ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 133/3961/21
провадження № 61-9771св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочена назва АТ "Укрзалізниця)", Виробничий підрозділ Козятинський загін воєнізованої охорони Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Набокова Василя Антоновича,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року у складі судді Пєтухової Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2023 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Набокова В. А. (далі - ВП Козятинський загін воєнізованої охорони Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" в особі Набокова В. А.) про скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 08 грудня 2021 року наказом начальника загону виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони Набокова В. А. № НОР-2-2/376 у зв`язку з ненаданням ним підтверджуючого документа про обов`язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби CОVID-19, з 09 грудня 2021 року до моменту усунення причин відсторонення, його було протиправно відсторонено від роботи - стрільця 5-го розряду стрілецької команди станції Козятин, без нарахування заробітної плати (середнього заробітку).
Посилаючись на статтю 46 КЗпП України, частину другу статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказ Міністерства охорони України "Про затвердження переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" № 2153 від 04 жовтня 2021 року, пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та Постанову Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року, вважав, що відповідач протиправно відсторонив його від роботи на необмежений термін, починаючи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. При цьому ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, чи в будь-якому іншому документі, підписаному між ним і відповідачем, такого зобов`язання з його боку немає, як і немає передбачених законом повноважень відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення від CОVID-19.
Стверджував, що оскаржуваний наказ є протиправним, свавільним та таким, що порушує його конституційні права та свободи, суперечить вимогам Конституції України та діючому законодавству і підлягає скасуванню.
При цьому законодавством не передбачено відсторонення людини від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти CОVID-19, а вимога надати відповідачу таку інформацію суперечить нормам закону.
Оскільки його право на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем, шляхом видання незаконного наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, вважав, що ефективним способом захисту порушеного його права буде зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, кінцевий розрахунок якої має бути здійснено відповідачем в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту його відсторонення до дня фактичного допущення до роботи.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № HOP 2-2/376 від 08 грудня 2021 року;
- зобов`язати АТ "Українська залізниця" виплатити на його користь невиплачену заробітну плату з дня незаконного відсторонення від роботи по день фактичного допущення до роботи;
- стягнути з АТ "Українська залізниця" на його користь судові витрати у вигляді судового збору.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ начальника загону виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" Набокова В. А. № НОР 2-2/376 від 08 грудня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 43 487,22 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ВП Козятинський загін воєнізованої охорони Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" в особі Набокова В. А. про стягнення заробітної плати та допуск позивача до роботи відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" заходів, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. При виконанні своїх трудових обов`язків позивач контактує з незначною кількістю співробітників, супроводжуючи вантажі знаходиться сам, з продукцією не контактує, оскільки такого роду вантажі він не супроводжує. Відповідачем залишилось недоведеним наявність значних прямих та непрямих соціальних контактів позивача з іншими особами, що могло б вказувати на існування ризиків перенесення та розповсюдження ним хвороби.
Суд також зазначив, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за період незаконного відсторонення в розмірі 43 487,22 грн за період з 09 грудня 2021 року до 01 березня 2022 року (включно) (розрахунок 42 х 1 035,41 = 43 487,22 грн).
Суд першої інстанції вважав, що виробничий підрозділ Козятинський загін воєнізованої охорони Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Набокова В. А., є неналежним відповідачем у справі, оскільки у трудових спорах про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, є юридична особа, з якою позивач перебував у трудових правовідносинах, а не виробничий підрозділ філії цієї юридичної особи, який представляв її у правовідносинах з позивачем.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" задоволено частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 38 020,43 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про відсторонення від роботи зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права. При видачі наказу та відстороненні позивача від роботи відповідачем не досліджувалося, що, обіймаючи посаду старшого стрільця 5-го розряду стрілецької команди станції Козятин, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця", учасників дорожнього руху тощо. Його відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в АТ "Укрзалізниця", всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допустив помилку в частині обрахунку розміру середньої заробітної плати, що підлягає стягненню.
З 09 грудня 2021 року до 28 лютого 2022 року включно ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі. 01 березня 2023 року ОСОБА_1 допущений до роботи. Середній заробіток за час вимушеного прогулу слід обраховувати за період з 09 грудня 2021 року до 28 лютого 2022 року. Отже, загальна сума середнього заробітку за час відсторонення позивача становить 38 020 грн 43 коп (розрахунок 916,16 грн (середньоденна заробітна плата) * 41, 5 (кількість робочих днів за період відсторонення відповідно графіка).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Укрзалізниця", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга АТ "Укрзалізниця" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не зупинили провадження у справі у зв`язку із перебуванням позивача у складі Збройних сил України, який увільнений від роботи з 30 березня 2022 року.
Суд першої інстанції прийняв від позивача заяву про уточнення позовних вимог від 28 березня 2023 року без доказів її направлення відповідачеві, чим перешкоджав товариству в ознайомленні з її змістом.
Зазначає, що відсторонення позивача від роботи було вимушеним заходом, який проведено відповідно до вимог законодавства. Такий захід спрямований на захист суспільних інтересів.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ "Укрзалізниця" вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 130/3531/21 (провадження № 61-5382св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ "Укрзалізниця" вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу № 7/к від 21 січня 1993 року прийнятий в стрілецьку команду на ст. Козятин на посаду стрільця відділу воєнізованої охорони Південно-Західної залізниці (а. с. 14).
Наказом виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони" № НОР.2.2/376 від 08 грудня 2021 року ОСОБА_1, стрільця 5 розряду стрілецької команди ст. Козятин було відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року до моменту усунення ним причин відсторонення. Причиною відсторонення стало ненадання підтверджуючого документу про обов`язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (а. с. 7-8).
Відповідно до довідки про доходи від 10 грудня 2021 року № НОР 2.5/1536 заробітна плата стрільця 5 розряду структурного підрозділу служби воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" - ОСОБА_1, за період з червня 2021 до листопада 2021 року без урахування аліментів становить 104 871,20 грн (а. с. 12).
Відповідно до копії наказу № НОР 2.2/57 від 01 березня 2022 року, виданого начальником ВП "Козятинський загін воєнізованої охорони" Василем Набоковим, зокрема відповідно до пункту 2 додатку до вказаного наказу - ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року допущено до роботи (а. с. 99).
Відповідно до наказу № 101-ос від 23 березня 2022 року, виданого начальником Козятинського загону воєнізованої охорони, ОСОБА_1 увільнено від роботи з 30 березня 2022 року на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до дня фактичної демобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку (а. с. 93).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ "Укрзалізниця" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.