ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 159/7739/21
провадження № 61-7371св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Опорний освітній заклад "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби", яке перейменовано в Голобський ліцей Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області,
третя особа - гуманітарний відділ виконавчого комітету Голобської селищної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Голобського ліцею Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року у складі судді Лесика В. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Опорного освітнього закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби" (далі - навчальний заклад), третя особа - гуманітарний відділ виконавчого комітету Голобської селищної ради, про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення невиплаченої заробітної плати.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 1994 року працює учителем хімії в цьому навчальному закладі.
Наказом директора навчального закладу від 05 листопада 2021 року
№ 145/к/тр позивачку відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою відсторонення зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 28 жовтня 2021 року № 168.
Вважала цей наказ відповідача незаконним і таким, що суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству. По своїй суті вакцинація/невакцинація від COVID-19 не є медичним оглядом та
є добровільною для усіх груп населення, у тому числі професійних. Відповідач фактично обмежив її конституційне право на працю, що неприпустимо
та є дискримінацією, адже жодної законодавчої вимоги про обов`язок працівника сфери освіти вакцинуватися проти коронавірусної хвороби на цей час немає, зміни до статті 46 КЗпП України щодо надання роботодавцю права відстороняти від роботи з підстав відсутності у працівника вакцинації проти COVID-19 не вносилися. Конституційний Суд України у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10 вказав, що обмеження конституційних прав може встановлюватися виключно законом, а встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Наказ Міністерства охорони здоров?я України та постанова Кабінету Міністрів України, на які відповідач посилається в оспорюваному наказі,
є підзаконними нормативними актами, тому їх норми не спроможні обмежувати конституційні права особи.
ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказ навчального закладу від 05 листопада 2021 року № 145/к/тр про відсторонення від роботи, зобов`язати відповідача виплатити невиплачену за час відсторонення заробітну плату.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від
22 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано наказ директора Опорного освітнього закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія"
смт Голоби" від 05 листопада 2021 року № 145/к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді вчителя хімії.
Зобов`язано Опорний освітній заклад "Навчально-виховний комплекс "Загально-освітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби" нарахувати
і виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по день допуску до роботи.
Допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Стягнено з Опорного освітнього закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби" на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відсторонення позивачки від роботи проведено з порушенням норм чинного законодавства.
Постановою Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу Опорного освітнього закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби" задоволено частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року в частині вирішення питання про заробітну плату скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнено з Опорного освітнього закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби" на користь ОСОБА_1
58 970,30 грн середнього заробітку за час відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року до 05 березня 2022 року.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про заробітну плату та увалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що узв`язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров?я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 внаслідок введення воєнного стану на території України наказом директора навчального закладу від 07 березня 2022 року № 43/к/тр зупинено дію наказу від 05 листопада 2021 року № 145 про відсторонення від роботи ОСОБА_1
і з 07 березня 2022 року її допущено до роботи, а тому середній заробіток за час відсторонення від роботи підлягає стягненню за період з 08 листопада 2021 року до 05 березня 2022 року.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 травня 2023 року Голобський ліцей Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не дотримали норм законодавства, не надали оцінки доводам, які мають значення для справи, зробили висновки, які не відповідають матеріалам справи. Відповідач вжив ряд заходів, щоб довести до відома позивачці інформацію про те, що вона як працівник закладу освіти підлягає обов?язковій вакцинації проти COVID-19, а в разі ухилення чи відмови буде відсторонена від роботи у встановленому законом порядку. Заявник вказує, що позивачка веде уроки у класах, де навчаються діти з особливими потребами. Відсторонення її від роботи було проведено задля безпеки дітей. Порядку дистанційної форми навчання врегульовано не було, крім того, таке викладання неможливе, оскільки за таких обставин буде відсутній нагляд за дітьми, що не буде відповідати інтересам дітей, які насамперед підлягають урахуванню при організації освітнього процесу.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня
2021 року у справі № 910/10011/19, від 19 січня 2021 року у справі
№ 916/1415/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Зупинено виконання постанови Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи в частині, крім стягнення заробітної плати за один місяць, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
01 серпня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 працює вчителем хімії в Опорному освітньому закладі "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби".
28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено із письмовим повідомленням директора навчального закладу про необхідність обов`язкового щеплення проти COVID-19.
У повідомленні зазначено, що оскільки з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників їх закладу, позивачці необхідно до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання для такого щеплення.
05 листопада 2021 року директор навчального закладу видав наказ
№ 145/к/тр, згідно з яким ОСОБА_1 відсторонено від роботи
з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, з яким позивачка ознайомилася та не погодилася.
Рішенням Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області восьмого скликання від 21 січня 2022 року № 12/7 перейменовано Опорний освітній заклад "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби" у Голобський ліцей Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно з частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від
04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти
COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Відповідно до підпункту 1 пункту 41-6 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти
COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від нього мають бути належно підтвердженими.
У справі, яка переглядається, установлено, що відповідно до повідомлення Опорного освітнього закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія" смт Голоби" від 28 жовтня 2021 року № 168/01-31, до відома працівників навчального закладу було доведено наказ Міністерства охорони здоров?я України від 04 жовтня
2021 року № 2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання. Також попереджено, що якщо до
05 листопада 2021 року не буде надано одного із зазначених документів,
08 листопада 2021 року така особа буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Згідно з актом від 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення із вказаним повідомленням.
Згідно з наказом директора навчального закладу від 05 листопада 2021 року № 145/к/тр ОСОБА_1 відсторонено з 08 листопада 2021 року від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.