ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 753/3995/22
провадження № 61-15574св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Українська геологічна компанія",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Українська геологічна компанія" на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Гусак О. С. від 10 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф., від 03 жовтня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ДП "Українська геологічна компанія" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з
12 серпня 2021 року він працював на посаді начальника Східноукраїнської геологічної експедиції ДП "Українська геологічна компанія".
3. Відповідно до наказу від 15 березня 2022 року його було звільнено з роботи на підставі частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
4. Посилався на незаконність його звільнення, з огляду на порушення роботодавцем положень частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України (неповідомлення його про майбутнє звільнення, відсутність пропозиції іншої посади чи роботи), статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (відсутність згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця). Крім того, зауважував, що його не було ознайомлено з наказом про звільнення.
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Українська геологічна компанія" від 15 березня 2022 року № 32 "Звільнення працівників" в частині пункту 5 наказу про його звільнення з посади начальника Східно-української геологічної експедиції ДП "Українська геологічна компанія"; поновити його на посаді; стягнути з ДП "Українська геологічна компанія" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Стислий виклад позиції відповідача
6. ДП "Українська геологічна компанія" заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на законність винесення оспорюваного наказу. Зазначало, що ОСОБА_1 відмовився від підпису на копії письмового повідомлення про наступне вивільнення, профспілкова організація була повідомлена у встановленому законом порядку, з наказом про звільнення позивач не був ознайомлений у зв`язку з відсутністю на робочому місці. Зауважувало, що ОСОБА_1 надсилалось повідомлення про його звільнення та необхідність отримання трудової книжки листом від 16 березня 2022 року № 41/К/ТМ на адресу: кв. АДРЕСА_1, яка зазначена у його особовій справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
8. Визнано незаконним та скасовано пункт 5 наказу від 15 березня 2022 року № 32 ДП "Українська геологічна компанія" про звільнення ОСОБА_1
з 15 березня 2022 року у зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
9. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Східно-української геологічної експедиції ДП "Українська геологічна компанія" з 15 березня
2022 року.
10. Стягнуто з ДП "Українська геологічна компанія" на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимог частини другої статті 40 та частин першої, третьої статті 49-1 КЗпП України щодо належного повідомлення позивача про майбутнє звільнення та його працевлаштування, чим порушив право останнього на працю, а тому звільнення визнано незаконним. Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі положень статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для його стягнення за період з 15 березня 2022 року та відсутності у суду можливості вирахувати зазначену суму, з огляду на відсутність в матеріалах справи довідки про заробітну плату позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ДП "Українська геологічна компанія" залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня
2023 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо незаконності звільнення ОСОБА_1, зазначивши про відсутність доказів належного повідомлення позивача про майбутнє звільнення та того, що йому пропонувалися вакантні посади.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 01 листопада2023 року ДП "Українська геологічна компанія" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 10 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 03 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 рокуу справі № 359/4356/18, від 16 вересня 2020 рокуу справі № 754/10844/18, від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не визначили суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не врахували ненадання позивачем доказів на обґрунтування зазначеної позовної вимоги, вийшли за межі позовних вимог в частині стягнення на користь позивача суми судового збору.
18. Заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо неналежного повідомлення позивача про майбутнє звільнення та наявності вакантних посад, оскільки суди залишили поза увагою виконання роботодавцем свого обов`язку та направлення такого повідомлення засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену ним при прийомі на роботу. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не встановили на підставі належних та допустимих доказів місця проживання позивача.
19. Зосереджує увагу на недобросовісній поведінці позивача, який будучи обізнаним про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, відмовився від підписання копії письмового повідомлення від 10 лютого
2022 року № 15, що стало підставою для направлення такого повідомлення засобами поштового зв`язку. Однак ОСОБА_1 зазначене поштове відправлення також не отримував та воно повернулося на адресу товариства у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Дії позивача щодо неотримання зазначеного повідомлення вважає навмисними. Зауважує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду у правовідносинах, які характеризуються недобросовісною поведінкою особи, яка навмисно ухиляється від отримання кореспонденції від роботодавця.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 404/5748/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
21. 22 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
22. 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просив суд відмовити у її задоволенні.
23. Вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам законності та справедливості, ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
24. Зауважує, що суд першої інстанції правильно врахував неможливість надання ним довідки про розмір заробітної плати та незацікавленість відповідача у її наданні. Водночас, зазначає, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде у наступному визначений у порядку ухвалення додаткового рішення у справі.
25. Акцентує увагу на направленні відповідачем поштової кореспонденції не на адресу його місця проживання та не за адресою, яка вказувалася ним при прийнятті на роботу. Крім того, відповідачем зазначено неправильний номер телефону отримувача, що позбавило будь-якої можливості отримати таке поштове відправлення. Відповідний акт про його відмову в отримання копії повідомлення про наступне звільнення роботодавцем не складався. Судовий збір розподіллено між сторонами згідно з сплаченими сумами на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
26. 05 грудня 2023 року відповідач ДП "Українська геологічна компанія" через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного суду відповідь на відзив, у якому зазначив про безпідставність доводів відзиву про можливість вирішення питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом ухвалення додаткового рішення, з огляду на неподання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, а також відсутності у матеріалах справи довідки про його розмір, розрахунку кількості робочих днів (годин) за період вимушеного прогулу.
27. 06 грудня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду додаткові пояснення на відповідь на відзив, у яких послався на навмисні дії відповідача при відправленні кореспонденції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. З 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника
Східно-української геологічної експедиції ДП "Українська геологічна компанія".
29. 15 грудня 2021 року ДП "Українська геологічна компанія" листом повідомила регіональну профспілкову організацію працівників ДП "Українська геологічна компанія" про погодження Державною службою геології та надр проєкту нової організаційної структури ДП "Українська геологічна компанія", а також про зміну організаційної структури ДП "Українська геологічна компанія".
30. 21 лютого 2022 року ДП "Українська геологічна компанія" листом повідомило голову регіонального комітету профспілки ДП "Українська геологічна компанія" про планове скорочення 15 березня 2022 року штату працівників ДП "Українська геологічна компанія", зокрема ОСОБА_1 .
31. 15 березня 2022 року наказом ДП "Українська геологічна компанія" № 32 ОСОБА_1 було звільнено з посади з 15 березня 2022 року у зв`язку із зміною організаційної структури підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
32. 16 березня 2022 року ДП "Українська геологічна компанія" направило лист позивачеві про скорочення посади, яку він займав, із рекомендацією забрати особисто трудову книжку або повідомити адресу, на яку можливо її надіслати.
33. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2, яка працює у
ДП "Українська геологічна компанія" на посаді начальника відділу кадрів, повідомила суду, що направляла позивачу попередження про звільнення на його електронну пошту декілька разів. Зазначала, що саме попередження чи акт про відмову від отримання не повернулись, тому не знає чи він отримував попередження про звільнення. Відомості в особовій картці заповнювалися нею особисто. Зауважувала, що також направляла лист до профспілки для надання згоди на звільнення позивача, проте у зв`язку з початком збройної агресії на території нашої країни збори профспілки не відбулися та відповідно не була надана згода на його звільнення. Повідомила, що наказ про звільнення був виданий 15 березня 2022 року, а позивач отримав його 05 квітня 2022 року.
34. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, яка є начальником планово-економічного відділу ДП "Українська геологічна компанія", повідомила суду, що наказ про скорочення працівників на підприємстві виданий у січні 2022 року, попередження про звільнення було надіслано на електронну пошту працівників. Зауважувала, що не знає чи листи були отримані, акти про відмову в отриманні не складались. Повідомила, що вона 05 квітня 2023 року ознайомлювала позивача з наказом про звільнення.
35. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка працює у
ДП "Українська геологічна компанія", повідомила, що їй відомо про скорочення працівників. 12 січня 2022 року вона особисто відправляла конверт з повідомленням про звільнення, який їй передав відділ кадрів, на адресу позивача, повідомлену їй відділом кадрів. Лист повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Вказала, що не знає чи був обізнаний позивач про звільнення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
37. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.