ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2053/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Ярош А.І.)
від 04.10.2023
у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення 27 518 грн та 100 000 доларів США,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_3 ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якій просила субсидіарно стягнути із засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСОРО МАРІН" (далі -Товариство) - ОСОБА_1, заподіяну Товариством смертю її сина, ОСОБА_4, у розмірі:
- 27 518, 00 грн - витрат, понесених ОСОБА_2 на ритуальні товари та послуги з поховання її померлого сина ОСОБА_4 ;
- 10 000 доларів США - невиплаченої суми компенсації ОСОБА_2 за смерть її сина ОСОБА_4, які належало виплатити за трудовим договором;
- 50 000 доларів США - втраченої страхової виплати внаслідок приховання страховки від сина ОСОБА_2 ;
- 40 000 доларів США - компенсації моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 смертю її сина ОСОБА_4 .
2. Позов обґрунтовано таким:
- позивачці заподіяно шкоду смертю її сина внаслідок аварії судна ARVIN, менеджером якого було Товариство;
- позивачка заявила вимоги про відшкодування шкоди, зокрема, і до Товариства в межах цивільного судочинства (справа № 761/44766/21). Однак, під час судового розгляду Товариство було припинено, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- шкоду позивачці заподіяв ОСОБА_1 ухваленим рішенням щодо ліквідації Товариства. Оскільки позивачка стала кредитором Товариства вже після його ліквідації, то вона має право заявити про субсидіарну відповідальність з відшкодування збитків особою, яка ліквідувала Товариство;
- оскільки позов пред`являється фізичною особою до засновника юридичної особи ОСОБА_1, враховуючи статтю 19 ЦПК України та статтю 20 ГПК України, то ця справа, за правилами визначення предметної юрисдикції повинна розглядатись в порядку господарського судочинства, тому що стосується субсидіарної відповідальності засновника юридичної особи за шкоду, заподіяну такою юридичною особою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Позивачка зверталась з позовом, зокрема, до Товариства в межах розгляду цивільної справи № 761/44766/21.
4. На час звернення позивачки до суду у цій справі Товариство ліквідовано.
5. Позивачка звернулася з вимогами про субсидіарне стягнення з керівника ліквідованої юридичної особи витрат, понесених на ритуальні товари та послуги, невиплаченої суми компенсації за трудовим договором, втраченої страхової виплати та моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2023 відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України та роз`яснено позивачці, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів.
7. Ухвала суду мотивована таким:
- одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18);
- позовні вимоги ОСОБА_2 спрямовані до ОСОБА_1, тобто позивачем було визначено відповідачем саме фізичну особу;
- спір у справі, що розглядається, є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін (позивачем та відповідачем є фізичні особи) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, тобто не відноситься до юрисдикції господарського суду та в силу статті 19 ЦПК України підлягає вирішенню судами загальної юрисдикції;
- з урахуванням приписів статті 20 ГПК України, подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
8. 04.10.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції скасував, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.
9. Постанова суду мотивована таким:
- на час звернення позивачки до суду Товариство ліквідовано, що унеможливлює стягнення коштів з юридичної особи на користь позивача;
- позивачка стала кредитором юридичної особи Товариства вже після його ліквідації, вимоги якої залишилися незадоволеними внаслідок добровільної ліквідації юридичної особи;
- ОСОБА_1 діє як засновник юридичної особи, яка є відповідальною за завдані збитки, що підтверджено рішенням суду у цивільній справі №761/44766/21, а не як фізична особа;
- спір виник внаслідок дій засновника юридичної особи ОСОБА_1, які були спрямовані на ліквідацію Товариства, а тому позовні вимоги, з огляду на характер та особливості правовідносин, випливають з господарських;
- висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи
10. 26.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Також скаржник просив стягнути з позивачки сплачений судовий збір за подання касаційної скарги та заявив про попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу.
11. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про віднесення цього спору до господарської юрисдикції, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо критеріїв розмежування цивільного та господарського судочинства, не звернув уваги на суб`єктний склад учасників, заявлені вимоги, на суть права, за захистом якого звернулася особа, на характер правовідносин та порушив норми статей 4, 20, пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України;
- правовою підставою позовних вимог та змістом спірних правовідносин є притягнення відповідача до деліктної цивільно-правової відповідальності на підставі статей 1166, 1167, 1201 ЦК України, тобто спірні правовідносини не мають господарського (підприємницького) характеру та є приватноправовими і посилається на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №707/76/18, від 08.05.2018 у справі №910/13755/17, від 02.07.2019 у справі № 911/2012/17;
- вимоги позивачки щодо відшкодування їй шкоди, завданої смертю її сина, на даний час вже розглянуті в межах цивільної справи № 761/44766/21, а ініціюючи господарський процес позивачка дублює частину цих вимог, що виникли з одних і тих самих правовідносин, в іншій юрисдикції, при цьому, формулювання предмета про субсидіарне стягнення шкоди та доводи про ліквідацію юридичної особи, відповідальної за завдані збитки, жодним чином не змінюють зміст спору та характер спірних правовідносин, які не мають господарського характеру.
12. Позивачка не подала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. Ухвалу про відкриття провадження позивачка отримала 16.11.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
13. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
14. Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках згідно з наведеним переліком.
15. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
16. Позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи (пункт 6.8 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22).
17. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
18. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 4.11. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).