1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 520/15896/21

адміністративне провадження № К/990/8218/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Кашпур О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року (головуючий суддя - Катунов В.В., судді: Чалий І.С., Ральченко І.М.)

у справі №520/15896/21

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

I. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати дії Офісу Генерального прокурора, що виразилися у відмові в проведенні перерахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року по справі № 640/1846/20 протиправними;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час затримки виконання рішення, за період з 27 листопада 2020 року по 21 квітня 2021 року у розмірі 146 483 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року його поновлено на посаді прокурора та в цій частині судове рішення допущено до негайного виконання. У той же час, його поновлено на посаді наказом від 22 квітня 2021 року, в результаті чого має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення, за період з 27 листопада 2020 року по 21 квітня 2021 року у розмірі 146 483 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

4. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.

В задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також просить стягнути судові витрати, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу адвоката).

7. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 640/1846/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проваджень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора з 25 грудня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року по 26 листопада 2020 року у розмірі 338 375,73 грн.

9. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку в сумі 31 493,85 грн.

10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/1846/20 залишено без змін.

11. У грудні 2020 року позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою про виконання судового рішення, поновлення на посаді та перерахунок коштів за час вимушеного прогулу, на що листом від 29 грудня 2020 року повідомлений про розгляд цього питання керівництвом, а рішення про стягнення коштів виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості їх надходження. Також позивача поінформовано про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

12. 11 березня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по вказаній справі, копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено відповідачу.

13. Наказом Генерального прокурора від 22 квітня 2021 року № 405ц скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2152ц та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проваджень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.

14. 18 червня 2021 року позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою про здійснення розрахунку та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року, на що отримав відмову.

15. Вважаючи затримку виконання судового рішення за період з 27 листопада 2020 року по 21 квітня 2021 року протиправними діями Офісу Генерального прокурора, внаслідок чого у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про те, що судове рішення від 26 листопада 2020 року в частині поновлення позивача на посаді, яке підлягало негайному виконанню, відповідачем фактично виконано 22 квітня 2021 року. Відповідно такі дії мають наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

17. Судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних.

18. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи, яку поновлено на роботі (подання заяви чи виконавчого листа для примусового виконання, відкриття виконавчого провадження).

19. З огляду на зміст статті 236 КЗпП України належним та достатнім способом захисту прав позивача є стягнення з відповідача обрахованих судом сум середнього заробітку за час несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

20. На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року в справі №640/1846/20 скасовано; прийнято нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

21. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на відсутність судового рішення у справі № 640/1846/20, яке породжує відповідні правові наслідки та підлягало обов`язковому негайному виконанню.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі позивач зазначав про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року.

23. Суд апеляційної інстанції не застосував статтю 236 КЗпП України з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 лютого 2023 року у справі № 460/16522/21, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц та від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16.

24. Факт скасування рішення про поновлення на роботі після фактичного виконання такого судового рішення, жодним чином не впливає на обґрунтованість вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення та не впливає на розрахунок сум, які підлягають стягненню.

25. Також позивач просив стягнути з Офісу Генерального прокурора судові витрати, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи - стягнути судовий збір у розмірі 1 816 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 000 грн.

26. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість.

27. Вказував на те, що оскільки постановою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 640/1846/20 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора, що свідчить про законність його звільнення, то відсутні законні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 27 листопада 2020 року по 21 квітня 2021 року.

28. Нормою статті 236 КЗпП України встановлено, що середній заробіток за затримку виконання рішення стягується лише у разі поновлення на роботі працівника, який звільнений незаконно. У спірних правовідносинах відсутній факт незаконного звільнення.

29. Заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та виконаними роботами.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

31. Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 236 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 460/16522/21.

32. Спірні правовідносини між сторонами склались щодо затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, яке підлягає оплаті в розмірі середнього заробітку за час такої затримки.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

35. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

36. Приписами статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

37. Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

38. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

39. Положеннями статті 236 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

40. Так, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

41. Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.

42. Так, у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

43. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

44. Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

45. Також Верховний Суд наголосив, що наведені приписи Кодексу не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

46. Як висновок, суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

47. Правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом також і в постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 280/5260/19, від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22 та від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21.


................
Перейти до повного тексту