ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 522/357/20
провадження № 61-10059св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Судаковим Валерієм Валерійовичем, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі - ПАТ "МТБ Банк"), про визнання договору земельного сервітутунедійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 11 жовтня 2019 року між ним та ПАТ "МАРФІН БАНК" укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І. Є. та зареєстровані в реєстрі за № 2623 та № 2624 (далі - договори купівлі-продажу) щодо земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва та кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.3. абз. 3 договорів купівлі-продажу відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого 04 жовтня 2019 року державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Шульгіною Ю. І., щодо земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відомості про обмеження у її використанні не зареєстровані.
Відповідно до пункту 6.1. вказаних договорів купівлі-продажу зазначено, що покупець повідомлений продавцем про наявність судової справи № 522/12984/18 щодо вказаних земельних ділянок за позовом ПАТ "МАРФІН БАНК" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, предметом спору є визнання недійсності договору земельного сервітуту від 15 березня 2013 року.
Зазначав, що йому стало відомо про укладення між ОСОБА_2 та ПАТ "МАРФІН БАНК" 28 грудня 2017 року договорів купівлі-продажу земельних ділянок, за умовами яких ОСОБА_2 продав ПАТ "МАРФІН БАНК" вказані земельні ділянки.
У договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2017 року (кадастровий номер 5110137500:50:003:0107) зазначено, що згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки встановлено сервітут, номер запису іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20250683, площа сервітуту становить 0,110 га. Інші державні реєстрації земельних сервітутів та обмежень прав на земельну ділянку відсутні згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5105554552017.
У договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2017 року (кадастровий номер 5110137500:50:003:0115) зазначено, що на земельну ділянку встановлений сервітут, номер запису іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20250683, площа сервітуту становить 0,110 га.
Вважав, що оспорюваний договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_3, в інтересах якого діяла ОСОБА_4, у простій письмовій формі, є недійсним, оскільки укладений без реєстрації у встановленому законом порядку, малолітній ОСОБА_3 не мав права на укладення договору земельного сервітуту, була відсутня необхідність у встановленні сервітуту. Крім того, в оспорюваному договорі земельного сервітуту не зазначено мети та потреби, для яких встановлюється сервітут, а вказано цільове призначення земельних ділянок. Також оспорюваний договір укладено без дозволу іпотекодержателя - ПАТ "МАРФІН БАНК" та порушує його право на стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано недійсним договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0107 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником яких є ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту. В оспорюваному договорі про встановлення земельного сервітуту не зазначено мети та потреби, для яких встановлюється сервітут, а вказано цільове призначення земельних ділянок - для індивідуального дачного будівництва та перелічені види земельного сервітуту - для права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; інші земельні сервітути згідно переліку обмежень щодо використання земельних ділянок. Отже, у даному договорі земельного сервітуту перераховані майже всі види земельних сервітутів, однак мети, підстави і обґрунтування встановлення останніх не зазначено та не виявлено, оскільки землевпорядної й технічної документації до договору земельного сервітуту, не надано.
Районний суд вважав, що у відповідачів не виникли підстави для встановлення земельного сервітуту, оскільки земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб зацікавленої особи, які не можуть бути задоволені іншим способом, ніж встановлення сервітуту. Крім того, ОСОБА_3 не мав права землекористувача даних земельних ділянок.
Договір земельного сервітуту був укладений в порушення вимог діючого законодавства, оскільки не міг укладатися з ОСОБА_3, який не володів ні будівлею, ні земельною ділянкою, площа встановленого ним сервітуту 0,110 га також не відповідає площі земельних ділянок (0,0526 га), а також на вказаний договір не було отримано згоди іпотекодержателя - ПАТ "МТБ Банк".
Суд першої інстанції врахував наявність у ОСОБА_2 перед Банком заборгованості на час укладання оспорюваного договору, і що оспорюваний договір було укладено між батьком ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_3, та не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Судакова В. В. залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2021 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення районного суду відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір земельного сервітуту фактично був укладений до того як ОСОБА_3, в інтересах якого діяла ОСОБА_4, отримав право власності на майно, для обслуговування якого фактично і укладався договір земельного сервітуту. Тобто договір був укладений з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки не міг укладатися з ОСОБА_3, який не володів ні нерухомістю, ні земельною ділянкою. При цьому площа встановленого ним сервітуту 0,110 га, а сукупний розмір в подальшому відчужених земельних ділянок становить 0,0526 га, що відповідно менше, аніж розмір встановлений договором земельного сервітуту.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачами не було надано доказів, які б підтверджували фактичне використання права земельного сервітуту, відомостей щодо будь-яких спорів, в тому числі судових, за зверненням ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права земельного сервітуту не заявлялось. Крім того, договір земельного сервітуту був зареєстрований у встановленому законом порядку лише 28 квітня 2017 року, тобто фактично перед укладенням договорів відчуження земельних ділянок, які перебували в іпотеці - кредитору ПАТ "МАРФІН БАНК" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав, що оспорюваний договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року був укладений боржником з його родичем з метою створення якнайбільш невигідних перешкод кредитору задовольнити грошові вимоги за рахунок цього майна, а також створити перешкоди користування цим майном наступному власнику.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведення земельно-технічної експертизи, оскільки ОСОБА_2 правом на подання клопотання про призначення судової експертизи для встановлення істотних обставин справи не скористався, на стадії апеляційного розгляду справи таких клопотань не подавав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі підстав позову та надали правову оцінку обставинам, якими позивач не обґрунтовував позовні вимоги. Зокрема, вказує, що позивач не обґрунтовував позовні вимоги тим, що відсутні підстави для встановлення сервітуту, оскільки потреби ОСОБА_6 можуть бути задоволені іншим способом, ніж встановлення сервітуту.
Посилається на відсутність у ОСОБА_7 порушеного права на звернення до суду за захистом шляхом визнання договору земельного сервітуту недійсним, оскільки він не був стороною оспорюваного правочину.
Зазначає, що позивач не є кредитором, а відповідачі не є боржниками щодо позивача у кредитних договорах, які укладені ним. Відтак, позивач у цих правовідносинах не може бути потерпілою особою від оспорюваного правочину. З огляду на зазначене вважає, що у позивача відсутнє право на оспорення договору сервітуту з підстав його фраудаторності.
При цьому звертає увагу на обізнаність позивача під час укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11 жовтня 2019 року про наявність оспорюваних сервітутів, отже, він погодився придбати саме таку земельну ділянку з такими обтяженнями і з наявним судовим спором щодо дійсності сервітутів.
Вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки уточнені позовні вимоги спрямовані на захист прав ПАТ "МАРФІН БАНК", а не на захист його прав. При цьому зазначає про суперечливість поведінки позивача та ПАТ "МАРФІН БАНК", які звернулися до суду з метою оспорення одного і того самого договору земельного сервітуту, тобто з позовом з тими самими підставами та предметом спору до відповідачів.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 705/6141/14-ц, від 28 липня 2021 року у справі № 661/2313/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 910/6165/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 та від 06 червня 2023 року у справі № 752/1584/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року представник ОСОБА_7 - адвокат Мельник Н. Ю. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Зазначає, що позивач не обмежений у праві на звернення до суду за захистом порушеного права щодо оспорюваного договору земельного сервітуту, який порушує його право, як власника, на можливість використання належної йому земельної ділянки.
Посилається на те, що договір земельного сервітуту укладений між ОСОБА_2 та неповнолітнім сином, який не був власником нерухомого майна на момент укладення договору, з метою користування останнім земельною ділянкою, власником якої був батько. Оспорюваний договір укладено безстроково. Отже, своїми діями сторони договору визначили права і обов`язки не тільки для себе, а і для наступних власників земельної ділянки, зокрема ОСОБА_8 .
У серпні 2023 року ПАТ "МТБ Банк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Посилається на правильність висновків суду апеляційної інстанції про фраудаторність оспорюваного договору земельного сервітуту та наявність у позивача права на звернення до суду за захистом його порушеного права.
Фактичні обставини, встановлені судами
26 червня 2008 року між ВАТ "МТБ", правонаступником якого виступало ПАТ "МАРФІН БАНК" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений Деордієвою І. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 3660. Предметом цього договору було надання іпотекодавцем, ОСОБА_2, в іпотеку нерухомого майна: земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0208 га, цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За цим договором забезпечувалось виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором № 456/F від 26 червня 2008 року по поверненню кредиту, наданого з позичкового рахунку на поточний рахунок іпотекодавця у іпотекодержателя, у вигляді непоновлювальної лінії на суму 543 053,00 доларів США. На підставі договору іпотеки від 26 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І. В., накладено заборону відчуження зазначених в договорі іпотеки земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до припинення чи розірвання договору іпотеки.
Згідно з пунктом 16 договору іпотеки з моменту набрання чинності цього договору іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду лізинг наступну іпотеку, у спільну діяльність, у позичку іншим особам предмет іпотеки або іншим чином розпоряджатися предметом іпотеки, виключно за попередньою згодою іпотекодержателя (том 1, а. с. 125-131, 132,133,134-135,136-138).
В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 впродовж тривалого часу не виконував грошові зобов`язання, утворилась заборгованість за кредитним договором перед ПАТ "МАРФІН БАНК". Вказані обставини підтверджувались ОСОБА_2 в процесі розгляду справи.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 28 грудня 2017 року між ПАТ "МАРФІН БАНК" та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Деордієвою І. В. (том 1, а. с. 27-30, 31-34).
Відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:003:0107, укладеного 28 грудня 2017 року між ОСОБА_2 (продавець) та ПАТ "МАРФІН БАНК" (покупець), продавець свідчить, що на момент підписання договору будь-які обтяження щодо земельної ділянки (заборона, арешт, іпотека, податкова застава тощо) відсутні, державна реєстрація прав земельних сервітутів та обмежень на земельну ділянку, окрім зазначених в цьому договорі, відсутня.
Згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки встановлено сервітут, номер запису іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20250683, площа сервітуту становить 0,110 га. Інші державні реєстрації земельних сервітутів та обмежень прав на земельну ділянку відсутні згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5105554552017 (том 1, а. с. 29). Аналогічне положення міститься у пункті 4 договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, укладеного 28 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ПАТ "МАРФІН БАНК". На земельну ділянку встановлений сервітут, номер запису іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20250683, площа сервітуту становить 0,110 га (том 2, а. с. 32-33).
15 березня 2013 року між ОСОБА_2 та неповнолітнім ОСОБА_3, в інтересах якого діяла ОСОБА_4, укладено договір земельного сервітуту від 15 березня 2013 року у простій письмовій формі, без реєстрації у встановленому законом порядку.
Згідно з розділом 1 договору ОСОБА_3 надається право безоплатного безстрокового користування частиною земельної ділянки (сервітут) відповідно до умов договору.
Діялянки, на яких установлюється сервітут .розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і належать власнику на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2008 року.
Цільове призначення земельних ділянок - для індивідуального дачного будівництва.
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:003:0107 - 0,0318 га.
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:003:0115 - 0,0208 га.
Площа сервітуту - 0,110 га.
Сервітут встановлено для права проїзду на транспортному засобі, право прокладання на свою земельну ділянку водопровід, інші земельні сервітути.
Зі змісту договору земельного сервітуту від 15 березня 2013 року, який укладено в простій письмовій формі, єдиним способом відвідування земельної ділянки, на якій знаходиться дача, що належить малолітньому ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1, обслуговування комунікацій - водопроводу, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, прокладення на земельну ділянку водопроводу із чужої водойми, або через чужу земельну ділянку, є користування земельними ділянками, що належать позивачеві (том 1, а. с. 11-13,14).
06 червня 2013 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 на підставі договорів дарування № 4-1378 та № 4-1375 безоплатно у приватну власність 13/1000 та 22/1000 частин ДБК "Аркадія", що складає дачу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складаються в цілому з однієї дерев`яної дачі та двадцяти однієї кам`яної дачі, загальною площею 1 336,5 кв. м та 1 431,6 кв. м та надвірних споруд відповідно (том 1, а. с. 35-36,37-38).
24 липня 2018 року ПАТ "МАРФІН БАНК" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності правочину - вищевказаних договорів земельного сервітуту від 15 березня 2013 року з огляду на те, що правочини вчинені без відома іпотекодержателя щодо іпотечних земельних ділянок (справа № 522/12984/18). Указана справа згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень розглянута по суті.
11 жовтня 2019 року між ПАТ "МАРФІН БАНК" та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кіріченко І. Є. та зареєстровані в реєстрі за № 2623 та № 2624 (далі - договори купівлі-продажу) щодо земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва та кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 1.3. абз. 3 договорів купівлі-продажу відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 04 жовтня 2019 року державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Шульгіною Ю. І., щодо земельної ділянки № НОМЕР_1, загальною площею 0,0208 га, кадастровий номер 5110137500:50:003:0115, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0318 га, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва та кадастровий номер 5110137500:50:003:0107, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відомості про обмеження у її використанні не зареєстровані.
Відповідно до пункту 6.1. вказаних договорів купівлі-продажу зазначено, що покупець повідомлений продавцем про наявність судової справи № 522/12984/18 щодо вказаних земельних ділянок за позовом ПАТ "МАРФІН БАНК" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, предметом спору є встановлення недійсності договору земельного сервітуту від 15 березня 2013 року (том 1, а. с. 15-20,21-26).
З огляду на Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права, право власності на земельні ділянки 5110137500:50:003:0107 та 5110137500:50:003:0115 належить ОСОБА_9 . Відомості про інші права на земельні ділянки відсутні (том 1, а. с. 41,42).