ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 539/2555/19
провадження № 51-5930км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправданого за ч. 2 ст. 310 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК .
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте ОСОБА_7 покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року, і остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він, будучи засудженим вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року за ч. 2 ст. 309 КК, протягом року після засудження за цією статтею, придбав для особистого вживання, без мети збуту, особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс" масою в перерахунку на суху речовину 16,810 г, який незаконно зберігав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_2 ), та який 10 червня 2019 року був виявлений і вилучений під час обшуку цього домоволодіння працівниками поліції.
Крім того, орган досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачував в тому, що він на початку травня 2019 року на земельній ділянці за цим же будинком незаконно, повторно, посіяв та виростив 55 рослин коноплі, які були виявлені та вилучені під час обшуку 10 червня 2019 року. Такі його дії орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 310 КК.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 03 липня 2023 року залишив без змін вирок місцевого суду, а апеляційні скарги сторін захисту та обвинувачення - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданій касаційній скарзі сторона обвинувачення, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що розгляд кримінального провадження був упередженим, судом не було застосовано закон, який підлягав застосування, тому вирок є незаконним і не відповідає вимогам ст. 370 КПК. Зазначає, що районний суд не надав належної оцінки доказам та ухвалив необ`єктивне рішення про відсутність достатніх та допустимих доказів у справі для доведеності винуватості ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 310 КК та безпідставно виправдав його за цією статтею. Акцентує, що районний суд самостійно встановив обтяжуючі обставини, однак вони не були вказані в обвинувальному акті, що, на думку прокурора, не узгоджується із ст. 337 КПК. Вказані порушення, а також невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого внаслідок м`якості залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, що призвело до постановлення рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Додає, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У поданому письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора захисниця ОСОБА_6, обґрунтовуючи свою позицію щодо законності оскаржуваного судового рішення щодо її підзахисного, просить відмовити у задоволені касаційної скарги.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі та просила її задовольнити, захисниця ОСОБА_6 заперечила проти її задоволення, оскаржуване судове рішення просила залишити без змін.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 433 КПК).
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Суд відхиляє твердження прокурора про ненадання апеляційним судом належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 310 КК.
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як регламентовано ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Положеннями кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.