ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 164/423/20
провадження № 51-3071 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12019030160000446 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Старий Чорторийськ Маневицького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 12 травня 2020 року засуджено:
- ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки;
- ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
Зазначеним вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу, судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винуватими у тому, що вони 19 грудня 2019 року приблизно о 13:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою, діючи умисно, а ОСОБА_6 повторно, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_4, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, проникли до житлового будинку потерпілого ОСОБА_11, заштовхали останнього до спальної кімнати, зв`язали руки та ноги скотчем, та відкрито викрали мобільний телефон та грошові кошти у розмірі 10 000 грн, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 10 250 грн, після чого з місця вчинення злочину зникли.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 зі змінами задоволено частково.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засуджених, внаслідок м`якості.
На обґрунтування своїх доводів указує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку зі смертю останнього, однак, порушуючи вимоги статей 407, 417 КПК, не скасував вирок суду першої інстанції в цій частині.
Також вважає, що призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання наближене до мінімальної межі, суди не врахували тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, який будучи раніше неодноразово судимим за вчинення аналогічних злочинів, на шлях виправлення не став, та вчинив відкрите викрадення чужого майна, при цьому вину не визнав, збитки не відшкодував. До того ж суди не взяли до уваги відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, а також позицію потерпілого, який наполягав на реальному покаранні.
Крім того, стверджує, що спростовуючи доводи сторони обвинувачення про безпідставне звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, судом апеляційної інстанції не взято до уваги обставини вчинення ним злочину, який є тяжким, особу засудженого, який негативно характеризується за місцем проживання, не має міцних соціальних зв`язків та законних джерел заробітку. При цьому прокурор вважає, що наявність пом`якшуючих покарання обставин можуть слугувати для призначення покарання наближеного до мінімального, однак не дають підстав для застосування щодо нього положень ст. 75 КК.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, просила її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думки учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, й правильність кваліфікації їхніх дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі прокурор зазначає про порушення судами загальних засад призначення покарання, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Однак колегія суддів не може погодитися з такими доводами прокурора з огляду на наступне.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання засудженому, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, характеризується посередньо, не працює, раніше неодноразово судимий, має на утриманні малолітню дитину.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_6, судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку. Обставин, які б пом`якшували покарання, в ході судового розгляду не встановлено.
Враховуючи всі зазначені обставини в їх сукупності, а також те, що засуджений ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких злочинів, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, та призначив покарання в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Перевіряючи вирок суду в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, а тому не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора у цій частині.
Зокрема, апеляційний суд в ухвалі вказав, що місцевим судом було взято до уваги тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину, фактичні обставини вчинення цього злочину, домінуючу роль ОСОБА_6 серед інших співучасників, наявність обставин, які обтяжують покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та щодо особи похилого віку, враховано особу ОСОБА_6, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення грабежу.