ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 700/143/18
провадження № 51-5757км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 і захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8, на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця й жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено до покарання: за ч. 2 ст. 286 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; ч. 1 ст. 135 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_9 звільнено від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 135 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 9245,30 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 24 375 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погодившись із рішенням місцевого суду, прокурор, захисник ОСОБА_8, потерпілий і його представник - адвокат ОСОБА_7, звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами.
Черкаський апеляційний суд 17 листопада 2021 року під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами потерпілого, його представника і прокурора в частині призначення ОСОБА_9 покарання скасував вирок місцевого суду і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Змінив рішення місцевого суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 та збільшив розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_9 на користь потерпілого з 100 000 грн до 400 000 грн.
Виключив з мотивувальної частини вироку посилання як на докази винуватості ОСОБА_9 на протокол його допиту від 29 січня 2018 року та на пом`якшуючі покарання засудженого обставини - порушення потерпілим пунктів 4.1, 4.3, 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) і перебування ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння. У решті судове рішення залишив без змін.
Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, захисник ОСОБА_8 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати постановлені стосовно ОСОБА_9 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 11 серпня 2022 року задовольнив касаційну скаргу захисника, скасував вироки Лисянського районного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року та Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Своє рішення касаційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції, з огляду на встановлений порядок дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення, не надав можливості усно виступити ОСОБА_9 у відповідь та реалізувати свої процесуальні права, передбачені ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема давати показання з приводу обвинувачення. На вказані порушення не звернув уваги апеляційний суд.
За наслідком нового розгляду Лисянський районний суд Черкаської області вироком від 20 лютого 2023 року засудив ОСОБА_9 до покарання: за ч. 2 ст. 286 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; ч. 1 ст. 135 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_9 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 135 КК, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Постановив стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 4245,30 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 24 375 грн витрат на правничу допомогу.
Вирішив питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні та зарахував у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 01:00, будучи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21013 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Звенигородській у смт Лисянка зі сторони м. Звенигородки в напрямку центру смт Лисянки, порушив вимоги пп. "б" п. 2.3, пп. "а" п. 2.9, пунктів 12.2 та 12.3 ПДР, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою й відповідно не реагував на її зміни, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не контролював швидкості руху автомобіля таким чином, щоб мати змогу зупинити його в межах видимості дороги, та в момент виникнення перешкоди не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших транспортних засобів об`їзду перешкоди, у результаті чого вчинив наїзд на ОСОБА_10, який рухався в попутному напрямку біля правого краю проїзної частини.
ОСОБА_9 у порушення пп. "а", "г" п. 2.10 ПДР після ДТП не зупинив керований ним транспортний засіб, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги та зник з місця пригоди.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пішохід ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці події.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 24 травня 2023 року змінив вирок місцевого суду, виключив з його мотивувальної частини посилання суду на пом`якшуючі покарання ОСОБА_9 обставини - порушення потерпілим ОСОБА_10 пп. 4.1 ПДР і перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити постановлені щодо ОСОБА_9 судові рішення в частині призначеного покарання та призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 135 КК на строк 1 рік, ч. 2 ст. 286 КК на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 135 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; на підставі положень ст. 75 КК звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; у решті судові рішення залишити без змін.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до тверджень про необґрунтованість постановлених щодо його підзахисного судових рішень у частині незастосування звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК.
На переконання захисника, суд, призначаючи його підзахисному покарання, яке необхідно відбувати реально, не врахував ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і даних про особу засудженого (раніше не судимий, визнав винуватість, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочину, має на утриманні трьох малолітніх дітей, частково відшкодував заподіяні збитки, за місцем роботи і проживання характеризується виключно позитивно).
Як зазначає ОСОБА_8, апеляційний суд, погоджуючись із видом та розміром призначеного місцевим судом ОСОБА_9 покарання, не обґрунтував свого висновку стосовно неможливості виправлення і перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.
Вважає, що поза увагою суду залишилася досудова доповідь органу пробації, де констатовано, що є можливим виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства.
На думку захисту, до обставин, що пом`якшують покарання засудженому, необхідно віднести й протиправну поведінку потерпілого.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити постановлені стосовно засудженого судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди та збільшити розмір суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_9 на його користь на відшкодування моральної шкоди, до 1 000 000 грн. У решті рішення судів попередніх інстанцій просить залишити без змін.
На переконання ОСОБА_6, під час нового розгляду справи, після скасування Верховним Судом постановлених стосовно ОСОБА_9 судових рішень, місцевий суд безпідставно зменшив розмір відшкодування йому моральної шкоди до 200 000 грн.
Вказує, що суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, не звернув уваги на правило заборони повороту до гіршого у контексті справ про відшкодування моральної шкоди.
Зазначає про неврахування судом того, що в результаті протиправних дій ОСОБА_9 він втратив батька, внаслідок чого був порушений звичайний ритм його життя, він переніс сильний стрес, значно погіршився його психологічний стан, а також втрачено стійкі соціальні зв`язки і необхідно багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану.
Стверджує, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_9 підтримали подану захисником касаційну скаргу й заперечили проти того, щоб касаційну скаргу потерпілого було задоволено.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 навели доводи на підтримання касаційної скарги потерпілого, водночас заперечували проти скарги сторони захисту.
Прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, висловив заперечення проти задоволення касаційної скарги захисника. Також вважав, що касаційну скаргу потерпілого необхідно задовольнити частково, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку,що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу потерпілого необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.