ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/4812/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Коляденко В. В., Гегельська Н. А.,
відповідача - Стець М. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (судді: Стойка О. В. - головуючий, Попков Д. О., Істоміна О. А.) у справі
за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва"
про стягнення 15 897 349,04 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. У грудні 2021 року Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (далі - ДП "Укрхімтрансаміак") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" (далі - ТОВ "НВС "Концептуального будівництва") про стягнення 15 282 738,44 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та 614 610,60 грн інфляційних втрат.
1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 (суддя Кухар Н. М.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 (судді: Хачатрян В. С. - головуючий, Россолов В. В., Склярук О. І.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" на користь ДП "Укрхімтрансаміак" 614 610,60 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 15 282 738,44 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами у позові відмовлено. Стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 528 273,84 грн.
Аргументуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили із того, що обов`язок повернути суми отриманого авансу виник у відповідача 08.12.2020 (дата направлення замовником повідомлення про відмову від договору), а прострочення виконання цього обов`язку почалося з 18.12.2020; звідси позовні вимоги в частині стягнення 25 % річних за період із 29.08.2014 по 17.12.2020 в сумі 13 656 084,79 грн, а також 22 % річних за період із 18.12.2020 по 15.01.2021 в сумі 151 375,99 грн є такими, що не відповідають вимогам закону, а тому не підлягають задоволенню. Застосування положень пункту 10.5 договору після його розірвання неможливо, а отже, позовні вимоги в частині стягнення 25 % річних за період із 16.01.2021 по 23.09.2021 в сумі 1 475 277,66 грн є безпідставними. Поза тим, задоволено клопотання відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 % від суми позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено, а саме в розмірі 1 528 273,84 грн і стягнуто цю суму з позивача.
1.3. Постановою Верховного Суду від 17.01.2023 касаційну скаргу ДП "Укрхімтрансаміак" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 у справі № 922/4812/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 528 273,84 грн скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Підставою для скасування судових рішень в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу стало неповне дослідження судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, ненадання їм юридичної оцінки, а також ненадання оцінки доказам, наявним у справі, та всім аргументам учасників справи. Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що суди попередніх інстанцій не виконали вимог статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, не відреагували на клопотання позивача про зменшення заявлених витрат, і, відповідно, визначаючи суму таких витрат, не врахували критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
1.4. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 (суддя Хотенець П. В.) стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" 1 528 273,84 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач визначив вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги 10 % від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом буде відмовлено, отже, гонорар визначений у формі фіксованого розміру і такий розмір сторони узгодили у додатковій угоді № 1 до договору від 16.12.2021 № 16/12. Враховуючи обставини цієї справи та наявні у ній докази, зважаючи на положення процесуального законодавства, а також принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі заявленій до стягнення, а саме у сумі 1 528 273,84 грн (10 % від розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено).
1.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" 15 282,73 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий господарський суд проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.01.2023, та не надав оцінки клопотанню позивача про зменшення заявлених витрат, викладене у відповіді на відзив. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що окремі докази на підтвердження адвокатських витрат були подані з порушенням вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а інші - не доводять обґрунтованості та співмірності заявлених витрат, їх розрахунок та не підтверджують обставини фактичного надання послуг правової допомоги, що пов`язана з цією справою. У зв`язку з наведеним та зважаючи, зокрема, на заперечення позивача щодо стягнення з нього спірних витрат, специфіку діяльності підприємства позивача, те, що стягнення суми витрат у заявленому відповідачем розмірі може привести до негативних наслідків та перешкод у роботі підприємства позивача, яке зобов`язане забезпечувати безпечну експлуатацію об`єкта підвищеної небезпеки, беручи до уваги те, що спір у справі виник з вини відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у наведеному випадку становить 15 282,73 грн і є співмірним з обсягом фактично виконаних адвокатом послуг, а отже, підлягає стягненню з позивача. З огляду на це у решті заявлених витрат суд апеляційної інстанції відмовив.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
2.1. ТОВ "НВС "Концептуального будівництва" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, в якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 у цій справі.
Скаржник вважає, що оскаржену у справі постанову ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2, 126, 316 Господарського процесуального кодексу України; на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у справі без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (пункти 136- 147), а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо фактичної оплати послуг адвоката (пункт 6.5).
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним, і для його відшкодування подання до суду детального опису виконаних робіт не є необхідним. Також скаржник стверджує про дійсність та реальність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також їх пропорційність стосовно розміру заявлених позовних вимог (в задоволенні яких було відмовлено), та при цьому зазначає, що після розгляду справи Східним апеляційним господарським судом та набрання чинності рішенням у справі 18.07.2022 відповідач сплатив адвокату Стецю М. Л. гонорар за захист його прав та інтересів у справі № 922/4812/21 у розмірі 10 % від суми позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а саме 1 528 273, 84 грн, копії платіжного доручення 13591 та рахунку, наявні в матеріалах справи.
Водночас скаржник звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, заперечення позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, викладені у відзиві, обґрунтовані відсутністю детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що не відповідає вимогам закону; фактично іншого обґрунтування заперечень розміру витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, як не містять і зустрічної пропозиції щодо "розумного", на думку, позивача розміру таких витрат. Окрім цього, скаржник посилається на те, що в оскаржуваній постанові відсутнє будь-яке обґрунтування стягнутої судом суми, формули її розрахунку тощо.
2.2. Від ДП "Укрхімтрансаміак" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
3.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги з огляду на таке.
3.3. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наголошено на тому, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (щодо надання учасником справи детального подання опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом) конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.