ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 927/88/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (головуючий - Скрипка І.М., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) у справі
за позовом керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
до: 1. Дмитрівської селищної ради, 2. Фермерського господарства "Маяк", 3. Фермерського господарства "Давидок",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1,
про визнання недійсним наказу та договору оренди
(за участю представників: прокурор - Шапка І.М., третьої особи - Іллюшко О.М. )
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Керівник Бахмацької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, Позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Управління Держгеокадастру, Відповідач-1), Фермерського господарства "Маяк" (далі - ФГ "Маяк", Відповідач-2) та Фермерського господарства "Давидок" (далі - ФГ "Давидок", Відповідач-3) в якому просив:
- визнати недійсним та скасувати наказ Управління Держгеокадастру від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" (далі - Наказ);
- визнати недійсним договір оренди землі від 04.03.2016 про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7420387500:11:000:0379, площею 2,1169 га, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району (далі - спірна земельна ділянка), укладений між Управлінням Держгеокадастру та ОСОБА_1 (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.04.2016) (далі - Договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог законодавства при наданні в оренду спірної земельної ділянки, а саме її отримання на позаконкурсній основі. Зокрема ОСОБА_1 у наведеному випадку незаконно додатково отримав у користування спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки йому раніше вже надавалися в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства.
Підставою для представництва інтересів держави Прокурор визначив невжиття Держгеокадастром заходів щодо усунення допущених порушень при передачі в користування земельної ділянки державної форми власності; невикористання Держгеокадастром повноважень наданих йому державою та визначених у Положенні; відсутністю дієвих заходів зі сторони даного органу спрямованих на усунення порушень процедури передачі в користування землі сільськогосподарського призначення у той час, як порушення порядку набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обмежує державу у залученні як найбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу речових прав на неї на земельних торгах (аукціоні).
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2019 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою набуто на законних підставах у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство".
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позову. Визнано недійсним та скасовано Наказ; визнано недійсним Договір.
2.4. Суд апеляційної інстанції на підставі вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України дійшов висновку, що право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі торгах.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 16.07.2021 у справі №917/644/18 та від 09.02.2022 у справі №922/2399/21 (щодо представництва прокурором інтересів держави у суді), постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19 (щодо поєднання сторін судового процесу в одній особі), постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 13.10.2020 №640/22013/18, постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №761/7719/18 (щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача), постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (щодо застосування статті 1 Протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини стосовно дотримання принципів правомірного втручання в право мирного володіння майном)
3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
4. Обставини встановлені судами
4.1. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.12.2015 наказом Управління Держгеокадастру від 16.01.2016 №25-506/14-16-сг, фізичній особі ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, розташованої на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 3 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.
4.2. 08.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до Управління Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,1169 га (кадастровий номер 7420387500:11:000:0379) для ведення фермерського господарства на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області та передачі даної земельної ділянки в оренду терміном 7 років. До вказаної заяви додано проект землеустрою.
4.3. Наказом Управління Держгеокадастру від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 на території Рубанської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, надано йому в оренду зазначену земельну ділянку для ведення фермерського господарства терміном на 7 років, встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки.
4.4. 04.03.2016 між Управлінням Держгеокадастру (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 18.12.2018), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства строком на 7 років.
4.5. Право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 14.04.2016.
4.6. Судами попередніх інстанцій також установлено, що 09.08.2018 фізичною особою ОСОБА_1 засновано ФГ "Давидок", яке є фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
5.2. Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
5.3. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
5.4. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.
5.5. У розумінні наведених положень прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
5.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
5.7. Як установили суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, Прокурор подав позов у цій справі в інтересах держави та визначив орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Держгеокадастр. Підстави представництва Прокурор мотивував бездіяльністю Держгеокадастру, який є центральним органом виконавчої влади, має право проводити перевірки діяльності своїх територіальних органів, яким є Управління Держгеокадастру (визначений Прокурором одним із відповідачів у цій справі), що полягала у невжитті Держгеокадастром заходів, спрямованих на усунення порушень, допущених при передачі в користування спірної земельної ділянки; невикористанні повноважень, наданих йому державою та визначених у Положенні про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (далі - Положення).
5.8. У статті 187 Земельного кодексу України унормовано, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
5.9. За змістом статті 188 цього ж Кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом) державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
5.10. Згідно з абзацом 4 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на час звернення прокурора до суду з цим позовом) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
5.11. Відповідно до Положення (у відповідній редакції) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
5.12. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 251 пункту 4 Положення).
5.13. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
5.14. Згідно з пунктом 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
5.15. За змістом Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (чинного на час звернення Прокурора до суду з цим позовом), ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Держгеокадастру та йому підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням ГУ є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
5.16. Як уже зазначалося, Управління Держгеокадастру, яке Прокурор визначив одним із відповідачів у цій справі, є територіальним органом Держгеокадастру (Позивача), який створено саме з метою реалізації повноважень Держгеокадастру на території Чернігівської області.
5.17. Відповідно до частин другої та третьої статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
5.18. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).
5.19. Велика Палата Верховного Суду також вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої палати Верховного Суду від 27.02.2019, справа №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
5.20. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
5.21. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
5.22. У справі, яка переглядається, Прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Управління Держгеокадастру, відповідачем визначив Управління Держгеокадастру. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (Прокурором в особі Держгеокадастру) до неї самої (в особі Управління Держгеокадастру), що не відповідає положенням частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Таким чином, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
5.23. Подібні висновки щодо неможливості збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за участю органів державної влади, зокрема Управління Держгеокадастру, наведено у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19, від 16.09.2020 у справі №922/708/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.
5.24. Разом із тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).
5.25. Проте, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували.
5.26. За змістом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 виснувала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
5.28. Зважаючи на викладене та висновки наведені у вказаних постановах Верховного Суду, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, беручи до уваги те, що у справі, яка розглядається, Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Держгеокадастру та також пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним і скасування наказу Управління Держгеокадаструта визначивши Управління Держгеокадастру відповідачем, і в частині цієї позовної вимоги Прокурор обрав неефективний спосіб захисту, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним і скасування наказу Управління Держгеокадастру від 22.02.2016 №25-2500/14-16-сг із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду в зазначеній частині про відмову у позові, однак з мотивів, викладених у цій постанові.
5.29. Отже, з огляду на зазначене наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла підтвердження.
5.30. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли, як зазначав Прокурор, у зв`язку з тим, що Давидок І.П. незаконно додатково отримав у користування спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, адже йому раніше вже надавалися в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки за рахунок земель державної форми власності на території Чернігівської області саме для ведення фермерського господарства, тобто право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства Давидком І.П. уже було реалізовано. При цьому раніше надані йому земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства використовуються створеним ним у 2015 році ФГ "Маяк", а набута ним поза конкурсом, за доводами Прокурора, спірна земельна ділянка використовується створеним ним у 2018 році ФГ "Давидок".
5.31. Таким чином, за обставинами цієї справи заявлені Прокурором у ній вимоги не стосуються ФГ "Маяк", визначеного Прокурором одним із відповідачів у справі; право на отримання ФГ "Маяк" земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства Прокурор не оскаржував; обставин порушення вимог закону з боку вказаного фермерського господарства суд апеляційної інстанції не установив і Прокурор у позові своїх вимог на таких обставинах не ґрунтував.
5.32. У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції і в частині задоволення позову, звернутого до ФГ "Маяк", із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції про відмову у позові з мотивів, викладених у цій постанові, а також з огляду на зазначене наявні підстави і для скасування оскарженої постанови в частині стягнення з ФГ "Маяк" судового збору у сумі 4 802,50 грн.