ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 492/272/21
провадження № 51-3485км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160220000300, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Арцизі Одеської області, проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну вироку суду апеляційної інстанції та перекваліфікацію дій його підзахисного ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України й призначення покарання в межах санкції цієї статті.
На обґрунтування своєї вимоги захисник посилається на те, що апеляційний перегляд провадження проведено без з`ясування належним чином усіх обставин, необхідних для перевірки доводів сторони захисту, вирок апеляційного суду не відповідає приписам статей 370, 420 Кримінального процесуальногокодексу України (далі - КПК України), а тому його не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, апеляційний суд лише формально перерахував докази (показання обвинуваченого, потерпілих, свідків, висновки судово-медичних експертиз), які доводять лише факт умисного спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, а не умисел позбавити їх життя.
Вважає, що апеляційний суд дав неправильну оцінку обставинам кримінального провадження, у тому числі діям ОСОБА_7, хибно розцінив показання свідка ОСОБА_8, а тому винуватість останнього у вчиненні замаху на вбивство поза розумним сумнівом не доведена.
Так, апеляційний суд в ухвалі вказав, що протиправні дії ОСОБА_7 було припинено лише за втручання ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, але це не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Також твердження в ухвалі про те, що життя потерпілих було врятовано тільки завдяки своєчасному наданню їм медичної допомоги, є припущенням, оскільки з моменту спричинення потерпілим тілесних ушкоджень до надання їм медичної допомоги пройшов досить довгий проміжок часу (майже година), і ввесь цей час потерпілі були живі, а ОСОБА_7 перебував поряд і ніщо не заважало йому довести свій умисел до кінця. Обвинувачений пояснив суду, що мав намір завдати потерпілим тілесні ушкодження, що і зробив, а коли він перестав бити потерпілих, то вони дихали і рухалися. Крім того, судово-медичними експертизами таке питання, чи могли б потерпілі померти, як би їм не було своєчасно надано медичну допомогу, не досліджувалося.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив, із яких саме причин, що не залежали від волі ОСОБА_7, ним не було доведено злочин до кінця.
Указує, що ОСОБА_7 завдав потерпілим численних ударів, проте не всі удари спричинили тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя та здоров`я вмомент спричинення. Зокрема, ОСОБА_11 з 30 ударів у життєво важливі органи було заподіяно лише 12, які спричинили тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_12 - шість з 13, а інші ушкодження належать до легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя та здоров`я. Якби в ОСОБА_7 був намір позбавити життя потерпілих, то тяжких тілесних ушкоджень повинно було бути більше. ОСОБА_7 у суді пояснив, що тілесні ушкодження він заподіював хаотично, завдати удари саме в життєво важливі органи не мав наміру, і ці його показання не були спростовані жодними доказами.
Стверджує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що умисел ОСОБА_7 був неконкретизований і він лише допускав можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю потерпілих, так і настання їх смерті.
Вважає, що апеляційним судом не доведено, що ОСОБА_7 діяв з прямим умислом, тобто суб`єктивну сторону складу злочину.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
За вироком cуду першої інстанції ОСОБА_7, діючи з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю потерпілих, так і настання їх смерті,завдав численних ударів металевою частиною молотка по тулубу, а також у голову ОСОБА_11 та ОСОБА_12, спричинивши потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, за викладених у вироку обставин.
Вироком Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу прокурора частково задоволено, вирок суду першої інстанції скасовано в частині юридичної оцінки фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій ОСОБА_7 і призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким його засуджено за ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні замаху на умисне вбивство двох осіб.
Так, 21 грудня 2020 року близько 11:40 ОСОБА_7 , перебуваючи в себе вдома на АДРЕСА_1, під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_11 та його співмешканкою ОСОБА_12, у ході сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з приводу розтрати останніми грошей у сумі 300 грн, які ОСОБА_7 дав їм на придбання алкогольних напоїв для подальшого спільного вживання, маючи на меті позбавити їх життя, схопив металевий молоток із дерев`яною ручкою та умисно завдав ним одного удару в голову потерпілої ОСОБА_12 в ділянку правої брови й одного удару в праве вухо, від яких потерпіла втратила свідомість. Надалі ОСОБА_7 продовжив заподіювати численні удари металевою частиною молотка по тулубу потерпілої, а також у голову, завдавши в сукупності не менше 13 ударів, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження, з яких вдавлений перелом правої скроневої кістки, перелом кісток носа, перелом правої орбіти, травматичне ушкодження правого очного яблука, рана в зовнішньому краю правої надбрівної дуги, рана по передньому краю ніжки завитка правої вушної раковини належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Продовжуючи свої дії на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_7, маючи на меті позбавити життя потерпілого, умисно завдав одного удару металевою частиною молотка в голову ОСОБА_11, від якого потерпілий впав на підлогу, після чого продовжив заподіювати численні удари металевою частиною молотка по тулубу потерпілого та в голову, завдавши в сукупності не менше 30 ударів, чим спричинив потерпілому відкриту черепно-мозкову травму: численні багатоуламкові втиснуті переломи кісток склепіння черепа в скронево-тім`яній ділянці зліва, у скроневій, тім`яній і потиличній ділянці справа, численні лінійні переломи кісток склепіння черепа справа, які з`єднують між собою ділянки втиснутих переломів, багатоосколковий перелом передньої частини лівої виличної дуги, багатоуламковий перелом нижньої щелепи зліва; численні забої м`яких тканин голови, багатоуламковий перелом середньої третини правого стегна та інші тілесні ушкодження, які належатьдо категорії тяжких.