Постанова
Іменем України
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 150/645/16
провадження № 51-6063ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої
ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 травня
2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Вінницький апеляційний суд 25 вересня 2023 року скасував вирок місцевого судута ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
За цим вироком установлено, що ОСОБА_6 21 липня 2016 року приблизно о 10:30, керуючи технічно справним автомобілем "Nissan Qashqai", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись вул. Леніна в с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області в напрямку смт Чернівці, після виконання маневру обгону попутного автомобіля не врахувала дорожньої обстановки, не обрала безпечної швидкості, втратила змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, унаслідок чого допустила виїзд керованого нею автомобіля на праве узбіччя в напрямку її руху, де здійснила наїзд на пішоходів
ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 02 серпня 2016 року № 80 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили її смерть.
Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи від 05 серпня 2016 року №542а водій ОСОБА_6 за вищевикладених обставин порушила вимоги пунктів 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, згідно з якими:
- 10.1 "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху";
- 12.1 "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу самостійно контролювати його рух та безпечно керувати ним".
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 10.1, 12.1 ПДР, з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої).
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Засуджена та захисник у касаційних скаргах просять скасувати вирок суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і направити справу на новий апеляційний розгляд. При цьому скаржники погоджуються з висновками, зробленими місцевим судом, який детально дослідив матеріали кримінального провадження й обґрунтовано встановив, що обвинуваченням не доведено, що в діях ОСОБА_6 є склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, сторона захисту стверджує, що апеляційний суд безпідставно поклав в основу свого вироку висновок судово-автотехнічної експертизи від 05 серпня 2016 року № 542а, який не розкриває в повному обсязі суті порушень, допущених водієм ОСОБА_6 . Також вважає, що цей висновок складений некомпетентним експертом, який отримав ліцензію за декілька місяців до його складання. Він, зокрема, не дає відповіді на питання, чи існує причинний зв`язок між установленими порушеннями правил дорожнього руху ОСОБА_6 та наслідками дорожньої-транспортної пригоди.
У цьому кримінальному провадженні за клопотанням сторони обвинувачення та сторони захисту було проведено інші три автотехнічні експертизи, які суд необґрунтовано не взяв до уваги. Висновки цих експертиз беззаперечно доводять невинуватість ОСОБА_6 у дорожньо-транспортній пригоді.
Суд апеляційної інстанції безпідставно врахував показання свідка
ОСОБА_10 та фактичні дані слідчого експерименту за його участю, оскільки вони були суперечливими протягом всього досудового та судового слідства.
Також суд залишив поза увагою відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів про наїзд ОСОБА_6 на двох пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, на переконання скаржників, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 84-86, 91-94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки належним чином не обґрунтував допустимими доказами свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Засуджена та захисник підтримали доводи касаційних скарг і просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційних скарг засудженої і захисника та просила їх відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої, її захисника, думку прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок, зокрема у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції. В цьому випадку вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд у результаті судового провадження, повторно дослідив докази в порядку ч. 3
ст. 404 КПК і дійшов до переконання, про невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тобто неправильно оцінив докази, досліджені в судовому засіданні, з точки зору допустимості, достовірності та належності.
Апеляційний суд за результатами розгляду встановив, що обвинувачення, інкриміноване ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК доведене належними та допустимими доказами отриманими у встановленому процесуальним законом порядку.
Одним із обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, є причинний зв`язок між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Касаційні доводи сторони захисту про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на фактичні дані висновку автотехнічної експертизи від 05 серпня 2016 року № 542а, при цьому неумотивовано визнав інші експертні висновки неналежними доказами, є необґрунтованими.
Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.
Водночас, перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обґрунтованими вимогами про скасування оскарженого судового рішення, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_6 не визнала своєї винуватості у цій дорожньо-транспортній пригоді, апеляційний суд при ухваленні обвинувального вироку зарезультатами судового провадження, дійшов умотивованого висновку, що її винуватість в достатній мірі доведена, належними та допустимими доказами, при цьому суд, навів переконливі мотиви прийнятого ним рішення та обґрунтовано послався на фактичні дані, які містяться:
- в протоколі огляду місця події від 21 липня 2016 року, у якому зафіксовано розташування автомобіля під керуванням водія ОСОБА_6 та тіла ОСОБА_9 після ДТП. Тіло потерпілої перебувало на узбіччі проїжджої частини дороги (т. 1 а.с. 95-108);
- в протоколі огляду транспортного засобу від 21 липня 2016 року (т. 1 а.с. 125-131), згідно якого встановлені конкретні пошкодження автомобіля;
- у висновку автотехнічної експертизи від 25 серпня 2016 року № 528а, згідно якого технічних несправностей автомобіля під керуванням ОСОБА_6, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку подій ДТП не виявлено (Т. 1 а.с. 141-144).
- у висновку судово-медичної експертизи від 02 серпня 2016 року, згідно якого смерть ОСОБА_9 настала від комплексу травм несумісних із життям, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (Т. 1 а.с 120-122);
- у протоколі слідчого експерименту від 21 липня 2016 року за участю свідка ОСОБА_11, під час якого вона на місцевості показала, що потерпіла ОСОБА_9 йшла попереду неї в межах правого узбіччя на відстані 0,9 метра до правого краю дороги в напрямку смт. Чернівці, а вона на відстані 1,5 метра до краю дороги (Т. 1 а.с. 132-134);
Апеляційний суд приймаючи фактичні дані цього протоколу, як належний та допустимий доказ, що підтверджує місце скоєння наїзду на пішоходів, яким є узбіччя дороги, вказав на те, що місцевий суд безпідставно не дав жодної йому оцінки. Також не дивлячись на те, що місцевий суд не допитував свідка
ОСОБА_11 з об`єктивних причин, повинен був дати оцінку цьому протоколу слідчого експерименту, як самостійному процесуальному джерелу доказів, що зроблено не було.
- у висновку автотехнічної експертизи від 05 серпня 2016 року № 542а, згідно якого в цій дорожній обстановці, можливість попередження наїзду на пішоходів у водія автомобіля "NissanQashqai" ОСОБА_6 з технічної точки зору полягала у виконанні нею вимог п.п. 10.1, 12.1 ПДР (т.1 а.с 149-152);
Стороною захисту на обґрунтування своє невинуватості засудженої, було надано інший висновок експерта за результатами автотехнічного дослідження обставин ДТП від 29 листопада 2016 року № 26/Д/16, який був зроблений за заявою ОСОБА_6 і цей висновок місцевий суд визнав належним доказом, який доводить, що в її діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновком колегії суддів апеляційного суду про те, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано визнав належним та допустимим доказом фактичні дані, які містяться у висновку автотехнічного дослідження обставин події від 29 листопада 2016 року