ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 288/761/21
провадження № 51-3574км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
потерпілої ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060440000024, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Відродження Попільнянської ОТГ Житомирської області та жителя цього АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 24 листопада 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу, початку строку відбування покарання, речових доказів і арешту майна у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05 березня 2021 року приблизно о 18:00, перебуваючи на подвір`ї домогосподарства АДРЕСА_2 під час словесної суперечки, яка виникла між ним та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, після того, як потерпілий зненацька завдав йому одного удару головою в перенісся, наніс ОСОБА_9 одного удару рукою в ділянку лівого ока, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 13 квітня 2023 року змінив вирок місцевого суду та перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 121 КК на ст. 124 КК.
Постановив визнати ОСОБА_8 винуватим за ст. 124 КК та призначив йому покарання за цією статтею у виді обмеження волі на строк 2 роки і на підставі ст. 75 КК звільнив засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно встановлених апеляційним судом обставин, 05 березня 2021 року приблизно о 18:00, ОСОБА_8, перебуваючи на подвір`ї домогосподарства АДРЕСА_2 під час словесної суперечки, яка виникла між ним та ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, коли потерпілий зненацька напав на нього, завдавши одного удару передньою частиною голови в перенісся, він, знаючи про агресивний характер потерпілого, з метою припинення посягання та усвідомлюючи, що напад останнього може бути продовжений, перевищуючи межі необхідної оборони, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливі небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдав одного удару рукою в ділянку лівого ока ОСОБА_9, чим спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та у зв`язку з цим невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги сторони обвинувачення зводиться до незгоди з рішенням апеляційного суду, яким перекваліфіковані дії ОСОБА_8 .
Зокрема, прокурор зазначає, що апеляційний суд, посилаючись у своєму рішенні на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 149/916/17 не здійснив порівняльного аналізу і не надав належної оцінки наявності чи відсутності акту суспільно небезпечного посягання і акту захисту, не встановив їх співвідношення, відповідності чи невідповідності захисту небезпечності посягання.
Також, на переконання прокурора, практика Верховного Суду стосовно з`ясування вищенаведених обставин є усталеною, однак суд апеляційної інстанції цих питань не з`ясував та постановив своє рішення лише на показаннях засудженого і характеризуючих даних потерпілого.
Як вважає прокурор, апеляційний суд не дав оцінки обстановці захисту, тобто чи мав ОСОБА_8 реальну можливість відбити небезпечне посягання іншими засобами.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора засуджений, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, наголошує на тому, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим та просить скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, підтримав подану стороною обвинувачення касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора і навів аргументи про законність і обґрунтованість оскарженої ухвали.
Потерпіла ОСОБА_7 висловила позицію про підтримання касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, зазначених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Положеннями статей 2, 7, 370, 404, 419 КПК визначено, що при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 в апеляційному порядку, вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався повною мірою.
Місцевий суд, установивши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши цим доказам оцінку, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених показань самого засудженого про те, що ОСОБА_9 вдарив його головою в перенісся, він у відповідь завдав потерпілому удару кулаком в око, після чого вони розійшлися; потерпілої (матері ОСОБА_9 ), свідків та експерта.