ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23)
І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
1. Із висновками Великої Палати Верховного Суду про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи для продовження розгляду загалом погоджуюся, проте вважаю, що за результатами розгляду цієї справи суд касаційної інстанції мав ініціювати вирішення Пленумом Верховного Суду питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Короткий зміст та підстави заявлених вимог
1. Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", позивач)звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" (далі - ТОВ "Промоптторг") ОСОБА_1 (далі - скаржник, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс-М"
(далі - ТОВ "Новотекс-М"), у якому просило солідарно стягнути 104 175,42 дол. США (що станом на 18 березня 2020 року еквівалентно 2 818 632,67 грн) заборгованості та 2 442,62 грн пені, а також 42 316,13 грн судового збору та
7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів
учасників ТОВ "Промоптторг" (засновником і єдиним учасником якого є
ТОВ "Новотекс-М") від 14 листопада 2016 року вирішено, зокрема, припинити
ТОВ "Промоптторг" шляхом його ліквідації в добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України; уповноважено ліквідатора товариства ОСОБА_1 організувати виконання прийнятих на цих загальних зборах учасників товариства рішень та наділено його повноваженнями керівника (директора) товариства відповідно до установчих документів товариства і чинного законодавства України та визначити, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань; затвердити порядок проведення ліквідаційної процедури товариства протягом двох місяців з дати офіційного оприлюднення відомостей щодо припинення товариства з наведеним переліком заходів.
3. Позивач стверджував, що відповідачі несуть солідарну відповідальність перед кредитором, адже зазначене вище рішення прийнято всупереч положенням частини першої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки в ліквідованого товариства на той час була наявна кредитна заборгованість перед АТ "Укрсиббанк" і невиконане рішення Господарського суду міста Києва від 19 липня 2016 року у справі № 910/8301/16, не здійснено заходів щодо задоволення вимог кредитора АТ "Укрсиббанк", а саме не направлено відповідну заяву до суду про порушення справи про банкрутство
ТОВ "Промоптторг", чим порушено порядок його ліквідації.
(2) Рух справи у судах попередніх інстанцій
4. Господарський суд Житомирської області рішенням від 24 травня 2023 року задовольнив позов частково, стягнув з ОСОБА_1 104 175,42 дол. США (що станом на 18 березня 2020 року еквівалентно 2 818 632,67 грн), 2 442,62 грн пені, 42 316,13 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. У частині вимог до ТОВ "Новотекс-М" відмовив.
5. 26 червня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24 травня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
6. Окрім того, скаржник просив звільнити його від сплати судового збору в розмірі 63 474,20 грн у зв`язку з тим, що судовий збір, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, перевищує 5 відсотків його річного доходу. На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 надав довідку про доходи за 2022 рік, видану Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" майстру виробництва - ОСОБА_1 .
7. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17 липня
2023 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання суду доказів сплати судового збору.
8. Апеляційний суд зазначив, що встановлений статтею 8 Закону України від
08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон України "Про судовий збір") перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є вичерпним та поширюється лише на фізичних осіб - позивачів, тоді як ОСОБА_1 є відповідачем.
9. 20 липня 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовано тим, що майновий стан скаржника не дозволяє йому сплатити судовий збір в розмірі 63 474,20 грн.
На думку скаржника, вживаючи в Законі України "Про судовий збір" термін "сторона", законодавець мав на увазі як позивача, так і відповідача. Окрім того, звертав увагу, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року звільнено
ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
(3) Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
10. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26 липня 2023 року у справі № 906/308/20 відмовив у задоволенні клопотання
ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; не прийняв до розгляду та повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
11. Мотивуючи відмову у звільненні від сплати судового збору ОСОБА_1, як відповідача у цій справі, апеляційний господарський суд послався на пункти 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
12. Ураховуючи, що ОСОБА_1 не усунув виявлених апеляційним судом недоліків апеляційної скарги впродовж установленого строку, Північно-західний апеляційний господарський суд повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 24 травня 2023 року у справі № 906/308/20.
(4) Короткий зміст касаційної скарги
13. У касаційній скарзі на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 липня 2023 року у справі № 906/308/20 ОСОБА_1, обґрунтовуючи наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору, послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та зазначив, зокрема, що розмір судового збору, який не враховує фінансове становище сторони, розцінюється як такий, що обмежує право на доступ до правосуддя (справа "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії", рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 26 липня 2011 року). Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа "Креуз проти Польщі", рішення ЄСПЛ від 19 червня
2001 року).
(5) Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
14. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25 вересня 2023 року передав справу № 906/308/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) задля забезпечення сталості та єдності судової практики, пославшись на існування різного підходу до застосування касаційними судами господарської та цивільної юрисдикцій пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 25 березня 2021 року у справі № 912/3514/20, від 20 серпня 2020 року, у справі № 910/6421/19 та інших зазначені норми поширюються виключно на фізичних осіб, які є позивачами у справі, та не застосовуються до фізичних осіб - відповідачів, натомість за висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 303/7754/21, такі норми з урахуванням практики ЄСПЛ можуть бути застосовані за аналогією закону до іншої сторони спору, тобто до фізичної особи - відповідача.
(6) Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
15. 29 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою задовольнила касаційну скаргу ОСОБА_1, скасувала ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 липня 2023 року про повернення апеляційної скарги та направила справу № 906/308/20 до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
16. Мотивуючи цю постанову суд послався зокрема на статті 22, 55, 129 Конституції України, статтю 6 Конвенції, практику ЄСПЛ та виснував, зокрема, що незастосування до фізичної особи положень пункту 1 частини першої
статті 8 Закону України "Про судовий збір" з тих підстав, що така особа є відповідачем, може порушити право особи на справедливий суд (стаття 6 Конвенції). Зазначене також не відповідає ряду конституційних засад та основних засад господарського процесу: принципам рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункти 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України); рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках (пункти 2, 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України).
17. Отже, положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
18. Відмова у звільненні від сплати судового збору з тих підстав, що така особа є відповідачем, без дослідження судом доказів, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", завдає шкоди самій суті права відповідача на доступ до суду.
19. Тож, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що немає підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 303/7754/21 та відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 25 березня 2021 року у справі
№ 912/3514/20 щодо застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" лише до фізичних осіб, які є позивачами у справі.
ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
20. З висновками Великої Палати Верховного Суду загалом погоджуюся, проте вважаю, що касаційна інстанція у цій справі не повною мірою виконала завдання, покладені на суд статтею 11 ГПК України, а тому на підставі частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку щодо прийнятої постанови з огляду на таке.
21. Стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином: а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
22. Таким чином, сучасне розуміння права та правозастосування передбачає визнання людини найвищою соціальною цінністю, а забезпечення прав і свобод людини і громадянина - головною метою державної влади, яка реалізує свою компетенцію в межах Конституції та законів України.
23. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
24. Законодавство, яке застосовуються судом наведене у статті 3 ГПК України, частиною першою якої визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
25. У судовому розгляді предметом правозастосування насамперед виступає закон, що регулює спірні відносини (чи відносини іншого виду провадження), - провідний вид нормативного акта як джерела правового регулювання відносин в Україні як системі континентального права. Ймовірні колізії між приписами законів та нормами (зазвичай нормами-принципами або нормами приписами) Конституції України, стають передумовами практичної потреби у застосуванні норм Конституції як норм прямої дії.
26. Так, частиною шостою статті 11 ГПК України передбачено, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.