ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 503/1326/21
провадження № 51-2880 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018160320000367 від 20 листопада 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Кодимського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кодимського районного суду Одеської області від 20 червня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк його перебування під вартою з 22:40 09 вересня 2021 року по день набрання вироком законної сили (або до дня зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_6 було визнано винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.
19 листопада 2018 року приблизно 18:00 ОСОБА_6 прибув до домоволодіння ОСОБА_8, розташованого по АДРЕСА_2, куди разом з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на автомобілі останнього привезли паливні дрова ОСОБА_12, яка проживає у вказаному будинку зі своїм малолітнім сином.
В цей час присутній в будинку ОСОБА_6, вступив у конфлікт з ОСОБА_8, який на той час відпочивав на дивані та не хотів допомагати розвантажувати дрова. У зв`язку з чим, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 декілька ударів кулаками в область тулуба та обличчя після чого стягнувши останнього на підлогу наніс йому ще декілька ударів взутими ногами в область грудної клітки та голови.
В результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у вище вказаному будинку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення. А вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що судом першої інстанції було здійснено неповний судовий розгляд та не враховано докази на підтвердження обставин, з`ясування яких, на думку сторони захисту, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення. При цьому зауважує, що вирок місцевого суду постановлений на доказах, які добуті з порушенням вимог КПК України та потребують додаткового дослідження.
Крім того, захисник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано показання учасників провадження, а саме:
- потерпілої ОСОБА_13 в частині нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень синові;
- свідка ОСОБА_12 щодо наявності у ОСОБА_8 неприязного ставлення до ОСОБА_6 ;
- свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 в частині того, що останні бачили у ОСОБА_6 кров на правій руці та лівій штанині.
Також захисник звертає увагу, що місцевий суд залишив поза увагою те, що:
- відповідно до відеозапису слідчого експерименту від 17 травня 2022 року за участю свідка ОСОБА_11, на останнього органом досудового розслідування чинився психологічний тиск щодо надання ним показань, які, в свою чергу, частково відрізняються від його пояснень, наданих в суді;
- стороні захисту, в ході виконання положень ст. 290 КПК України, не відкривались відеозаписи слідчих експериментів, проведених за участю з ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 ;
- місцевим судом безпідставно було відхилено усне клопотання сторони захисту про проведення судово-медичного освідування обвинуваченого;
- суд першої інстанції не усунув описки та розбіжності у висновку судово-медичної експертизи трупа від 19 грудня 2018 року № 41;
- матеріали кримінального провадження № 503/132/19, в якому також проводилось експертне дослідження трупа Лужецького, не були надані стороні захисту для ознайомлення;
- судом першої інстанції не були допитані свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Одночасно захисник, посилаючись на порушення вимог статей 277, 278 КПК України вказує, що:
- у повідомленні про підозру ОСОБА_6 від 26 листопада 2018 року є підпис засудженого про отримання від 09 вересня 2021 року та підпис захисника ОСОБА_18 від 26 листопада 2018 року;
- в матеріалах кримінального провадження відсутнє належне підтвердження того факту, що повідомлення про підозру направлялось ОСОБА_6 чи його родині;
- захисник ОСОБА_18 не був присутній при врученні ОСОБА_6 повідомлення про підозру, оскільки в такому випадку мав би міститися підпис захисника саме від 09 вересня 2021 року, а не від 26 листопада 2018 року;
- направлення захиснику повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 26 листопада 2018 року, на думку захисника ОСОБА_7, свідчить про порушення п. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Разом з тим адвокат ОСОБА_7 стверджує, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 не було надано ефективного правового захисту, оскільки захисник, за наявності грубих порушень вимог КПК України, не звернувся з відповідними клопотаннями, а саме:
- щодо порушень під час вручення повідомлення про підозру;
- про призначення судово-медичної експертизи по тілесним ушкодженням у обвинуваченого;
- щодо неповного відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку положень ст. 290 КПК України;
- про допит свідка ОСОБА_19 та експерта ОСОБА_20 .
При цьому стверджує, що місцевий суд у підготовчому засіданні не роз`яснив обвинуваченому право на вибір адвоката, не переконався чи належним чином забезпечена останньому правова допомога, а лише обмежився присутністю захисника, який був призначений у 2018 році слідством за відсутності ОСОБА_6 .
Крім того, посилаючись на порушення вимог ст. 404 КПК України, захисник зауважує, що суд апеляційної інстанції:
- не перевірив та не проаналізував докази щодо винуватості ОСОБА_6, а також не надав переконливих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту;
- формально послався на обставини зазначені у вироку та видав висновки місцевого суду щодо доказування вини ОСОБА_6 за свої.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_21 про те, що судом першої інстанції було здійснено неповний судовий розгляд, а саме:
- не допитано свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 свідчення яких, на переконання сторони захисту, мають важливе значення та могли вплинути на суть постановленого стосовно засудженого судового рішення;
- не враховано інші докази на підтвердження обставин, з`ясування яких, на думку сторони захисту, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення,
з огляду на положення ст. 433 КПК України та зміст ч. 1 ст. 410 КПК України, не можуть бути предметом касаційного розгляду.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги і доводи касаційної скарги захисника про неврахування судом першої інстанції показань потерпілої ОСОБА_13 в частині нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень синові, що, на переконання захисника, свідчить про жорстокість потерпілого, яка могла проявитися під час конфлікту з ОСОБА_6 та призвести до нанесення останньому удару ножем в ногу, а також показань свідка ОСОБА_12 щодо наявності у ОСОБА_8 неприязного ставлення до ОСОБА_6, оскільки Верховний Суд, з огляду на положення ст. 433 КПК України не надає оцінки доказам та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій, а вищенаведені обставини, які, на думку захисника, випливають з показань потерпілої та свідка, не знайшли свого підтвердження в ході дослідження матеріалів кримінального провадження як місцевим, так і апеляційним судами.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, з підстав того, що такі рішення, на думку сторони захисту, постановлено зпорушенням норм матеріального та процесуального законодавства, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПКУкраїни суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі дослідження фактичних даних, що містяться у письмових доказах, наданих стороною обвинувачення, а саме:
- у протоколі огляду місця події від 20 листопада 2018 року, в якому зазначено про те, що за адресою по АДРЕСА_2 в одній з кімнат жилого будинку на підлозі виявлено тіло чоловічої статі на обличчі та скроневих ділянках якого були наявні садна, подряпини шкіри та синці, а з лівого вушного проходу виділення крові. При цьому, до протоколу долученою фото таблицю місця події, відповідно до якої зафіксовано зображення лежачого на підлозі у кімнаті трупу чоловічої статі, який має ушкодження голови, зокрема ділянки обличчя у вигляді чисельних крововиливів, синців та набряків шкіряного покрову, також на зовнішній кистях рук наявні синці, що вкривають значну площу кисті рук;
- у протоколі огляду трупа від 20 листопада 2018 року, в якому зазначено, що в приміщенні моргу Кодимського РВ СМЕ було проведено огляд трупа ОСОБА_8, виявленого за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому на тілі трупа було виявлено тілесні ушкодження, а саме на обличчі та скроневих ділянках садна червоного кольору та синці, з лівого вушного проходу розміщене виділення крові, на тильній поверхні лівої кисті синці багрового кольору, а у верхній частині грудної клітини були наявні садна червоного кольору. Також до протоколу долученою фото таблицю, на ілюстраціях якої зафіксовано зображення описаних вище ушкоджень виявлених під час огляду на трупі потерпілого ОСОБА_8 ;
- у висновку судово-медичної експертизи № 41, яка була проведена в період з 20 листопада по 19 грудня 2018 року, відповідно до якого при дослідженні трупа ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких та у своїй сукупності призвели до розвитку травматичного шоку, що і призвело до настання смерті. При цьому ушкодження у ОСОБА_8 могли бути спричинені при обставинах вказаних в ухвалі суду (малася на увазі ухвала слідчого судді від 20 листопада 2018 року про призначення даної експертизи), а також викладених в протоколах допитів свідків та підозрюваних, а саме в результаті нанесення множинних ударів з достатньою силою руками та ногами по голові та тулубі потерпілого, який знаходився в вертикальному положенні, а також і в горизонтальному положенні. Після нанесення ударів по тулубу потерпілих рухатись самостійно не міг. В крові від трупа ОСОБА_8 виявлено етиловий спирт в концентрації 4.3%, що за життя відповідало тяжкому алкогольному сп`янінню.
Крім того, як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дослідив й інші зібрані докази, а саме: рапорт помічника чергового Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області від 19 листопада 2018 року, акт судово-медичного гістологічного дослідження від 26 листопада 2018 року № 3126/83, акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 5789/83 від 28 листопада 2018 року, а також протоколи проведення слідчих експериментів від 23 листопада 2018 року з додатками у виді відеозаписів за участю свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та протокол проведення слідчого експерименту від 13 вересня 2021 року з відеозаписом за участю підозрюваного ОСОБА_6 .
При постановленні вироку, судом першої інстанції також було враховано показання свідків:
- ОСОБА_12 щодо обставин заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8, які вона сприймала особисто. Так, свідок, з-поміж іншого, вказувала, що 19 листопада 2018 року, коли приїхав ОСОБА_6, привізши дрова, її батько ОСОБА_8 був у стані алкогольного сп`яніння та лежав на дивані в будинку. ОСОБА_6 обурило те, що батько не піде розвантажувати дрова у зв`язку з чим він почав наносити йому багато ударів кулаком у голову та груди, а після цього також ногою обутою у взуття типу "берці" у голову і грудну клітину. Тривало нанесення ударів близько 10 хвилин. Її батько ОСОБА_8 не міг чинити опір ОСОБА_6 внаслідок свого стану сп`яніння. На її прохання зупинитись ОСОБА_6 не реагував. Зазначила, що після події, коли ОСОБА_6 залишав будинок, то вона не бачила на його нозі ніякої рани, як і тілесних ушкоджень в цілому. Протягом дня до тієї події з участі ОСОБА_6 її батько ОСОБА_8 не мав тілесних ушкоджень;
- ОСОБА_22 щодо обставин, що відбулися вже після заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 та вказував, що займається перевезеннями, та якось до нього зателефонував ОСОБА_6 щоб він його підвіз. З цією метою свідок приїхав до гаража ОСОБА_23, де був останній, його дружина, ОСОБА_24, ОСОБА_6 і співмешканка ОСОБА_6 . Причини необхідності їхати йому не пояснювали. До нього в машину сіли ОСОБА_11 і ОСОБА_6 разом із своєю співмешканкою. ОСОБА_6 просив провести його до кордону, але через сніг, який тоді випав, зміг довезти лише трохи за тракторну бригаду, яка на відстані близько 1,5 км до кордону. Там ОСОБА_6 і його співмешканка вийшли з його машини та попрямували в бік кордону, а він разом із ОСОБА_11 повернулись до села. Крові у ОСОБА_6 не бачив і не бачив щоб той шкутильгав. Під час поїздки ОСОБА_6 із своєю співмешканкою розмовляв про якусь чи бійку чи то сварку;
- ОСОБА_14, який зазначав, що кілька років тому, дату не згадає, але у вечірній час до нього приїхав ОСОБА_11, який просив залишити у нього свою машину, і прийшов ОСОБА_6 разом із своєю співмешканкою. Розповідали, що коли привезли дрова ОСОБА_25, то там почалась сварка і побилися. Потім ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_12 і сказала, що він може тікати, бо вона ще нікому не телефонувала. Про зміст зазначеної телефонної розмови йому відомо, оскільки після її завершення ОСОБА_6 про це сказав ОСОБА_9 у його присутності. У ОСОБА_6 була кров на розбитій правій руці і на лівій штанині в районі стегна. На самій нозі ОСОБА_6 поранення, яке було б джерелом крові, не було видно, а також не було видно і отвору (дірки) на штанях. ОСОБА_6 трохи кульгав;
- ОСОБА_10, який, відповідно до вироку, надав показання майже аналогічні за своїм змістом тим, які надавав на досудовому розслідуванні під час проведення слідчого експерименту за його участю. При цьому з приводу нанесення ударів ОСОБА_6 . ОСОБА_8 зазначив, що під час слідчого експерименту розповідав все як було і на нього тиску не чинилось, а на час допиту забувся про ті удари, бо багато часу пройшло і не пам`ятає. Відзначив, що сказане ним під час слідчого експерименту було правдою, а в судовому засіданні відповідаючи на питання щодо нанесення ударів сказав, що їх не було, бо не пам`ятає про них і тому впевнено відповідав саме про їх відсутність. При цьому, на додатково задані йому питання дав свідчення про те, що вже після того як він разом із ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 приїхали з місця події до магазину, то він побачив у останнього кров на нозі. У зв`язку з чим він спитав у ОСОБА_6 звідки в нього та кров, але той йому не відповів;
- ОСОБА_11 щодо обставин заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8, які він сприймав особисто, та є аналогічними за своїм змістом тим, що він надавав на досудовому розслідуванні під час проведення слідчого експерименту за його участю. При цьому, на додатково задані йому питання дав свідчення про те, що коли ОСОБА_10 вперше вийшов на подвір`я з будинку, то сказав йому, що в будинку відбувалася бійка між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 . Також вже після залишення будинку бачив кров на долоні лівої руки ОСОБА_6 і на його лівій штанині в області стегна. При цьому, на долоні не було видно рани, ОСОБА_6 не кульгав, а про саме походження цієї крові у ОСОБА_6 не питав.
Допитавши вказаних осіб, місцевий суд зазначив, що свідок ОСОБА_12 була безпосереднім очевидцем та бачила обставини всієї події злочину, свідок ОСОБА_10 був безпосереднім очевидцем та бачив обставини початку події кримінального правопорушення і наслідки його вчинення; свідок ОСОБА_11 був безпосереднім очевидцем та бачив певні наслідки вчинення злочину, а свідки ОСОБА_22 і ОСОБА_14 хоча і не були безпосередніми очевидцями, але їх показання стосувалися обставин подій, які відбувались одразу після події кримінального правопорушення і внаслідок їх послідовності надали суду можливість пересвідчитись у достовірності показів наданих свідками ОСОБА_12, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 щодо обставин подій, які відбувалися одразу після події кримінального правопорушення, зокрема щодо ставлення обвинуваченого до наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення - бажання ухилитися від понесення кримінальної відповідальності.