ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 756/14628/17
провадження № 61-11799св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів Мережко М. В., Савченка С. І., Ігнатченко Н. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.
Позов обґрунтований тим, що він протягом 2012-2013 року уклав з АТ КБ "Приватбанк" договори банківського вкладу: від 23 березня 2012 року № SAMDN01000724530412 у розмірі 70 000,00 грн, від 14 серпня 2013 року № SAMDN01000737112669 - 40 000 грн, від 15 серпня 2013 року № SAMDN01000737135162 - 120 000,00 грн, від 27 серпня 2013 року № SAMDN01000737292492 - 85 100,00 грн, від 07 листопада 2013 року № SAMDN010007394042620 - 110 541,55 грн, від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024878100 - 130 000,00 грн, від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070046090500 - 110 000,00 грн.
Згідно з договором про відступлення права вимоги, укладеним з ОСОБА_3, він набув право вимоги за договором банківського вкладу від 11 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070074547200 у розмірі 6 000,00 доларів США.
Банк всупереч умовам договорів та законодавству взяті на себе зобовязання зі сплати процентів за використання коштів припинив виконувати, чим порушив умови договорів та його право на своєчасне отримання процентів за користування коштами.
Банк відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням договорів зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальна сума боргу становить 826 601,15 грн, на яку у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати відсотків за використання грошових коштів, нараховується 3 % річних від простроченої суми боргу, що становить 24 798,03 грн.
Просив стягнути суму заборгованості в розмірі 826 601,15 грн, 3 % річних від простроченої суми боргу - 24 798,03 грн, судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, у позові відмовлено.
Суди виходили з того, що судовими рішеннями у справі № 643/1816/16-ц встановлено, що ОСОБА_4 не довів належними та допустимими доказами факт укладення договорів банківського вкладу між банком та Іскоростенськими. Суди у цій справі встановили обставини укладення спірних договорів банківського вкладу щодо АТ КБ "Приватбанк", а особа, яка мала право на звернення до суду з вимогами про стягнення таких коштів (новий кредитор), таке право реалізувала.
Отже, належний кредитор, в повній мірі реалізував свої права за спірними договорами, тому його повторне звернення до суду з тими самими вимогами не допускається.
У матеріалах справи не було відомостей про те, що позивач не знав або не міг знати про укладення з ОСОБА_4 договорів та того факту, що він звертався за судовим захистом як новий кредитор.
Врахувавши, що обставини, на які посилається позивач, встановлені рішеннями судів щодо однієї із сторін, яка бере участь у цій справі та брала участь у розгляді справи № 643/1816/16-ц - АТ КБ "Приватбанк", ці обставини доказуванню не підлягають. Суди встановили недоведеність факту укладення спірних договорів банківського вкладу.
17 листопада 2014 року між АТ КБ "Приватбанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" укладно договір про переведення боргу, відповідно до якого ТОВ "ФК "Фінілон" набуває статус боржника за спірними договорами банківських вкладів. Воночас банк не довів, що цей договір укладався за згодою вкладників, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" направило поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виключивши з нею фразу "Разом з тим, банком не доведено, що вказаний договір укладався зі згоди вкладників".
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали оцінки доказам у справі про відсутність у банку зобов`язання перед позивачем, оскільки він є неналежним відповідача у справі.
Неправомірним є висновок судів про те, що банк не довів, що договір про переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" укладено зі згоди вкладників, оскільки докази на підтвердження надання вкладниками мовчазної згоди є у матеріалах справи. 30 січня 2015 року на офіційному сайті банку було розміщено повідомлення про переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" та надано строк до 15 лютого 2015 року для подання письмових заперечень (незгоди) щодо переведення боргу.
Суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, провадження № 61-1297св22, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18, провадження № 61-697св21, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, провадження № 61-2979св20, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, провадження № 61-18730св20, від 01 червня 2022 року у справі № 904/1721/20.
Питання недійсності правочину не може вирішуватися судом самостійно без відповідної позовної заяви. Форма вираження волі сторони через мовчання є альтернативою усній та письмовій формам укладення договору. Згода кредитора на переведення боргу є юридичною дією, що може як передувати, так і слідувати за моментом переведення боргу.
Постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 904/1721/20 залишено без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "ФК "Фінілон" про внесення змін до договору про передення боргу від 17 листопада 2014 року шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 10 січня 2020 року. Тобто судовим рішенням підтверджено дійсність договору про переведеня боргу.
АТ КБ "Приватбанк" у клопотанні просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення правової проблеми, а саме кваліфікації наслідків укладення угод між банком ТОВ "ФК "Фінілон" про переведення боргу за договорами банківського вкладу.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставин справи, встановлені судами
Між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "Приватбанк" були укладені договори банківського вкладу: від 23 березня 2012 року № SAMDN01000724530412 у розмірі 70 000,00 грн, від 14 серпня 2013 року № SAMDN01000737112669 - 40 000 грн, від 15 серпня 2013 року № SAMDN01000737135162 - 120 000,00 грн, від 27 серпня 2013 року № SAMDN01000737292492 - 85 100,00 грн, від 07 листопада 2013 року № SAMDN010007394042620 - 110 541,55 грн, від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024878100 - 130 000,00 грн, від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070046090500 - 110 000,00 грн.
11 лютого 2014 року між ОСОБА_3 і банком укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070074547200 у розмірі 6 000,00 доларів США.
15 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу від 11 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070074547200 у розмірі 6 000,00 доларів США.
Того ж дня між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги за договорами банківського вкладу: від 23 березня 2012 року № SAMDN01000724530412 у розмірі 70 000,00 грн, від 14 серпня 2013 року № SAMDN01000737112669 - 40 000 грн, від 15 серпня 2013 року № SAMDN01000737135162 - 120 000,00 грн, від 27 серпня 2013 року № SAMDN01000737292492 - 85 100,00 грн, від 07 листопада 2013 року № SAMDN010007394042620 - 110 541,55 грн, від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024878100 - 130 000,00 грн, від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070046090500 - 110 000,00 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 березня 2016 року у справі № 643/1816/16-ц задоволено позов ОСОБА_4 до ПАТ КБ "Приватбанк" і з урахуванням нарахованих відсотків за договорами банківського вкладу: від 23 березня 2012 року № SAMDN01000724530412 у розмірі 70 000,00 грн, від 14 серпня 2013 року № SAMDN01000737112669 - 40 000 грн, від 15 серпня 2013 року № SAMDN01000737135162 - 120 000,00 грн, від 27 серпня 2013 року № SAMDN01000737292492 - 85 100,00 грн, від 07 листопада 2013 року № SAMDN010007394042620 - 110 541,55 грн, від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024878100 - 130 000,00 грн, від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070046090500 - 110 000,00 грн, стягнено - 972 344,73 грн, а також з урахуванням нарахованих відсотків за договором банківського вкладу від 11 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070074547200 - 7 037,33 долари США, що еквівалентно 186 207,75 грн, судовий збір - 6 890,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017року, скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 березня 2016 року, у позові ОСОБА_4 до ПАТ КБ "Приватбанк" про повернення банківських вкладів відмовлено.
Судовими рішеннями у справі № 643/1816/16-ц встановлено, що ОСОБА_4 не довів належними та допустимими доказами факт укладення договорів банківського вкладу між банком та Іскоростенськими.
Угодою про розірвання договору від 07 червня 2017 року, укладеною між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, сторони договору домовились про розірвання договору від 15 січня 2016 року про відступлення права вимоги за договорами банківського вкладу: від 23 березня 2012 року № SAMDN01000724530412 у розмірі 70 000,00 грн, від 14 серпня 2013 року № SAMDN01000737112669 - 40 000 грн, від 15 серпня 2013 року № SAMDN01000737135162 - 120 000,00 грн, від 27 серпня 2013 року № SAMDN01000737292492 - 85 100,00 грн, від 07 листопада 2013 року № SAMDN010007394042620 - 110 541,55 грн, від 29 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070024878100 - 130 000,00 грн, від 26 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070046090500 - 110 000,00 грн, від 11 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070074547200 - 6 000,00 доларів США.
07 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги за договором банківського вкладу від 11 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070074547200 у розмірі 6 000,00 доларів США.
17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого ТОВ "ФК "Фінілон" стало боржником за спірними договорами банківських вкладів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.