ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року
м. Київ
cправа №910/11973/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,
представників учасників справи:
від позивача: Цигарьов О.О.,
від відповідача: Никипорець І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді: Паламар П.І.
від 21.03.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Гончаров С.А., Тищенко О.В., Тищенко А.І.
від 05.07.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання договору недійсним
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійним договору від 25.05.2020 №41434866/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеного між Позивачем та Відповідачем.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.05.2020 суперечить приписам статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 5, 17 Статуту залізниць України, вимогам Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000, оскільки форма та зміст договору не були затверджені в установленому порядку Міністерством інфраструктури України. Враховуючи вищевикладене, Позивач просив задовольнити позов та визнати цей договір недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/11973/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023, у позові відмовлено.
4. Ухвалюючи вказані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що додаток 1 "Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" до пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, - не є типовим договором, а є примірним договором та носить рекомендаційний характер в частині визначення умов договору щодо здійснення розрахунків між залізницею та платниками послуг.
5. Суди попередніх інстанцій вказали, що Міністерство транспорту України не наділене компетенцією затверджувати типові та примірні договори. Форма у наказі Міністерства транспорту України №644 від 21 листопада 2000 року - є примірною, від умов якої можна відступати, її умови є рекомендаційними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
6. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №910/11973/22.
7. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 4 частини 2 статті Господарського процесуального кодексу України, а саме: 1) застосування судами першої та апеляційної інстанції статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №914/873/17, від 30.01.2020 у справі №910/9794/18, від 12.03.2019 у справі №904/2258/18, від 23.12.2021 у справі №910/1515/21; 2) порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 11, 13, 236 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), а саме - прийняття рішень без повного, об`єктивного, належного дослідження всіх обставин справи та надання їм належної правової оцінки, без дослідження зібраних у справі доказів.
8. Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому скаргу просив залишити без задоволення.
Відзив обґрунтовано з посиланням на мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
9. 25 травня 2020 року на підставі заяви (акцепту) про прийняття пропозиції укладення договору (оферти) між Позивачем (замовник) та Відповідачем (перевізник) укладено договір №41434866/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
10. Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
11. Згідно з пунктами 1.5., 1.6., 1.7. договору, договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані пільги.
12. Договір, з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
13. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняти в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
14. У червні 2020 року Відповідач в рамках вищевказаного договору запровадив нову/додаткову послугу перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, виклавши договір у новій редакції з Додатком 1-8 до цього договору.
15. Згідно з пунктом 1 Додатку 1-8 до договору, замовлення-подане замовником перевізнику замовлення на надання власних вагонів перевізника для перевезення з узгодженими строками та обсягами на умовах договору та цього додатку до договору. Повідомлення про погодження замовлення-повідомлення, яке, за умови позитивного розгляду замовлення, перевізник направляє замовнику та яке містить номер та дату замовлення, строк надання послуги (кількість місяців дії замовлення), дату початку та кінця надання послуги, обсяг перевезень (у т.ч. вагонів щомісячно), рід рухомого складу, ставку плати за використання власного вагону перевізника, нормативну кількість діб нарахування плати для сплати неустойки, тощо.
16. 31 липня 2020 року Позивач підписав замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №41434866/2020-00009.
17. 03 серпня 2020 року Відповідач погодив замовлення Позивача на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами.
18. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилається на те, що договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.05.2020 суперечить приписам статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 5, 17 Статуту залізниць України, вимогам Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000, оскільки форма та зміст договору не були затверджені в установленому порядку Міністерством інфраструктури України, тому просить визнати цей договір недійсним.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
19. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов наступних висновків.
20. Щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
21. Наведена норма визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
22. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: 1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; 2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
23. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України та пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31).
24. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).