ПОСТАНОВА
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 635/1575/13-к
провадження № 51-6200ск18
Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року з клопотанням про відновлення строку на касаційне оскарження,
встановив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, датована 27 листопада 2023 року, у якій він просить скасувати вирок Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Також засуджений порушив питання про відновлення строку на касаційне оскарження.
За результатом перевірки матеріалів провадження за скаргою, Суд вважає за необхідне залишити без розгляду клопотання засудженого про відновлення строку на касаційне оскарження, та відмовити у витребовувані справи стосовно ОСОБА_2 ураховуючи таке.
Частиною 2 ст. 383 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) передбачено, що у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
Згідно з ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року у разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Зі змісту приписів частин 2, 3 ст. 353 КПК 1960 року вбачається, що клопотання про відновлення пропущеного строку особи можуть заявити перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.
Однак, в порушення вищевказаних положень ст. 353 КПК 1960 року засуджений звернувся з клопотанням про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2013 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року до Верховного Суду, який за законом не має повноважень на розгляд зазначеного вище клопотання. Ураховуючи викладене, Верховний Суд залишає це клопотання без розгляду.