційний суд не надав оцінку доводам викладеним в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 у частині часткового задоволення заяви ОК "ГК "ДЮК" про відшкодування судових витрат підлягають скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення.
3.6. Також не погоджуючись із додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 916/1629/22, ОК "ГК "ДЮК" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву ОК "ГК "ДЮК" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити; стягнути з СК "КАТЮША" на користь ОК "ГК "ДЮК" понесені витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 23 437,50 грн.
3.7. ОК "ГК "ДЮК" наголошує на неврахуванні висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 та постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 906/945/21, від 05.04.2023 у справі № 910/17943/16, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, наголошуючи при цьому на тому, що зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції порушив принципи диспозитивності та змагальності і втрутився у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом.
ОК "ГК "ДЮК" звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21). На думку скаржника, необґрунтованими є твердження суду про відмову в компенсації витрат пов`язаних з прибуттям до суду 03.08.2023 Так, відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 4, у випадку, якщо судове засідання не відбулося, однак адвокат прибув до суду у час визначений судом, клієнт зобов`язується компенсувати витрати пов`язані з прибуттям до суду (витрати на паливно-мастильні матеріали, вартість часу витраченого на дорогу, очікування тощо), що за домовленістю сторін складає 2 500,00 грн. Суд підтвердив, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1629/22 та призначено розгляд апеляційної скарги на 03.08.2023. Згідно наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду Богацької Н. С. від 20.06.2023 № 113-в суддя Савицький Я. Ф. з 03.07.2023 по 04.08.2023 перебував у відпустці, у зв`язку із чим судове засідання призначене на 03.08.2023 не відбулося. Проте, відмовляючи у стягненні витрат пов`язаних з прибуттям адвоката до суду, компенсація яких передбачена пунктом 3 додаткової угоди № 4, суд зазначив що доказів які б підтверджували, що адвокат Приміч Д. В. прибув до суду 03.08.2023 матеріали справи не містять (розписка з відміткою в канцелярії про відрядження). Разом з тим, прибувши у судове засідання, яке було заплановане на 03.08.2023, адвокат очікував біля залу судового засідання. До залу засідань підійшов секретар головуючого судді та повідомив, що засідання не буде та про час наступного засідання буде повідомлено додатково ухвалою суду. Положення чинного ГПК України не передбачають процедуру фіксації присутності сторони у випадку коли судове засідання з тих чи інших причин не відбулося, однак у ГПК України є стаття 79 (вірогідність доказів) яка передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. З огляду на положення статті 79 ГПК України прибуття адвоката у судове засідання є вірогідним, адже суд сам підтвердив, що судове засідання не відбулося саме у зв`язку перебуванням судді у відпустці, в той час коли представник ОК "ГК "ДЮК" був присутній на кожному судовому засіданні, як у суді першої так і апеляційної інстанцій. З огляду на вищевикладене скаржник вважає, що апеляційний господарський суд неправомірно зменшив розмір витрат на правову допомогу.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, спір між СК "КАТЮША" та ОК "ГК "ДЮК" існував у межах іншої справи № 916/2609/18.
Так, у листопаді 2018 року СК "КАТЮША" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОК "ГК "ДЮК" про відновлення становища, яке існувало до порушення права СК "КАТЮША" на гаражну автостоянку "ДЮК", розташовану на земельній ділянці загальною площею 1,2673 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А, шляхом виселення із вказаного об`єкта нерухомості ОК "ГК "ДЮК".
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні майном - гаражною автостоянкою "ДЮК", яке розташовано на належній позивачу земельній ділянці, наданій у постійне користування на підставі Державного акта серії І-ОД № 000328 від 05.10.2020, виданого на підставі рішення Таїровської селищної ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2000 № 4.
У грудні 2018 року ОК "ГК "ДЮК" звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до СК "КАТЮША" про визнання недійсним та скасування рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2000 № 4 "Про видачу державного акта на право постійного користування землею СК "КАТЮША" на території Таїровської селищної ради", а також виданого на підставі цього рішення Державного акта серії І-ОД № 000328 від 05.10.2020.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Таїровська селищна рада здійснила розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться не на її території.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у задоволенні первісного позову СК "КАТЮША" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОК "ГК "ДЮК" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відносно забудованих земель, які знаходилися на території Таїровської селищної ради, для експлуатації та обслуговування гаражної автостоянки "ДЮК", і включення цих земель до меж м. Одеси не позбавляє СК "КАТЮША" наявного у нього права постійного користування такими землями та не створює передумов для визнання недійсним рішення Таїровської селищної ради від 30.05.2000 № 4, а також виданого на його підставі державного акта. Крім того, ОК "ГК "ДЮК" не доведено порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням та виданим на його підставі державним актом, а відсутність порушеного права на час звернення до суду з позовом є підставою для відмови у задоволенні позову.
У задоволенні первісних позовних вимог відмовлено з тих підстав, що державний акт серії І-ОД № 000328 від 05.10.2000 не доводить існування у СК "КАТЮША" права на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, переданій у постійне користування, оскільки суду не надано докази на підтвердження майнового права СК "КАТЮША" на нерухоме майно автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А.
Зазначене рішення оскаржено СК "КАТЮША" до суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у справі № 916/2609/18 в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанову суду мотивовано тим, що СК "КАТЮША" має право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,2673 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А, що підтверджується державним актом, виданим у встановленому чинним на момент його видачі законодавством. Проте, позивачем за первісним позовом не доведено існування у нього права на нерухоме майно, яке розміщено на цій земельній ділянці, як й існування такого майна, а також не доведено існування у нього будь-якого правового титулу на майно гаражної автостоянки "ДЮК" (Гаражно-будівельного кооперативу "ДЮК"), який підлягає захисту у обраний позивачем спосіб.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, СК "КАТЮША" створено шляхом реорганізації Приватного підприємства "КАТЮША" (ідентифікаційний код 24765204), зареєстрованого 12.04.1997 Київською райадміністрацією Одеського міськвиконкому, реєстраційний номер 75 ((пункт 1.1 Статуту СК "КАТЮША" (нова редакція від 11.06.2018 )).
Відповідно до пункти 2.2 Статуту СК "КАТЮША" основною метою Кооперативу є організація та координація спільної діяльності членів Кооперативу по експлуатації та обслуговуванню автостоянок на відведених у встановленому законом порядку та закріплених земельних ділянках, надання інших послуг зі зберігання автотранспорту.
Згідно з пунктом 2.5 цього Статуту Кооператив є юридичною особою неприбутковою організацією та вважається створеними з дня його державної реєстрації.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру, СК "КАТЮША" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.07.1999, 05.07.2011 з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 24765204, номер запису 15561200000 042108.
30.05.2000 Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення за № 4 про видачу СК "КАТЮША" державного акта на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,2673 га забудованих земель під експлуатацію та обслуговування гаражної стоянки на території Таїровської селищної ради за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога/район 4-станції/.
05.10.2000 Таїровською селищною радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області СК "КАТЮША" видано Державний акт серії І-ОД № 000328 на право постійного користування 1,2673 га землі в межах згідно з планом землекористування для експлуатації та обслуговування гаражної стоянки "ДЮК", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ТІ №28-18.
На виконання постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 № 3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" земельна ділянка за адресою: вул. Люстдорфська дорога (район 4-ої станції) Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області включена до складу земель м. Одеси та з 01.01.2006 знята з обліку в Овідіопольському районі. Структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеській області передано до відділу у м. Одесі копію Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, технічну документацію зі складання державного акта на право постійного користування землею, другий примірник Державного акта на право постійного користування серії І-ОД № 000328 від 05.10.2000, що підтверджується листами від 24.10.2018 № 836/142-18 та від 07.09.2018 № 4706/123-18. Архівні документи на зазначену земельну ділянку згідно акта приймання-передачі від 14.09.2018 передані до Відділу в м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що підтверджується листом від 11.09.2020 № ПІ-564/0-599/0/63-20.
При цьому, враховуючи приписи статей 141- 143, частини 3 статті 173 ЗК України, право користування СК "КАТЮША" земельною ділянкою не припинялося.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 16.04.1992 № 168 Союзу автомобілістів України відведено земельну ділянку площею 1,7 га в районі 4-ої станції Люстдорфської дороги.
На підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 11.12.1992 № 966 проведено реєстрацію Статуту будівельного кооперативу "ДЮК" та дозволено йому здійснення фінансово-господарської діяльності.
Рішенням виконавчого комітету Київської райради народних депутатів від 17.12.1993 № 1479, вирішено організувати для володільців індивідуального транспорту гаражну автостоянку, будівництво якої доручено будівельному кооперативу "ДЮК".
Розпорядженням Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради від 05.11.1997 № 1847 "Про затвердження акта державної комісії про приймання в експлуатацію закінченої будівництвом гаражної стоянки за адресою: 4-а станція Люстдорфської дороги" затверджено акт державної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту автомобільної стоянки на 180 місць за адресою: 4-а станція Люстдорфської дороги. Окрім іншого вказаним Розпорядженням вирішено видати свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: 4-та станція Люстдорфської дороги; вказано на необхідність ОМБТІ зареєструвати вищевказаний об`єкт за кооперативом "ДЮК".
У подальшому, розпорядженням голови Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.04.2000 № 619 "Про надання поштової адреси" гаражній автостоянці Гаражно-будівельного кооперативу "ДЮК", розташованій на 4-й станції Люстдорфської дороги, за клопотанням голови цього Кооперативу, присвоєно поштову адресу: вул. Люстдорфська дорога, 92-А.
Позивач звертаючись до суду з позовом у цій справі, а саме з вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинення певних дій, свої вимоги обґрунтував тим, що майно гаражної автостоянки "ДЮК", яке розташовано на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А, яка перебуває у його постійному користування на підставі Державного акта серії І-ОД № 000328 від 05.10.2000, захоплено асоційованими членами та користувачами гаражів, які заснували ОК "ГК "ДЮК" і чинять перешкоди у користуванні земельною ділянкою, чим порушують права позивача, як законного землекористувача, а тому позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном із поверненням спірної земельної ділянки.
При цьому на підтвердження права користування гаражною автостоянкою "ДЮК", позивачем надано суду: паспорт платного об`єкта зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одесі гаражної автостоянки "ДЮК" серії А/С № 0/0/4, виданого 07.05.2003 Виконавчим комітетом Одеської міської ради; договори про постачання електричної енергії від 28.02.2014 № 5940с/с42 та про технічне забезпечення електропостачання споживача від 20.01.2014 № 17; лист Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.10.2018, додатком до якого є копії довідок та декларацій з податку на землю, з яких вбачається, що СК "КАТЮША" належно сплачує податок на землю за користування земельною ділянкою загальною площею 1,2673 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А; листи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 24.10.2018 № 836/142-18, від 07.09.2018 № 4706/123-18, зі змісту яких убачається, що структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а саме Овідіопольським районом, передано до Відділу м. Одеси копію Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, технічну документацію зі складання державного акта на право постійного користування землею, другий примірник державного акта на право постійного користування на землю серії І-ОД № 000328, реєстр ТІ № 28-12 від 05.10.2000, лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.09.2020 № ПІ-564/0-599/0/63-20, відповідно до якого архівні документи на спірну земельну ділянку згідно акта приймання-передачі від 14.09.2018 переданні Відділу в м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
5. Розгляд касаційних скарг і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення, додаткове рішення, постанову та додаткову постанову в межах доводів та вимог касаційних скарг.
5.3. Щодо касаційної скарги СК "КАТЮША" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 916/1629/22 по суті спору, Верховний Суд зазначає про таке.
Так, у контексті наведених доводів скаржник наголошує, що підставами касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції по суті спору є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України), а саме не врахування правових висновків щодо застосування положень статей 152, 212 ЗК України, статей 15, 16 ЦК України, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 916/773/15-г та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 922/2212/17 та від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-166цс20).
Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Проаналізувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 922/2155/18, № 908/2212/17, на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 916/1629/22, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з такого.
Так, у справі № 922/2155/18 (постанова від 22.06.2020) розглядався спір про визнання відсутнім у Фермерського господарства "Салій І. А" права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення відповідно до Державного акта на право постійного користування землею. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області через обрання ним неефективного способу захисту порушеного права, який не призведе до відновлення порушеного права, вказавши на те, що у земельних правовідносинах слід застосовувати способи захисту прав на земельні ділянки, визначені положеннями статті 152 ЗК України, та з урахуванням вимог, визначених положеннями статті 5 ГПК України щодо ефективності способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, з огляду на те, що позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.