ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 180/385/22
провадження № 51-4397км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040330000680, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року щодо ОСОБА_9 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Крім того, за вказаним вироком з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 стягнуто 63 865, 32 грн в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 86 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, а разом - 199 865, 32 грн. Також вирішено питання про долю речових доказів та витрат у провадженні.
Відповідно до вироку 04 вересня 2017 року приблизно о 20:00 ОСОБА_9, керуючи автомобілем ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10, рухався по вул. Київській у м. Марганці в напрямку від вул. Лермонтова до вул. Чарівної (колишня Лазо). Близько 20:10, порушуючи приписи пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), ОСОБА_9 змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вліво, виконуючи поворот у напрямку вул. Чарівної, виїхав на смугу зустрічного руху, по якій рухався ОСОБА_6, керуючи мотоциклом ЯВА 350-638, д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_11 . У результаті порушення ОСОБА_9 ПДР водій ОСОБА_6 вимушений був застосувати гальмування, однак одразу зупинити мотоцикл не зміг та зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_9 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 квітня 2023 року вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_9 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими стосовно ОСОБА_9, представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернулася до суду з касаційною скаргою, де ставить вимогу про скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
У касаційній скарзі представник потерпілого не погоджується з висновками судів про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК та незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Звертає увагу Суду, що в цьому провадження відсутні обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, водночас пояснення ОСОБА_9 були позбавлені заяв, які можна трактувати як щире каяття, вибачення, при цьому, за часткового визнання винуватості засуджений намагався перекласти частину вини на потерпілого. Стверджує, що ОСОБА_9 не тільки не сприяв слідству, а й активно перешкоджав, намагаючись знищити речові докази, зокрема автомобіль, яким керував під час ДТП.
Акцентує увагу на зухвалому ставленні засудженого до потерпілого, а також на тому, що в суді першої інстанції ОСОБА_9 заперечував винуватість та просив залишити без розгляду позов про відшкодування шкоди. Висловлене в подальшому каяття представник потерпілого вважає формальним та таким, що не відповідає дійсному ставленню засудженого до обставин справи і потерпілого.
На думку представника потерпілого, з огляду на тяжкість вчиненого злочину, посткримінальну поведінку засудженого та його ставлення до потерпілого суд безпідставно взяв до уваги характеристику ОСОБА_9 щодо обґрунтування рішення про звільнення того від відбування покарання з випробуванням.
Також вважає, що необґрунтовано як підставу до такого звільнення суд взяв до уваги те, що ОСОБА_9 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що після події він звернувся до швидкої допомоги й поліції та намагався відшкодувати шкоду, оскільки такі обставини не свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання з урахуванням викладеного вище.
Вважає, що в контексті обставин цього провадження апеляційний суд в обґрунтування власного рішення безпідставно послався на відомості про хворобу батька засудженого, про часткове відшкодування шкоди та про мобілізацію ОСОБА_9 . На думку представника потерпілого, апеляційний суд усупереч приписам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу (далі-КПК), належним чином не перевірив мотивів місцевого суду до застосування положень ст. 75 КК, на необґрунтованості яких наголошував прокурор, та дійшов безпідставного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та недоцільність застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Прокурор у касаційній скарзі стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, у зв`язку з чим рішення апеляційного суду просить скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Посилаючись на практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, вказує на неправильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_9 положень ст. 75 КК.
Крім того, прокурор наводить аналогічні доводи тим, що викладені в касаційній скарзі представника потерпілого, де стверджує, що поза увагою суду лишилося часткове визнання вини ОСОБА_9 та намагання перекласти вину на потерпілого, його легковажне та самонадійне ставлення до вимог ПДР, відсутність обставин, які би пом`якшували покарання. Звертає увагу на показання свідків щодо поведінки винуватого на місці події, відсутність відчуття провини у нього, не усвідомлення протиправності своєї поведінки та тяжкості заподіяних наслідків. Спираючись на вказане, прокурор звертає увагу суду касаційної інстанції на відсутність у засудженого щирого каяття з приводу вчиненого. Як і представник потерпілого, прокурор посилається на аудіозаписи судового засідання на обґрунтування доводів про те, що ОСОБА_9 зухвало ставився до потерпілого.
Крім того, прокурор вважає, що, дослідивши документи медико-соціальної комісії, датовані серпнем 2022 року, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що сторона захисту мала можливість надати ці документи під час розгляду провадження місцевим судом, однак надала їх лише апеляційному суду, при цьому належного клопотання про дослідження цих доказів не заявила, а отже, апеляційний суд не мав процесуальної підстави досліджувати цей доказ.
За доводами прокурора, суд належно не з`ясував, чи потребує догляду батько ОСОБА_9, чи є інші члени родини, які можуть здійснювати догляд, не з`ясував, яким саме чином обвинувачений піклується про батька, скільки часу йому приділяє, які відносини в їхній родині, належно не встановив, чи утримує ОСОБА_9 свого батька, з огляду на що суд належно не обґрунтував, яким чином наявність хвороби батька впливає на виправлення засудженого без відбування покарання.
Разом із тим, на думку прокурора, суд дійшов безпідставного та передчасного висновку, що ОСОБА_9 підлягає мобілізації. Вказує, що з дослідженої судом повістки вбачається лише те, що засуджений має обов`язок з`явитися до військкомату.
Прокурор також не вважає достатніми підставами для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за обставин цього провадження посилання суду на характеристику з місця роботи та проживання, на відшкодування матеріальної шкоди та висловлений намір якнайшвидше відшкодувати моральну шкоду. Стверджує, що за відсутності документально підтверджених фактів перерахування аби яких коштів, апеляційний суд належно не перевірив дані про відшкодування шкоди потерпілому.
Звертає увагу на відсутність в судовому рішенні мотивів до незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та неналежну оцінку апеляційних доводів прокурора в цій частині.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та представника потерпілого, навела мотиви до скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та касаційну скаргу прокурора, просили скасувати оскаржене судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_9 та його захисник заперечили проти задоволення касаційних скарг прокурора та представника потерпілого.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів виходить із наступного.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За приписами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає оскаржені судові рішення у межах поданих касаційних скарг.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до приписів ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ні прокурор, ні представник потерпілого не оспорюють висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, правильності кваліфікації його дій.
Викладені в касаційних скаргах представника потерпілого та прокурора доводи зводяться до заперечення обґрунтованості рішення суду щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність внаслідок не призначення додаткового покарання та застосування положень звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону внаслідок невідповідності оскарженої ухвали приписам ст. 419 КПК, безпідставності і невмотивованості висновків апеляційного суду, необґрунтованості відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Як зазначено у вироку місцевого суду, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який є особою раніше не судимою, працюючою, з позитивною характеристикою за місцем мешкання та місцем роботи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав до звільнення ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням. Також цей суд зважив на те, що ОСОБА_9 не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, після ДТП викликав швидку допомогу і поліцію, намагався відшкодувати шкоду, завдану потерпілому.
Обставин, які пом`якшують покарання, та обставин, які його обтяжують, судом не встановлено.
При цьому, пославшись на те, що враховує наслідки, які настали, характер та мотиви допущених порушень ПДР, ставлення ОСОБА_9 до скоєного, суд дійшов переконання про недоцільність призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на те, що той працює на посаді водія в АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", за місцем роботи зарекомендував себе позитивно, як дисциплінований, добросовісний працівник, за період роботи стягнень не мав, має водійський стаж близько 8 років, злочин вчинив з необережності, будь-яких даних, які би свідчили про те, що обвинувачений раніше притягувався до відповідальності за ПДР, суду не надано.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, де вказував про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, про недотримання місцевим судом приписів статей 50, 65 КК в аспекті застосування положень ст. 75 вказаного Кодексу. Наводив доводи про те, що під час досудового розслідування та розгляду провадження в суді першої інстанції ОСОБА_9 свою вину не визнавав, намагався уникнути покарання шляхом надання недостовірних показів, викривляючи відомості про обставини вчиненого злочину, не вживав жодних заходів щодо примирення з потерпілим та компенсації завданої йому шкоди.