ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання"
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 (головуючий суддя Паламарчук В.В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (головуючий Шутенко І.А., судді: Гребенюк Н.В., Слободін М.М.), ухвалені за наслідками розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Корольова М.А. (далі - Виконавець)
у справі № 917/1216/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (далі - Товариство)
про стягнення 13 412 746,76 грн та
за зустрічним позовом Товариства
до Компанії
про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 07.10.2016 №16-425-Н/44-кгп
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.12.2022 позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 13 412 746,76 грн, з яких: 6 522 545,61 грн - пеня, 1 538 146,63 грн - 3% річних, 5 352 054,52 грн - інфляційні втрати, нарахованих за неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 07.10.2016 №16-425-Н/44-кгп (далі - Договір) та 201 191,20 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2022 видано наказ про його примусове виконання.
Від Товариства до суду першої інстанції надійшла скарга на дії Виконавця, в якій скаржник просив визнати незаконними дії Виконавця щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду Полтавської області у справі №917/1216/18 від 18.04.2023 та відкриття виконавчого провадження від 03.05.2023 ВП № 71714900, визнати протиправною та скасувати постанову Виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2023 ВП № 71714900.
Скарга обґрунтована тим, що боржник (Товариство) знаходиться у м. Кременчук, Полтавської області, отже, виконавче провадження відкрито не за місцезнаходженням боржника; у Виконавця відсутні докази місцезнаходження майна Товариства у межах виконавчого округу, тому у Виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023, відмовлено у задоволенні скарги Товариства на дії Виконавця.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що скаржником не доведено порушення Виконавцем норм чинного законодавства при відкритті виконавчого провадження.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також на необхідність відступлення від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо розуміння приписів пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), враховуючи положення статті 62 Закону України ?Про банки і банківську діяльність?, викладеного у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу Товариства на дії Виконавця задовольнити.
Від Товариства надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке відхиляється Судом у зв`язку з тим, що заявником не наведено підстав, які б передбачали передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Представник Компанії подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити касаційну залишити без задоволення.
Виконавець подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.12.2023 № 29.2-02/3520 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/3263/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Порядок виконання судових рішень, регулюється, крім іншого, Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною другою статті 5 Закону приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім переліку наведеного у пунктах 1-12 вказаної норми.
Частиною другою статті 24 Закону передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчиняться ним на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина перша статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Проаналізувавши зміст наведених норм права, суди дійшли висновку, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:
- для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;
- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції (Закон та Інструкція у відповідних редакціях, чинних на момент відкриття виконавчого провадження).
Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документу, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.