ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 159/3397/21
провадження № 51-4211км23
Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020030010000357, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Свердловська Луганської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше не судимого в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК,
за касаційною скаргою прокурора на вирок Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК та призначено покарання за ч. 1 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК в строк відбування покарання зараховано ОСОБА_6 повністю відбуте покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2021 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та покладено на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, накладеного арешту, а також долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_6 у тому, що він у період часу із 21 год. 27 січня 2020 року по 07 год. 28 січня 2020 року, перебуваючи на подвір`ї багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, використовуючи металеву викрутку плоского типу, шляхом зламу замка дверей водія проник до салону автомобіля марки "Volkswagen" моделі "Passat", реєстраційний номерний знак " НОМЕР_1", номер кузова НОМЕР_2, після чого зламав замок його запалювання, за допомогою вказаної викрутки запустив двигун автомобіля та, отримавши можливість керувати транспортним засобом та здійснювати ним рух, не маючи ані дійсного, ані уявного права на нього, привів у рух транспортний засіб та покинув територію зазначеного вище подвір`я, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 61827 грн. Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 КК.
Окрім цього, ОСОБА_6 21 лютого 2021 року близько 03 год., перебуваючи на подвір`ї багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, використовуючи металеву викрутку плоского типу, шляхом злому замка дверей водія, проник до салону автомобіля марки "Audi", моделі "А6", реєстраційний номерний знак " НОМЕР_3", номер кузова НОМЕР_4, після чого зламав замок його запалювання, за допомогою вказаної викрутки запустив двигун автомобіля та, отримавши можливість керувати транспортним засобом та здійснювати ним рух, не маючи ані дійсного, ані уявного права на нього, привів в рух транспортний засіб та покинув територію зазначеного вище подвір`я, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 26941 грн. Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК.
Також ОСОБА_6 у період часу із 21 год. 17 березня 2021 року по 03 год. 18 березня 2021 року, перебуваючи на подвір`ї житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, повторно, використовуючи металеву викрутку плоского типу, шляхом злому замка дверей водія, проник до салону автомобіля марки "Audi", моделі "А6", реєстраційний номерний знак " НОМЕР_5", номер кузова НОМЕР_6, після чого зламав замок його запалювання, за допомогою вказаної викрутки запустив двигун автомобіля та, отримавши можливість керувати транспортним засобом та здійснювати ним рух, не маючи ані дійсного, ані уявного права на нього, привів у рух транспортний засіб та покинув територію зазначеного вище подвір`я, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 59271 грн. Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 за епізодом від 27 січня 2020 року щодо незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_7, а тому виключив його з обвинувачення як недоведений. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати дії обвинуваченого за епізодом від 21 лютого 2021 року щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, що належить ОСОБА_8, з ч. 2 на ч. 1 ст. 289 КК, як вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом вперше.
Вироком Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок.
За вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК та призначено покарання за ч. 1 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2021 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК в строк відбування остаточного покарання зараховано ОСОБА_6 повністю відбуте покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2021 року.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та покладено на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК.
В решті вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи прокурора щодо необґрунтованості рішення суду про недоведеність винуватості ОСОБА_6 за епізодом протиправного заволодіння автомобілем потерпілого ОСОБА_7 . На думку прокурора, суд безпідставно перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 289 на ч. 1 ст. 289 КК, та у порушення вимог ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку не ухвалив рішення про визнання його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та про його виправдання за цим епізодом.
Зазначає про порушення апеляційним судом вимог статей 23, 404 КПК, який, на його думку, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, зокрема, про допит свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 .
Вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Вказує, що суд апеляційної інстанції не спростував викладених в апеляційній скарзі доводів та не надав оцінки тому, що ОСОБА_6 вчинив злочини, серед яких тяжкий, які характеризуються високим ступенем суспільної небезпеки, оскільки пов`язані із незаконним заволодінням транспортними засобами з корисливих мотивів. Наполягає, що засуджений збитків в повному обсязі не відшкодував, вини у інкримінованих злочинах не визнав, раніше притягався до кримінальної відповідальності. Вказує, що встановлені обставини жодним чином істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Вважає недостатнім посилання суду на позитивну характеристику за місцем проживання та наявність на утриманні трьох дітей в обґрунтування рішення про звільнення від відбування покарання за ст. 75 КК.
На думку прокурора, лише призначення реального покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна забезпечить виконання мети покарання, передбаченої ст. 50 КК, та зможе запобігти вчиненню нових злочинів.
У касаційній скарзі також наведено доводи про неправильне застосування приписів ч. 4 ст. 70 КК. Прокурор вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що згідно положень ч. 4 ст. 70, ст. 75 КК іспитовий строк при призначенні покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК в строк остаточного покарання зарахуванню не підлягає.
Вказує, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК, що апеляційний суд не надав відповідей на усі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК.
За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 289 КК, за епізодами від 21 лютого, 17 березня 2021 року у касаційному порядку не оскаржуються.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 404 КПК.
Частиною ч. 3 ст. 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
За позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20 (провадження № 51-1747кмо22), в основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості й законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження та оцінки доказів. Водночас лише в тій ситуації, коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, він таку перевірку здійснює шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК.