ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 739/486/23
провадження № 51-2862 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_6 на ухвалу судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2023 року та ухвалу судді Чернігівського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2023 року було повернуто клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк для належного оформлення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, засуджений ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Чернігівського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі з доповненнями, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, просить ухвалу судді суду першої інстанції та ухвалу судді суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так, не погоджуючись з рішенням судді суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_6 стверджує, що:
- суддею суду першої інстанції під час судового розгляду не було забезпечено його участь та участь захисника;
- не враховано додану до клопотання характеристику особи засудженого;
- в порушення статей 392, 393 КПК України безпідставно зазначено в ухвалі про те, що вона не підлягає апеляційному оскарженню;
- зміст оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції суперечить рішенням Конституційного Суду України, постановленим у справі №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року та у справі № 6-рп/2000;
- його клопотання було подано в порядку, передбаченому статтями 81, 82 КК України, а тому не потрібно було надавати перелік документів, які встановлені Порядком визначення ступеня виправлення засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року№ 294/5 (далі - Порядок).
Крім того, на обґрунтування своєї касаційної скарги засуджений з підстав, детально викладених у його касаційній скарзі, зазначає, що:
- норми кримінального закону в частині наявності такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, а також положення ч. 1 ст. 5 КК України, є незаконними;
- найбільш суворим видом покарання, з огляду на зміст рішень Конституційного Суду України у справах № 1-7/99, 6-рп/2000 та № 1-3/2000, має бути позбавлення волі на строк 15 років;
- зазначені рішення Конституційного Суду України спростовують Закон України від 22 лютого 2000 року № 1483-3, яким було незаконно введено в КК України покарання у виді довічного позбавлення волі;
- відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Веренцов проти України" рішення Конституційного Суду України є законом та за результатами тлумачення норм якого, необхідно адаптувати кримінальне право.
Разом з тим, засуджений ОСОБА_6 стверджує, що суддя суду апеляційної інстанції:
- в порушення вимог ст. 403 КПК України приховав подані ним доповнення до апеляційної скарги;
- не врахував доводи апеляційної скарги з доповненнями щодо порушення статей 314, 539 КПК України;
- дійшов неправильних висновків про те, що клопотання не містить послідовності та з нього неможливо встановити вимоги;
- порушив вимоги ст. 10 Конституції України, ст. 29 КПК України та ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів";
- в порушення вимог ст. 404 КПК України не надав оцінку його клопотанню, поданому до суду першої інстанції.
Водночас у своїх доповненнях до касаційної скарги засуджений зазначає, що:
- посилання в ухвалі судді суду апеляційної інстанції на Порядок визначення ступеня виправлення засуджених, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року№ 294/5, є протиправними, оскільки вказаний наказ суперечить нормам процесуального закону;
- КПК України не передбачено долучення до вищенаведеного клопотання, вказаних в ухвалі судді суду апеляційної інстанції документів;
- адміністрацією ДУ "Новгород-Сіверська установа виконання покарань № 30" було відмовлено засудженому у наданні відповідних документів.
Таким чином засуджений ОСОБА_6 вважає, що в порушення положень статей 14, 15 Міжнародного пакта про громадянські і політичні права, його було позбавлено законного права на вирішення питання про призначення йому незаконного покарання.
На зазначену касаційну скаргу засудженого заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення поданої засудженим ОСОБА_6 касаційної скарги з доповненнями.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі з доповненнями доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженогопідлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Таким чином доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, колегія суддів також не приймає до уваги доводи засудженого в частинні незаконності ухвали судді місцевого суду, оскільки з огляду на положення, передбачені ст. 424 КПК України ухвала суду першої інстанції, яка не була переглянута в апеляційному порядку по суті не може бути предметом касаційного розгляду, у зв`язку з чим вимоги касаційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції не підлягають задоволенню.
Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_6 про незаконність ухвали судді суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, з підстав того, що таке рішення було постановлено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.