РІШЕННЯ
Іменем України
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа №990/288/23
адміністративне провадження № П/990/288/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В., Мартинюк Н.М., Радишевської О. Р.,
за участю:
секретаря судового засідання - Зайчишиної Т. В.,
позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача - Шевчука А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення в частині,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог і предмет спору
06.11.2023 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя, в якому просив:
- визнати протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" в частині визначення строку проходження позивачем строкової служби для зарахування до стажу та загального стажу роботи на посаді судді для звільнення у відставку;
- визначити загальний стаж роботи позивача на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 27 років 02 місяці 22 дні, з розрахунку: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 3 роки 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Аргументи позивача
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.10.2023 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку". Спірним рішенням за результатами розгляду його заяви про відставку було встановлено наявність передбачених законом підстав для її задоволення, а також визначено загальний стаж його роботи на посаді судді, що дає право на відставку, який відповідно до спірного рішення становить 25 років 3 місяці 22 дні. Позивач погоджується з висновками Вищої ради правосуддя щодо визначення його стажу роботи на посаді судді 20 років 3 місяці 22 дні та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Водночас позивач не погоджується з визначенням Вищою радою правосуддя періоду його строкової служби як 2 роки.
Так, позивач зазначає, що Вища рада правосуддя з наданих їй документів правильно встановила, що у період з 05.08.1982 по 04.07.1986 він навчався (був курсантом) в Саратовському вищому воєнному командному Червонопрапорному училищі внутрішніх військ МВС СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського, у зв`язку з чим на підставі статті 11 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" мав статус військовослужбовця строкової служби протягом 3 років і 11 місяців. Разом з тим, на його думку, безпідставно застосувавши приписи статті 13 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" щодо дворічного строку дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту, Вища рада правосуддя на власний розсуд зменшила календарний період проходження ним строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років, внаслідок чого відсоток його довічного утримання з урахуванням інших складових періодів зменшується з 64% до 60%, тобто порушується його право на отримання довічного грошового утримання в розмірі, на який він маю право.
Уважає, що Вища рада правосуддя при прийнятті рішення про визначення стажу його роботи на посаді судді повинна була застосувати приписи підпункту 3-1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - Постанова № 865), відповідно до якого до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби, та визначити календарний період проходження ним строкової військової служби на посаді курсанта військового училища з 05.08.1982 по 04.07.1986, тобто 3 роки 11 місяців.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив, як і оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя, не містить, на його думку, жодного логічного обґрунтування застосування відповідачем при визначенні його стажу на посаді судді не календарного періоду його навчання у вищому військовому закладі, що узгоджується з положеннями абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", абзацу другого пункту 3-1 Постанови № 865, а загального положення щодо строку дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту, який за часів СРСР становив 2 роки. При цьому відповідач жодним чином не враховує, що календарний період проходження строкової служби по факту може бути як менший, чим встановлений законом загальний строк строкової служби, так і більшим, оскільки залежить від конкретних обставин проходження особою військової служби. На думку позивача, указана обставина підкреслює протиправність і нечинність в частині оскаржуваного ним рішення Вищої ради правосуддя, оскільки воно суперечить приписам постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".
У судовому засіданні позивач просив позов задовольнити.
Аргументи відповідача
У відзиві, який надійшов до суду 22.11.2023, Вища рада правосуддя просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним й необґрунтованим.
Позиція Вищої ради правосуддя полягає в тому, що під час роботи позивача на посаді судді були чинними Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (з липня 1995 року по березень 2008 року) та Постанова № 865 (з березня 2008 року по січень 2011 року). Відповідно до абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", абзацу другого пункту 3-1 Постанови № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до доданих документів до заяви про звільнення у відставку позивача (копії послужного списку та військового квитка ОСОБА_1 ) з 08.08.1982 по 04.07.1986 він навчався (був курсантом) у Саратовському вищому воєнному командному Червонопрапорному училищі внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського, де здобув кваліфікацію "Офіцера мотострілецьких військ" з вищою воєнно-спеціальною освітою; викладач початкового воєнного навчання. Згідно зі статтею 5 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" (у редакції, що діяла на час навчання позивача) військова служба складається з дійсної військової служби та служби у запасі Збройних Сил СРСР. Відповідно до частини другої статті 11 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі та називаються курсантами. Статтею 13 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок" передбачено, що строк дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту становив 2 роки. За такого правового регулювання Вища рада правосуддя дійшла висновку, що позивач, будучи курсантом військово-навчального закладу, набув статусу військовослужбовця строкової військової служби. Оскільки строк навчання ОСОБА_1 у військовому навчальному закладі становить 3 роки 11 місяців, до стажу роботи, що дає йому право на відставку, підлягає зарахуванню 2 роки навчання як період строкової військової служби.
Крім того, Вища рада правосуддя зазначила, що відповідно до статті 116 Закону України від 02.06.2014 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), Вища рада правосуддя має встановити факт того, що суддя, який подав заяву, має достатній для звільнення у відставку стаж. А розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, здійснюється на підставі довідки (розрахунку) (додаток 4) Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1). Отже, на думку відповідача, оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя не впливає на розмір щомісячного довічного утримання позивача. Також наголошує, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя, в частині розрахування стажу, не має преюдиційного значення для територіальних органів Пенсійного фонду України, натомість саме до їх повноважень належить призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Окрім цього, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя ухвалено повноважним складом, мотиви ухвалення такого рішення в повному обсязі зазначено в ньому.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Клопотання сторін та інші процесуальні дії у справі
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.11.2023 справу № 990/288/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В., Мартинюк Н. М., Радишевської О. Р.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення в частині визначення періоду строкової військової служби. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29.11.2023 о 12 год 00 хв. Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву/пояснень на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення/пояснень відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву/пояснень і доданих до них доказів позивачу.
21.11.2023 до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд від ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 29.11.2023 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
22.11.2023 до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд від Вищої ради правосуддя надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
23.11.2023 до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд від Вищої ради правосуддя надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 29.11.2023 та у всіх подальших засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2023 справу № 990/288/23 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 13.12.2023 о 12 год 15 хв, у зв`язку з тим, що суддя Мартинюк Н. М. мала бути у відпустці з 27.11.2023 до 01.12.2023. Також забезпечено участь позивача у судовому засіданні, призначеному на 13.12.2023 о 12 год 15 хв в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, відповідно до вимог Положення про ЄСІТС.
27.11.2023 до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
05.12.2023 до Верховного Суду через підсистему Електронний Суд від Вищої ради правосуддя надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 13.12.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2023 задоволено клопотання представника Вищої ради правосуддя Шевчука А. О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 990/288/23. Забезпечено участь представника Вищої ради правосуддя Шевчука А. О. у судовому засіданні, призначеному на 13.12.2023 о 12 год 15 хв та у подальших судових засіданнях у справі № 990/288/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, відповідно до вимог Положення про ЄСІТС.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1, 1965 року народження, Указом Президента України від 12.06.2003 № 525/2003 призначений на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області строком на п`ять років (а. с. 66-67).
Постановою Верховної Ради України від 11.12.2008 № 647-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково (а. с. 68-69).
08.09.2023 до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 від 04.09.2023 про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (а. с. 50 зворотній бік).
Відповідно до копії довідки Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01.09.2023, підписаної керівником апарату Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді - 27 років 2 місяці (а. с. 51).
03.10.2023 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку". Указаним рішенням за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, послужного списку встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки. Загальний стаж роботи судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1, що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 25 років 3 місяці 22 дні.
При цьому Вища рада правосуддя, посилаючись у рішенні на абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", абзац другий пункту 3-1 Постанови № 865, статті 5, 11, 13 Закону СРСР від 12.10.1967 "Про загальний військовий обов`язок", уважає, що ОСОБА_1, будучи курсантом військово-навчального закладу, набув статусу військовослужбовця строкової військової служби. Оскільки строк навчання ОСОБА_1 у військовому навчальному закладі становить 3 роки 11 місяців, до стажу роботи, що дає йому право на відставку, підлягає зарахуванню 2 роки навчання як період строкової військової служби (а. с. 45-48).
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України визначено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Згідно з частиною четвертою статті 55 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.