ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 754/5522/22
провадження № 61-10415св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач -- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Питель Любомиром Степановичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Головачова Я. В., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2021 року між ним та ОСОБА_2 були укладені два договори позики, відповідно до яких він передав останньому грошову позику у гривні у розмірі, еквівалентному 168 000 доларів США, зі строком повернення до 01 травня 2022 року, а також грошову позику у розмірі, еквівалентному 500 000 доларам США, зі строком повернення до 01 червня 2021 року.
Укладення договорів позики підтверджується розписками відповідача від 04 квітня 2021 року. ОСОБА_2 відмовляється виконати належним чином свої грошові зобов`язання, передбачені договорами щодо повернення позики, не виконує його вимоги про повернення коштів.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за двома договорами позики у гривні в еквіваленті 668 000 доларів США по курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на день ухвалення рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики у розмірі 668 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 11 січня 2023 року становить 24 427 824,80 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач належним чином добровільно не виконав умови договорів позики, не повернув борг за договорами позики, укладеними з позивачем, тому наявні підстави для стягнення суми боргу у доларах США, еквівалент якої встановлюється станом на момент винесення судового рішення у гривні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 січня 2023 року змінено, викладено його резолютивну частину у наступній редакції:
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 24 427 824,80 грн, що за курсом Національного банку України станом на 11 січня 2023 року становить 668 000 доларів США.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення грошових коштів за договорами позики. Однак, районний суд стягнув заборгованість у доларах, з еквівалентом гривні на час ухвалення судового рішення, у той час як з огляду на положення частини першої статті 1046 та частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строк, у розмірі та у тій саме валюті, яка визначена договором позики. Із боргових розписок вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму, що еквівалентна доларовій сумі. Тобто, із наданих розписок не вбачається, що відповідач отримав позику саме в іноземній валюті, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суму боргу, визначену у гривні, що буде еквівалентно сумі боргу визначену в іноземній валюті, за курсом на дату ухвалення судового рішення
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги, що сторона відповідача неналежним чином була повідомлена про дату судового засідання, як і те, що з розписок не вбачається обов`язку відповідача повернути борг.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Питель Л. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позика була надана у гривні, проте помилково перерахував її розмір відповідно до курсу долара США, а мав встановити та стягнути саме той розмір позики у гривні, який було передано. При цьому, вказує, що розписки взагалі не містили розмір отриманої суми в борг.
Також посилається на те, що в Оболонському районному суді м. Києва розглядається справа № 756/1793/23 за його позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів позики, які є предметом розгляду і в цій справі, удаваними. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовився зупиняти провадження у справі за клопотанням його представника, адже, вважає, що у разі задоволення позову у наведеній вище справі, буде встановлено, що жодних договорів позики укладено не було.
Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
02 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені два договори позики, на підтвердження яких ОСОБА_2 склав розписку такого змісту "Я ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму еквівалентну сто шістдесят вісім (168 тис. $) тисяч дол. США, яку зобов`язуюсь повернути не пізніше 01.05.2022 р. (першого травня дві тисячі двадцять другого року. 01 квітня 2021 року підпис ( ОСОБА_2 )" (том 1, а. с. 10) та розписку, відповідно до якої: "Я ОСОБА_2 … отримав від ОСОБА_1 суму еквівалентну п`ятсот (500) тисяч доларів США, які зобов`язуюсь повернути до 01.06.2021 р підпис ( ОСОБА_2 )" (том 1, а. с. 11).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також ОСОБА_2 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальним, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.