ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10469/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Бакуліна С. В., Васьковський О. В.
за участю секретаря судового засідання - Денисюк І. Г.
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термал Віжн Текнолоджис"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023
у справі № 910/10469/22
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термал Віжн Текнолоджис"
про стягнення коштів,
(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Гром А. М., відповідача - Яременко О. А.)
ВСТУП
1. Учасниками цього спору є Міністерство оборони України (далі - позивач, Міноборони) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Термал Віжн Текнолоджис" (далі - відповідач, ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис").
2. ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" як виконавець неналежно виконало взяті на себе за державним контрактом зобов`язання в частині термінів поставки продукції, у зв`язку з чим Міноборони звернулося з позовом про стягнення нарахованої відповідачу штрафної санкції (пені).
3. Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" пені за порушення термінів поставки продукції, дійшовши при цьому висновку про відсутність підстав для зменшення розміру такої неустойки.
4. ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" з відмовою у зменшенні штрафної санкції не погодилося і звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5. За викладеного, у даному касаційному провадженні перед Верховним Судом стояло питання правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тобто норм матеріального права, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.
6. Спрощено це питання можна сформулювати таким чином: "Чи правомірно суди попередніх інстанцій відмовили у зменшенні нарахованої ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" штрафної санкції?".
7. Здійснивши касаційний перегляд судових рішень у цій справі, Верховний Суд констатує правомірність здійснених судами дій, а тому касаційну скаргу відповідача відхиляє, рішення судів залишає без змін.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
8. Міноборони звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" про стягнення штрафної санкції (пені).
9. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неналежного виконання відповідачем зобов`язань за державним контрактом в частині здійснення поставки продукції в обумовлений контрактом строк, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7.2 контракту позивачем заявлено до стягнення 1 596 993,37 грн пені за порушення строків постачання продукції.
Узагальнений зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023, позовні вимоги задоволено повністю.
11. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за контрактом, а тому визнали правомірними та обґрунтованими вимоги Міноборони.
12. Доводи відповідача (з посиланням на висновок Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини) на підтвердження виникнення істотної зміни обставин, що вплинули на виконання контракту, як підстави для зменшення розміру штрафної санкції, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими, оскільки такі обставини мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.
13. Щодо інших доводів відповідача в частині підстави для зменшення розміру неустойки з посиланням на відкриті виконавчі провадження, стягнення коштів та блокування його банківських рахунків, внаслідок чого останній був позбавлений можливості своєчасно здійснити митне оформлення комплектуючих виробів, то суд першої інстанції визнав такі доводи необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Касаційна скарга
14. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Термал Віжн Текнолоджис" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
15. Також скаржник зазначає, що у випадку якщо Верховний Суд дійде до висновку про наявність підстав для задоволення позову, то з урахуванням статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України відповідач просить Суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій на 90 %.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, від 30.03.2023 у справі № 904/392/22, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.03.2018 у справі № 925/1587/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16.
17. Також скаржник зазначає, що оскаржувані рішення прийняті судами за неповного дослідження обставин справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за державним контрактом на підставі частини першої-другої статті 614 та частини першої статті 617 ЦК України.
18. Скаржник вказує, що прострочення ним виконання зобов`язання за державним контрактом сталося за відсутності вини останнього у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього контракту та які відповідач не міг усунути, а саме:
- істотна зміна обставин виникла внаслідок неможливості поставки обладнання іноземною компанією-продавцем (контрагентом відповідача), необхідного для виготовлення продукції за державним контрактом, в той час як неможливість поставки обладнання цією іноземною компанією-продавцем зумовлена затримкою у виготовленні такого обладнання (імпортних комплектуючих) іншою іноземною компанію, яка є виробником імпортних комплектуючих (обладнання) та виникненням форс-мажорних обставин у компанії-продавця (контрагента відповідача);
- неправомірні дії Міноборони, що полягали в невиконанні вимог ухвали Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/18480/20 та неповідомленні державного виконавця про існування цієї ухвали у порядку частини четвертої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", призвели до накладення арештів на рахунки відповідача та списання з поточних рахунків відповідача всіх коштів за 9 днів до кінцевого терміну поставки відповідачем продукції за державним контрактом, що вплинуло на строки розмитнення частини комплектуючих елементів для виготовлення продукції.
19. Отже, на переконання скаржника при вирішенні цієї справи судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доказам та безпідставно не враховано доводи відповідача в обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема:
- реальний ступінь виконання зобов`язання відповідачем;
- причини, за яких виконання зобов`язання відбулося із простроченням;
- невеликий термін прострочення виконання зобов`язання, яке не потягло за собою жодних наслідків, в тому числі і збитків для позивача;
- значний розмір заявленої до стягнення неустойки у порівнянні з можливим прибутком відповідача від державного замовлення, що не відповідає меті неустойки та порушує справедливий баланс між інтересами сторін.
20. Скаржник наголошує, що за відсутності доказів понесення позивачем жодних збитків внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки продукції, заявлений до стягнення розмір неустойки становить несправедливий та непомірний тягар для відповідача, а також є джерелом необґрунтованих додаткових прибутків для позивача.
Узагальнені доводи інших учасників справи
21. 05.12.2023 Міноборони через систему "Електронний суд" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 13.11.2023, а тому, з урахуванням приписів частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив залишається без розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
22. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
24. Предметом судового розгляду у цій справі є питання стягнення пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання ним зобов`язань за контрактом, яку суд першої інстанції, з висновками якого також погодився апеляційний господарський суд, визнав обґрунтованою, дійшовши при цьому висновків про відсутність підстав для зменшення її розміру.
25. Зміст доводів касаційної скарги відповідача зводиться до тверджень щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для зменшення розміру пені, з урахуванням чого Суд зважає на таке.
26. Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
27. Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
28. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК України).
29. За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
30. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
31. Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
32. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
33. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши обставини прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання за контрактом та наявність підстав для застосування до нього передбаченої пунктом 7.2 контракту відповідальності, дійшли висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 596 993,37 грн.
34. У суді першої інстанції відповідач просив зменшити нараховану штрафну санкцію на 99 % на підставі статті 233 ГК України, частини третьої статті 551 ЦК України, вказуючи на те, що її розмір є надмірно великим, що суперечить принципу розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а джерело додаткового збагачення, враховуючи неподання позивачем доказів понесення збитків у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання відповідачем.
35. Суди обох інстанцій однаково визначилися з питанням зменшення заявленої позивачем до стягнення штрафної санкції, вказавши на відсутність підстав для такого зменшення відповідно до статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
36. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення штрафної санкції з огляду на таке.
37. Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України.
38. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
39. Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
40. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
41. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
42. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).
43. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
44. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).
45. У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
46. З приводу доводів скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій винятковості випадку (обставин, які мають істотне значення) внаслідок істотної зміни обставин, що вплинули на виконання відповідачем контракту, колегія суддів зазначає таке.
47. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
48. За статтею 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
49. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
50. Укладаючи контракт сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки продукції.