ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/14817/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного підприємства "ВОЙНІКОВ І КО" (далі - ПП "ВОЙНІКОВ І КО", позивач) - Шульга А.В. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", відповідач, скаржник) - Ізвєков В.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 (головуючий - суддя Чинчин О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (головуючий - суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
у справі №910/14817/22
за позовом ПП "ВОЙНІКОВ І КО"
до ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА",
про визнання недійсною односторонню відмову від договору та внесення змін до договору.
ВСТУП
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсною односторонню відмову від договору та внесення змін до договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ПП "ВОЙНІКОВ І КО" звернулося до суду з позовом, який мотивовано наявністю підстав для визнання недійсною односторонню відмову від договору про фінансовий лізинг та внесення змін до договору. Позивач стверджував, що одностороння відмова відповідача від договору є недійсною, оскільки прострочення сплати лізингових платежів сталось через форс-мажорні обставини, зокрема, військові дії на території місцезнаходження позивача, тимчасової окупації території та неможливості здійснення господарської діяльності та проведення платежів.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023, задоволено позовні вимоги в частині визнання недійсною односторонню відмову ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" від Договору про фінансовий лізинг №0018904 від 24.07.2019.
2.2. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору. В цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 в апеляційному порядку не оскаржувалось.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували частину третю статті 202, статтю 214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №910/4391/19 та від 03.06.2021 у справі №914/2178/19;
- неправильно застосували частину першу статті 235, пункт 1 частини першої статті 236 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 15.10.2019 у справі №905/2319/17;
- неправильно застосували статтю 617 ЦК України, статтю 218 ГК України та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 та статті 80 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 №910/17401/21.
4.2. З посиланням на пункт 4 частини першої статті 287 ГПК України, статтю 310 ГПК України скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування та невірним застосуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносин, зокрема, щодо сертифікату торгово-промислової палати, правової природи односторонньої відмови від договору та оперативно-господарської санкції, не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та встановили обставини справи на підставі неналежних та недопустимих доказів, що узгоджується з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. На електронну адресу Верховного Суду 06.12.2023 надійшов відзив від адвоката ПП "ВОЙНІКОВ І КО" Шульги А.В. на касаційну скаргу, який протокольною ухвалою Верховного Суду від 14.12.2023 залишено без розгляду.
5.2. Враховуючи усне клопотання адвоката ПП "ВОЙНІКОВ І КО" Шульги А.В. про врахування відзиву на касаційну скаргу як письмових пояснень у справі, Верховний Суд протокольною ухвалою від 14.12.2023 вказаний документ під назвою "Відзив на касаційну скаргу" долучив до матеріалів справи у якості письмових пояснень з огляду на положення статті 42 ГПК України, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ПП "ВОЙНІКОВ І КО" (лізингоодержувач) та ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (лізингодавець) 24.07.2019 укладено Договір про фінансовий лізинг №0018904, відповідно до умов Лізингодавець зобов`язався передати Лізингоодержувачу об`єкт лізингу (транспортний засіб марки "MAN TGS 18.440"), а Лізингоодержувач прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід`ємну частину договору, на загальну суму 86 978,93 доларів США, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж 1 563,29 доларів США, авансовий платіж - 17395,79 доларів США.
6.2. Додатком до Договору про фінансовий лізинг №0018904 від 24.07.2019 сторони узгодили графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - план відшкодування) у період з 24.07.2019 по 15.07.2024.
6.3. Відповідно до пункту 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі - Умови лізингу), що є Додатком до Договору про фінансовий лізинг №0018904 від 24.07.2019, для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач зобов`язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.
6.4. Щомісячні лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (пункт 6.5 Умов лізингу).
6.5. Пунктом 8.3.1 Умов передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за договором.
6.6. Згідно з пунктом 8.3.2. Умов лізингу якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг") "Порше Лізинг Україна" має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
6.7. Відповідно до пункту 12.1. Умов лізингу строк лізингу за контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
6.8. ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" має право в односторонньому порядку розірвати контракт / відмовитися від контракту, та також право на повернення об`єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів (пункт 12.6.1. Умов лізингу).
6.9. У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов`язаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту (пункт 12.9 Умов лізингу).
6.10. Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, пунктом 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
6.11. Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об`єкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу (пункт 13.1. Умов лізингу).
6.12. Згідно з пунктом 17.1 Умов лізингу якщо внаслідок форс-мажорних обставин будь-яка Сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов`язань за цим Контрактом та негайно інформує про це іншу Сторону, зазначаючи обставини, що становлять форс-мажор разом із тими, доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом такою Стороною буде унеможливлене, або відстрочене. Сторона, яка зазнала впливу таких форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою Стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом. Сторона, що не зазнала впливу Форс-мажорних обставин, може припинити цей Контракт не раніше, ніж через 30 (тридцять) днів після надання іншій Стороні відповідного повідомлення, проте таке повідомлення про припинення Контракту вважається недійсним, якщо Сторона, що зазнала впливу фФорс-мажорних обставин, у повному обсязі поновлює виконання своїх зобов`язань до завершення вищезгаданого строку припинення шляхом надання повідомлення.
6.13. У пункті 17.2 Умов передбачено, що для цілей цього пункту "форс-мажорна обставина" означає будь-які непередбачувані на момент укладення цього Контракту обставини, що знаходяться поза сферою контролю Сторін, включаючи, без жодних обмежень вищезазначених загальних положень, страйків, заворушення, війни, пожежі, вибухи, повені, землетруси, а також інші природні стихійні лиха. Сторона, що зазнала дії форс-мажорної обставини зобов`язується надати іншій стороні підтвердження компетентного органу про факт настання та період дії відповідної форс-мажорної обставини.
6.14. На виконання умов Договору про фінансовий лізинг №0018904 від 24.07.2019 відповідач передав, а позивач в свою чергу прийняв у користування предмет лізингу: вантажний автомобіль марки "MAN TGS 18.440", новий, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта лізингу, а позивач у період з 01.08.2019 по 14.02.2022 перерахував на користь відповідача лізингові платежі у загальному розмірі 67 597,36 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
6.15. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
6.16. Наказом ПП "ВОЙНІКОВ І КО" №15 від 24.02.2022 оголошено простій і зупинено з 24.02.2022 по 30.06.2022 роботу ПП "ВОЙНІКОВ І КО" відповідно до статті 113 КЗпП України з можливим продовженням до закінчення воєнного стану.
6.17. Наказом ПП "ВОЙНІКОВ І КО" №16 від 24.02.2022 виведено з експлуатації та проведено процедуру з консервації основних засобів підприємства (складські приміщення, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби та інше сільськогосподарське обладнання) протягом 3 днів з дати видання цього наказу з 24.02.2022 до дня припинення чи скасування воєнного стану по всій території України.
6.18. Наказом ПП "ВОЙНІКОВ І КО" №41-К від 30.06.2022 призупинено дію трудового договору з працівниками підприємства з 01.07.2022 до відновлення можливості відновити роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
6.19. Листом б/н від 27.10.2022 позивач повідомив відповідача, що з лютого 2022 року об`єктивно не має можливості здійснювати вчасно та в повному обсязі чергові платежі за договорами, а через істотну зміну обставин з 24.02.2022 ПП "ВОЙНІКОВ І КО" не може дотримуватись строків здійснення платежів, передбачених договорами, однак готове докладати максимум зусиль для того, щоб взаємовигідно вирішити ситуацію.
6.20. Листом №3044 від 07.11.2022 ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" вимагало від позивача погасити заборгованість за договорами у розмірі 3 456 610 грн 75 коп., повернути об`єкти лізингу.
6.21. Листом №00018904 від 10.11.2022 ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" повідомило позивача, що станом на 10.11.2022 заборгованість складає 205 605 грн 36 коп. й вимагало протягом 10 робочих днів з дня відправлення вимоги погасити заборгованість. Крім того, керуючись частиною другою статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктами 8.3.2, 12.6.1, 12.7, 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" повідомило, що відмовляється від Договору про фінансовий лізинг №00018904, укладеного 24.07.2019 ПП "ВОЙНІКОВ І КО" та ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" та вимагало від ПП "ВОЙНІКОВ І КО" повернути автомобіль MAN TGS 18.440 4x2 BLS, на користь ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" за адресою: Україна, місто Київ, пр-т Павла Тичини, 1-B, oфіc "B", впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати припинення контракту.
6.22. Згідно з сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати №2300-22-1922 від 26.12.2022 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), остання засвідчила ПП "ВОЙНІКОВ І КО" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація території), щодо обов`язку, а саме сплата лізингового платежу, який підлягав до сплати 15.03.2022 та всіх наступних лізингових платежів відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плани відшкодування) з 24.02.2022 за Договором про фінансовий лізинг №0018904 від 24.07.2019, укладеним з ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА".
6.23. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що одностороння відмова ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" від Договору про фінансовий лізинг №0018904 від 24.07.2019, оформлена листом №00018904 від 10.11.2022, здійснена на порушення приписів частини першої статті 617 ЦК України, пункту 17.1 Умов лізингу, у зв`язку з дією форс-мажорних обставин й звільнення Лізингоодержувача від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, що свідчить про недодержання при її вчиненні встановлених статтею 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання її недійсною в силу приписів статті 215 ЦК України.
6.24. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять, а позивачем у свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження дотримання позивачем встановленого статтею 188 ГК України порядку внесення змін до Договору про фінансовий лізинг №0018904 від 24.07.2019. При цьому, у відповіді на відзив позивач підтвердив факт не звернення до відповідача з пропозицію внесення змін до договору із направленням на адресу останнього тексту умов, які бажає змінити.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/14817/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуюча, Колос І.Б., Чумак Ю. Я.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 у справі №910/14817/22 заяву судді Чумака Ю. Я. про самовідвід у справі №910/14817/22 задоволено.
7.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/14817/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/14817/22 за касаційною скаргою ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.5. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.12.2023 № 29.2-02/3425 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б.
7.6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 для розгляду справи №910/14817/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
7.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.8. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.9. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 в частині визнання недійсною односторонню відмову від договору та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023, прийнята за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось ні в апеляційному ні в касаційному порядку.
8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.8. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин як за пунктом 1, так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.13. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.15. Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду (дивись пункт 4.1 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку відповідача, не були враховані судами попередніх інстанцій.
8.16. Так, у справі №910/4391/19, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, предметом позову було стягнення орендної плати, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням договору оренди. Верховний Суд у постанові 26.02.2020, скасовуючи рішення судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про те, що в даному випадку, незважаючи на помилковість тверджень позивачів про переривання позовної давності у зв`язку з пред`явленням позову у справі №910/7495/16, господарським судами необхідно було надати оцінку наведеним поясненням позивачів в контексті поважності причин пропущення позовної давності та зробити відповідний висновок щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску позивачем позовної давності поважними. Верховний Суд також вказав, що дійшовши передчасного висновку про необхідність нотаріального посвідчення односторонньої відмови від договору, яка передбачена частиною другою статті 782 ЦК України, суди не встановили обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, зокрема, наявності або відсутності у позивача права на односторонню відмову від договору (невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд) та отримання такого повідомлення відповідачем (для встановлення дати припинення договору оренди); час, до якого у відповідача був обов`язок сплачувати орендну плату, а також момент, з якого у позивачів виникло право на нарахування позивачу неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, а також інфляційних витрат та 3% річних, заявлених позивачами на підставі статті 625 ЦК України. Крім того, суди не вирішили питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску позивачем позовної давності поважними з урахуванням доводів позивачів з цього питання.
8.17. У справі №914/2178/19 між сторонами виникли правовідносини у сфері проведення проектних та пошукових робіт на підставі укладеного між ними договору на проектні роботи. Підставою для відмови у задоволенні позову замовника про стягнення з виконавця грошових коштів та розірвання договору на проектні роботи була, зокрема, відсутність прострочення відповідачем у виконанні умов договору, оскільки недотримання відповідачем календарного графіку пов`язане із невиконанням позивачем дій, які б дозволяли подальше виконання сторонами умов договору у передбачені ним строки. Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, та зокрема зазначив, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Отже, за змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
8.18. Предметом спору у справі № 914/2285/17 були вимоги про визнання протиправним та скасування рiшення газопостачальника про донарахування вартості необлiкованого об`єму природного газу. Задовольняючи первісний позов господарські суди виходили з відсутності доказів втручання відповідача в роботу ЗВТ/лічильника газу, що призвело б до викривлення даних обліку природного газу, що свідчить про недоведеність несанкціонованого втручання позивача в роботу ЗВТ/лічильника. Судами відмовлено у задоволенні зустрічного позову з підстав недоведеності правомірності проведення донарахування 105 000,00 грн за рішенням комісії, яке оформлене протоколом від 29.09.2017. Залишаючи без змін судові рішення, Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 погодився з висновкам судів попередніх інстанцій та, посилаючи на положення статті 235-237 ГК України зазначив, що оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов`язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов`язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому.
8.19. У справі №905/2319/17 позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про виконання робіт з порізки та запилювання торців незавершеної продукції (сортовий і фасонний прокат), у т.ч. роботи з розмітки, маркування, пакування, зачистки поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції ВПЦ від 17.01.2017 № 035/37 в частині оплати виконаних робіт. Верховний Суд у постанові від 15.10.2019, скасовуючи рішення судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.10.2018 у цій справі, не дослідили обставини справи щодо виконання/невиконання позивачем обсягу робіт, який зазначений у змінних завданнях, а відтак достеменно не встановили наявність або відсутність у відповідача права на нарахування штрафу позивачу у відповідності до пункту 15.1, додатку №21 до договору, пункту 15.8 договору підряду.
8.20. Верховний Суд постановою від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, де предметом позову було розірвання договору оренди приміщення для розміщення в ньому аптечного закладу, оскільки введення Кабінетом Міністрів України карантину у березні 2020 року, унеможливило позивачу використовувати приміщення відповідно до його мети, залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову у позові, з огляду на відсутність умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, дотримання яких необхідне для розірвання договору на підставі істотної зміни обставин. Також посилаючись на положення частини першої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", Суд зазначив, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені/невиконані ТОВ. Крім того, колегія суддів вказала, що суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору. Суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.