ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/21620/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Харківобленерго" - Саніна А.О. - адвокат (ордер від 16.10.2023 серії АХ № 1153365),
відповідача - Антимонопольного комітету України - Грищенко К.В. - у порядку самопредставництва,
третьої особи - СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД /SMART HOLDING (CYPRUS) LTD - Гончаренка С.М. - адвокат (ордер від 25.01.2023 серія ВМ № 1033276),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2023
(суддя Джарти В.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023
(головуючий - суддя Гончаров С.А., судді: Шаптала Є.Ю. і Кравчук Г.А.)
у справі № 910/21620/21
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)
про визнання недійсним та скасування рішення
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД /SMART HOLDING (CYPRUS) LTD (далі - Компанія).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023, у зв`язку із відпусткою судді Колос І.Б., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуюча), Бенедисюк І.М. і Малашенкова Т.М.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним та скасування рішення АМК "Про надання дозволу на концентрацію" від 28.10.2021 № 594-р (далі - Рішення № 594-р).
Позов мотивовано тим, що Рішення № 594-р є незаконним та порушує права нових акціонерів Товариства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення та постанову мотивовано тим, що у Товариства відсутнє право на оскарження Рішення № 594-р, оскільки воно не є особою, визначеною статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон); позивач не навів обставин та не надав доказів, які підтверджували б, що концентрація призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на відповідному товарному ринку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:
- апеляційним судом не враховано висновки щодо застосування норм права, а саме статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 55 Конституції України, частини першої статті 60 Закону, викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 904/1721/20, від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, від 22.11.2018 у справі № 766/12374/17, від 19.09.2019 у справі № 826/16107/18;
- про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 60 Закону, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/4185/20.
Доводи інших учасників справи
АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, просить відмовити Товариству у задоволення касаційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, вважає, що Рішення № 594-р не порушує права та інтереси Товариства, а доводи касаційної скарги суперечать обставинам справи, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
21.12.2020 компанією ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (продавцем) та Компанією (покупцем) укладено договір купівлі-продажу акцій Товариства у кількості 76 436 210 акцій, що становить 29,7950% акцій у статутному капіталі емітента (далі - Договір від 21.12.2020).
Пунктом 2.5 Договору від 21.12.2020 передбачено, що зарахування акцій на рахунок в цінних паперах покупця відбувається лише за умови отримання покупцем попереднього дозволу АМК на концентрацію.
АМК за результатами розгляду справи № 128-25/16-20-ЕК "Про результати розгляду справи про концентрацію" у вигляді придбання компанією "Lovitia Investments Ltd" (м. Лімасол, Кіпр) акцій Товариства прийняв рішення від 28.01.2021 №51-р (далі - Рішення №51-р), яким надав дозвіл Компанії на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління Товариства.
24.02.2021, відповідно до Договору від 21.12.2020, акції були зараховані на рахунок у цінних паперах покупця, в результаті чого відбувся перехід права власності на акції від компанії ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД до Компанії.
16.07.2021 компанією ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (продавцем) та Компанією (покупцем) укладено додаткову угоду (далі - Додаткова угода від 16.07.2021) про внесення змін до пункту 2.5. Договору від 21.12.2020, згідно з якою продаж та передача продавцем покупцю акцій у розмірі 29,7950 % у статутному капіталі емітента здійснюється двома пакетами: пакет акцій І - у кількості 64 109 444 штуки, що складає 24,99 % у статутному капіталі емітента; пакет акції II - у кількості 12 326 766 штук, що складає 4,805 % у статутному капіталі емітента - за умови отримання ціни продажу пакету акцій II та протягом 3 робочих днів після отримання покупцем відповідного дозволу АМК на концентрацію.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 22.07.2021 № 436-р "Про перегляд рішення Комітету від 28 січня 2021 року № 51-р" (далі - Рішення № 436-р) скасовано Рішення № 51-р про надання дозволу Компанії на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління Товариства.
30.07.2021 Компанія звернулася до АМК із заявою від 30.07.2021 №2021-Jul-30-AMC-KOE про надання дозволу Компанії на безпосереднє та/або опосередковане придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління Товариства.
01.08.2021 компанією ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (продавцем) та Компанією (покупцем) укладено додаткову угоду (далі - Додаткова угода від 01.08.2021) до Договору від 21.12.2020 відповідно до якої сторони, приймаючи до уваги, що 22.07.2021 АМК було скасовано дозвіл на концентрацію, домовилися про повернення продавцю пакету акцій II до 31.08.2021. Пунктом 4 Договору купівлі-продажу (передачі) пакету акцій II визначено, що передача (повернення) покупцю пакету акцій II може бути здійснено на підставі додаткових угод між сторонами за умови отримання покупцем відповідного дозволу АМК на концентрацію або оскарження Рішення № 436-р.
Станом на 30.09.2021, 20.10.2021, 28.10.2021, 03.11.2021, 09.12.2021, як вбачається із витягів з Реєстру власників іменних цінних паперів та інформації про перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, власником пакету акцій II, що складає 4.805 % у статутному капіталі емітента є фізична особа - ОСОБА_1, а пакету акцій II, що складає 24.98994% у статутному капіталі емітента, є Компанія.
Тобто, Пакет акцій II, що складає 4,805 % у статутному капіталі емітента, був повернутий компанії ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (продавцю) на виконання додаткової угоди від 01.08.2021, після чого відчужений компанією ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД на користь фізичної особи - ОСОБА_1
30.07.2021 Компанія повторно звернулася до АМК з заявою від 30.07.2021 №2021-Jul-30-АМС-КОЕ про надання дозволу Компанії на безпосереднє та/або опосередковане придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління Товариства.
Разом із заявою про концентрацію від 30.07.2021 Компанія повинна була подати:
1) проект договору купівлі-продажу або іншого правочину за яким відбулося відчуження пакету акцій II (4.805 % акцій) від ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД до ОСОБА_1 ;
2) проект договору купівлі продажу пакету акцій II (4,805 % акцій) між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД або проект іншого правочину, спрямованого на повернення пакету акцій II компанії ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД;
3) проект додаткової (додаткових) угоди (угод) між продавцем ІНТЕР ГРОУС ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД та Компанією (покупцем) щодо передачі (повернення) покупцю пакету акцій II.
Компанія під час звернення до АМК з заявою від 30.07.2021 №2021-Jul-30-AMC-KOE не могла виконати вимоги підпункту 12 пункту 2 Положення про концентрацію оскільки ОСОБА_1 набув пакет акцій II після звернення Компанії до АМК із заявою про концентрацію (30.07.2021).
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи Товариству у задоволенні позову, виходили з того, що перелік осіб, яким законом надано право на оскарження рішень АМК є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, тому для оскарження рішень АМК особа повинна мати правовий статус визначений статтею 60 Закону, якого Товариство не має.
Правова природа надання АМК дозволу на концентрацію полягає в оцінці допустимості здійснення певної концентрації з огляду на положення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто в оцінці її впливу на певний ринок. Отже, АМК надає дозвіл не на фактичне придбання акцій (часток, паїв), злиття суб`єктів господарювання або створення нового суб`єкта господарювання тощо, а лише підтверджує можливість вчинення таких дій без порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки вони не призводять до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України.
Рішення АМК є документом дозвільного характеру, прийнятим у розрізі оцінки впливу заявлених дій на конкуренцію, які не передбачають виникнення жодних зобов`язань чи покладання обов`язку як для заявників, так і для будь-яких інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на наявність охоронюваного законом інтересу, який пов`язаний із корпоративним управлінням Товариства, проте правова природа надання органами АМК дозволу на концентрацію безпосередньо не пов`язана з корпоративним управлінням господарського товариства, а позивач в свою чергу не підтверджує, що дозволена концентрація призводить до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на ринку.
Товариством не наведено обставин та не надано відповідних доказів, які підтверджували б, що спірна концентрація призводять до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на відповідному товарному ринку, а отже не доведено наявність як порушеного права так і охоронюваного законом інтересу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Причиною подання касаційної скарги стала незгода Товариства з відмовою у визнанні недійсним та скасування Рішення № 594-р, яким надано Компанії дозвіл на придбання акцій Товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління Товариства.
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в даній частині у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду в справах №№ 904/1721/20, 815/219/17, 766/12374/17, 826/16107/18, на які посилалося Товариство, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке.
У справі № 904/1721/20 (постанова від 14.09.2021) акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" про внесення змін до договору про переведення боргу від 17.11.2014 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 10.01.2020 у зв`язку з істотною зміною обставин.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який після укладення сторонами договору від 17.11.2014 про переведення боргу набув статусу боржника за зобов`язаннями позивача щодо сплати кредиторам (вкладникам та власникам банківських поточних рахунків) грошових коштів, розміщених ними на підставі депозитних договорів та договорів банківського обслуговування, які були укладені структурними підрозділами банку на території АР Крим, не належно виконав свої зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого частиною вкладників, починаючи з 2014 року, були ініційовані судові провадження щодо стягнення з банку коштів за відповідними договорами банківських вкладів та договорами банківського обслуговування, зобов`язання за якими вже були переведені на відповідача. Звідси позивач вважає, що виникла об`єктивна необхідність внести зміни до договору про переведення боргу шляхом виключення відповідних зобов`язань по частині договорів зі складу переведеного на ТОВ "ФК "Фінілон" загального обсягу зобов`язань та повернення відповідачем грошових коштів банку в розмірі цих виключених зобов`язань за відповідною додатковою угодою.