ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 751/9102/21
провадження № 61-10973св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство юстиції України, Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2022 року в складі судді Павлова В. Г. і постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В. та касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями та бездіяльністю органів державної влади.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, у справі № 2-А-2614/10 визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради з виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною з 28 травня 2010 року, з урахуванням сум, які були виплачені.
У зв`язку з незаконними діями та бездіяльністю органів влади, пов`язаними з тривалим невиконанням зазначеного судового рішення, позивачці заподіяна моральна шкода, яка виразилася в її психоемоційних стражданнях.
Враховуючи наведене, позивачка просила стягнути з Державного бюджету України на свою користь завдану їй моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн, також, вирішити питання розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України 50 000 грн шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість невиконання судового рішення, соціальне становище позивачки, категорію виплати, глибину душевних страждань, втрату звичайного способу життя та обсяг вжитих заходів, спрямованих на примушування органів державної влади до виконання рішення суду в повному обсязі, а тому дійшов висновку про стягнення на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, яка зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відмовляючи у стягненні витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надала детального розрахунку витрат та опису робіт, виконаних її представником - адвокатом Кутуковим С. О.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України залишені без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2022 року в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.
Стягнуто з Міністерства юстиції України, Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанційу розмірі 1 500 грн (по 750,00 грн із кожного). В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок незаконних дій посадових осіб Міністерства юстиції України, які виразилися у неповному виконанні рішення суду та порушенні вже захищеного судом права позивачки на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", внаслідок неодноразових звернень позивачки до відповідних інстанцій, органів державної влади та отримання нею формальних відписок, остання зазнала моральних страждань, що призвело до порушення звичайного, нормального способу її життя у зв`язку із тривалим неотриманням коштів, відстоюванням своїх порушених прав протягом тривалого часу.
Апеляційний суд погодився із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн та вважав, що такий розмір відповідає принципам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням дискреційних повноважень та практики Європейського суду з прав людини.
Дослідивши надані позивачкою докази на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість таких вимог. Вирішуючи питання розміру таких витрат, колегія суддів врахувала складність справи, час витрачений представником позивача на участь у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, пропорційність розміру витрат до суми задоволених вимог, а також відповідні клопотання відповідачів, в яких вони просили відмовити у їх стягненні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з Державного бюджету України на її користь 250 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті ухвалення незаконних судових рішень, а також стягнути пропорційно 12 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заяву обґрунтовано тим, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд розглянув не всі заявлені позовні вимоги, а також не вирішив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в апеляційній скарзі, поданій на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2022 року, ОСОБА_1 не погоджувалася з постановленим рішенням лише в частині стягнення розміру відшкодування моральної шкоди, при цьому не зазначала про не вирішення судом її позовних вимог. З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивачки моральної шкоди, відсутні підстави стверджувати, що колегія суддів апеляційного суду не розглянула позовну вимогу ОСОБА_1 в частині відшкодування їй моральної шкоди, завданої незаконними судовими рішеннями.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила також вирішити питання про перерозподіл судових витрат та стягнути з Державного бюджету України на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн. Колегія суддів апеляційного суду при вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу врахувала складність справи, час, витрачений представником позивача на участь у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, а також пропорційність суми до задоволених позовних вимог позивачки та клопотання відповідачів і стягнула на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яку їй було надано під час слухання судом справи. Тобто судом апеляційної інстанції вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для ухвалення у справі додаткового рішення.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
03 листопада 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року в указаній справі, в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення шляхом збільшення розміру відшкодування моральної шкоди до 500 000,00 грн та стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), як на підставу оскарження судових рішень.
Зокрема, заявниця ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі враховані висновки щодо застосування положень статей 137, 263 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, від 21 липня 2020 року у справі № 915/1654/19 та, як наслідок, безпідставно обмежено позивачці розмір відшкодування судових витрат.
Також у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними судовими рішеннями.
Суди врахували і визнали протиправність дій відповідачів та незаконність рішень державних виконавців у процесі виконання ухвалених на користь позивачки судових рішень, тривалість боротьби позивачки (більше 10 років) за право на належне забезпечення, гарантоване їй державою, за право на справедливий суд та за право на ефективний засіб юридичного захисту на національному рівні, що безумовно завдало їй реальної моральної шкоди. Разом із тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не в повному обсязі оцінили моральні страждання позивачки.
09 січня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.
Вказує, що погоджуючись із позицією суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що розмір визначеного судом відшкодування моральної шкоди відповідає стражданням, завданим позивачці рішеннями і діями органів влади - Міністерства юстиції України та Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради. Доводів щодо завданої позивачці моральної шкоди та страждань з приводу незаконних судових рішень, що були скасовані, судами взято до уваги не було. Тобто апеляційний суд фактично не вирішив частину заявлених позовних вимог, оскільки про них не зазначено в постанові та не наведено аргументів на їх спростування.
Крім того, суд апеляційної інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених позивачкою лише у суді першої інстанції, проте вона заявляла і про відшкодування витрат, понесених нею, і під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи відзивів на касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року
У березні 2023 року Державна казначейська служба України та Міністерство юстиції України подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в яких просили її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник ОСОБА_2, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є частина друга статті 389 ЦПК України.
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2010 року в справі № 2-а-2614/10 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною з 28 травня 2010 року з урахуванням сум, які були виплачені.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін (том 1, а. с. 11-15).
Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 25 червня 2011 року (далі - ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2-а-2614/10 (том 1, а. с. 16-17).
У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про здійснення судового контролю за виконанням постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2010 року у справі № 2-а-2614/10.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2012 року у справі № 2-а-2614/10 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2012 року у справі № 2-а-2614/10 скасовано та ухвалено нову, якою вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо невиконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2010 року у справі № 2-а-2614/10 (том 1, а. с. 22-28).
30 грудня 2011 року старшим державним виконавцем ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". В постанові зазначено, що рішення суду боржником виконано частково, а саме: проведено перерахунок. На даний час наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та у боржника відсутнє інше майно і кошти, на які можна звернути стягнення, що виключає можливість виконати відповідне рішення (том 1, а. с. 29).
26 квітня 2012 року головним державним виконавцем ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області Петренко С. В. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-2614/10 (том 1, а. с. 30).
15 червня 2012 року старшим державним виконавцем ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області Сенченком М. В. прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 32518894 з виконання виконавчого листа № 2-а-2614/10, виданого 08 червня 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". В постанові зазначено, що рішення суду боржником виконано частково, а саме: проведено перерахунок необхідної виплати. Застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені статтями 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" неможливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв`язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти на рахунках для даного виду виплат). Рішення суду виконати без участі боржника неможливо (том 1, а. с. 31-32).
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі № 2515/8605/2012 визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області Сенченка М. В. від 15 червня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 32518894 з виконання виконавчого листа № 2-а-2614/10, виданого 08 червня 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року вказані судові рішення залишені без змін (том 1, а. с. 33-38).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області Сенченка М. В. від 20 листопада 2012 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-2614/10, виданого 08 червня 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова (том 1, а. с. 39).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області Сенченка М. В. від 29 грудня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-2614/10, виданого 08 червня 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". В постанові зазначено, що рішення суду боржником виконано частково, а саме: проведено перерахунок необхідної виплати. Застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені статтями 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" неможливо, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв`язку із незалежними від нього обставинами (відсутні коши на рахунках для даного виду виплат). Рішення суду виконати без участі боржника неможливо (том 1, а. с. 40).
Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 29 грудня 2012 року про закриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 оскаржила її в судовому порядку.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2013 року в справі № 751/615/13-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність старшого державного ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області Сенченка М. В. щодо невжиття до боржника - Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", для виконання рішення суду, ухваленого на користь ОСОБА_1 (том 1, а. с. 41-43).
Постановою старшого державного виконавця ВДВС УДВС ГУЮ у Чернігівській області Постилякової М. Б. від 20 серпня 2015 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-2614/10, виданого 08 червня 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова (том 1, а. с. 45).
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Європейського суду з прав людини із заявою про надмірно тривале невиконання Україною рішення національного суду - постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2010 року.
03 грудня 2015 року П`ята секція Європейського суду з прав людини прийняла рішення в справі № 79754/12 про зобов`язання Уряду України виплатити позивачці 1 000,00 євро розумної сатисфакції за тривале невиконання рішення національного суду, що має бути вчинено протягом трьох місяців з дати ухвалення такого рішення (том 1, а. с. 54-66).
15 лютого 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М. В. відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2015 року. Платіжним дорученням від 26 лютого 2016 року № 9991 Міністерство юстиції України перерахувало позивачці кошти в розмірі 30 047,08 грн (еквівалент 1 000,00 євро) (том 1, а. с. 67-68, 69).
Під час виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 03 грудня 2015 року в справі № 79754/12 державний виконавець направив до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради та Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України вимогу щодо виконання рішення національного суду про виплату позивачці заборгованості в розмірі 3 956,19 грн (том 1, а. с. 74-75).
Платіжним дорученням від 01 серпня 2016 року № 2971 Міністерство юстиції України перерахувало ОСОБА_1 суму в розмірі 3 956,19 грн.
Постановою головного державного виконавця Єжова М. В. від 29 серпня 2016 року виконавче провадження з виконання рішення ЄСПЛ закінчено. У постанові зазначено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 26 лютого 2016 року № 991 у розмірі 30 047,08 грн (еквівалент 1 000 євро), а платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 01 серпня 2016 року № 2971 перерахована заборгованість за рішенням національного суду в розмірі 3 956,19 грн.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 29 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 оскаржила її в судовому порядку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 825/1681/16, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2016 року ВП № 50181322, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М. В. (том 1, а. с. 90-92).
Вказаним судовим рішенням встановлено, що рішення ЄСПЛ виконано лише в частині виплати ОСОБА_1 1000 євро, в той час як рішення національного суду виконано не в повному обсязі, оскільки відповідно до розрахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що був зроблений Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова, за період із 28 травня 2010 року по 31 червня 2011 рік, її розмір склав 8 789,19 грн. Розрахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 на виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова в сумі 3 956,19 грн не є належним доказом виконання судового рішення. Крім того, згідно з перерахунком допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 на виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2010 року в справі № 2-а-2614/10 за період із 28 травня 2010 року по 07 квітня 2013 року сума до виплати становить 25 227,66 грн. Зазначена сума вказана без урахування здійснених виплат (том 1, а. с. 143).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вирішення справи по суті
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.