ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/227/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Івано-Франківської міської ради - Бахур Н. В.,
Приватного сільськогосподарського підприємства "Карпати" - Манченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2023
(Шкіндер П. А.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023
(судді Якімець Г. Г., Бойко С. М., Бонк Т. Б.)
у справі за позовом Івано-Франківської міської ради
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Карпати"
про розірвання договору оренди земельної ділянки.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Івано-Франківська міська рада (далі - Рада, позивач) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Карпати" (далі - ПСП "Карпати", відповідач), в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 21.09.2006, укладений Тисменицькою районною державною адміністрацією (далі - Адміністрація) та відповідачем.
1.2. Позивач обґрунтував позов тим, що у відповідності до пункту 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України Раді передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Сторони договору у пункті 40 передбачили можливість розірвати договір у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, проте ПСП "Карпати" відмовляється у добровільному порядку виконати вимоги нового власника, який набув право власності внаслідок передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність.
Крім іншого, позивач зазначив у позові про несплату відповідачем належним чином орендної плати, кваліфікуючи це як істотне порушення умов договору оренди землі.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Адміністрація (орендодавець) та ПСП "Карпати" (орендар) 21.09.2006 уклали договір оренди землі, за умовами якою орендарю передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка площею 50,00 га, яка розташована в с. Підлужжя, (урочище Заборисів, кадастровий номер 2625884200:01:004:0006).
2.2. Відповідно до пункту 39 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
2.3. Пунктом 40 договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
2.4. 08.12.2020 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видало наказ №30-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким Раді передані у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 572,8593 га, які розташовані за межами населених пунктів Івано-Франківської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, згідно з актом приймання-передачі. Серед них є і земельна ділянка кадастровий номер 2625884200:01:004:0006, площею 50,0002 га, що перебуває в оренді ПСП "Карпати" (пункт 54 додатку до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020).
2.5. Листом від 06.04.2021 № 1382/01-18/35в Рада повідомила ПСП "Карпати" розрахунковий рахунок для внесення орендної плати, у зв`язку з передачею земельної ділянки у комунальну власність Ради.
2.6. Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2625884200:01:004:0006 площею 50,00 га перебуває у комунальній власності Ради, 17.01.2023 за ПСП "Карпати" зареєстровано право оренди строком на 49 років, дата закінчення дії договору - 21.09.2055, орендодавець - Рада.
2.7. Рішенням Ради від 18.11.2022 № 200-30 вирішено розірвати договір оренди землі, укладений Адміністрацією та ПСП "Карпати" у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до Ради (підстава - пункт 40 договору).
2.8. Листом від 08.12.2022 № 1574/01-І8/18в позивач з посиланням на пункт 40 договору, рішення Ради від 18.11.2022 № 200-30 запропонував відповідачу розірвати договір оренди шляхом підписання угоди про розірвання, примірник якої додано до листа, але відповідач повідомив про неможливість розірвання договору, оскільки це призведе до збитків, знищення майна, посівів, багаторічних насаджень та припинення діяльності сільськогосподарського підприємства.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 06.06.2023 відмовив у задоволенні позову за відсутності порушеного права позивача, застосувавши у спірних правовідносинах правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 щодо застосування частини четвертої статті 32 Закону України "Про оренду землі", за якою право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.
3.2. Суд виходив з того, що дії позивача, направлені на розірвання договору оренди землі за відсутності доказів порушення умов такого договору відповідачем, є такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності, приписам Закону України "Про оренду землі". Відповідач не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на вимогу іншої сторони лише у зв`язку з реорганізацією орендодавця. Суд також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази понесення негативних наслідків для позивача у вигляді погіршення стану об?єкта оренди або порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати.
3.3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.10.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін, з тих самих підстав.
3.4. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив істотні порушення договору, що допускалися відповідачем (систематична несвоєчасна сплата орендної плати, порушення виду використання земельної ділянки), апеляційний суд вказав, що таких підстав позову позивач не наводив, а також під час вирішення спору про розірвання договору з підстав, наведених у позові, суд першої інстанції досліджував добросовісність та належність поведінки кожної з його сторін, вказавши, що докази порушення умов договору відповідачем відсутні.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 30.10.2023 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 (повний текст складений 09.10.2023), в якій просить їх скасувати, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив порушення судами попередніх інстанцій статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо презумпції правомірності правочину. На думку скаржника, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.06.2021 у справі № 530/1643/16-ц, від 03.02.2020 у справі № 530/1578/16-ц, від 03.08.2020 у справі № 551/1064/16-ц, від 16.06.2021 у справі № 375/278/20 щодо законності позовних вимог про розірвання договорів оренди землі в разі, коли сторони договору передбачили можливість розірвання договору у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
4.3. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доказам у справі, які були надані шляхом подання в підготовчому засіданні клопотання про приєднання доказів, що свідчать про використання відповідачем земельної ділянки з порушенням виду використання (закладання багаторічних насаджень замість товарного сільськогосподарського виробництва) та про наявність систематичної несвоєчасної сплати орендної плати (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
4.4. Скаржник також посилається на помилкове застосування судами першої та апеляційної інстанцій у спірних правовідносинах висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, оскільки правовідносини у вказаній справі не є подібними правовідносинам, які склалися у цій справі, адже у справі, що розглядається, у відповідача немає нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Як встановили суди попередніх інстанцій, земельна ділянка, яка є об`єктом договору оренди землі від 21.09.2006 відповідно до наказу від 08.12.2020 Головного управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області передана з державної у комунальну власність Ради. Перехід земельної ділянки з державної у комунальну власність відбувся відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів", розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 714-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області".
6.3. Таким чином, земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, була переведена з державної у комунальну власність, а позивач, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, незалежно від волевиявлення став її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.
6.4. Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилаючись на частину четверту статті 32 Закону України "Про оренду землі", статтю 651 ЦК України, пункт 40 договору зазначав, що наявні підстави для розірвання договору, оскільки до ради перейшло право власності на орендовану відповідачем земельну ділянку.
6.5. За загальними правилами, викладеними у статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
6.6. Стаття 31 Закону України "Про оренду землі", який регулює відносини, пов`язані з орендою землі, визначає перелік випадків, за настання яких припиняється договір оренди землі, і цей перелік не є виключним, адже за частиною другою цієї статті договір оренди припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.
6.7. Стаття 32 цього закону регулює припинення договору шляхом його розірвання. За частиною першою цієї статті на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
6.8. За змістом частини шостої статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час звернення з позовом) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.
6.9. Суди попередніх інстанцій встановили, що за пунктом 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору і ця обставина під сумнів жодною зі сторін не ставиться.
6.10. Тобто, як умовами договору (пункт 40), так і частиною четвертою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено таку підставу для розірвання договору оренди землі як перехід до іншої особи права власності на орендовану земельну ділянку.
6.11. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку може відбуватися з підстав, наведених у статті 11 ЦК України, тобто, як на підставі договорів та інших правочинів, так і у зв`язку з іншими юридичними фактами (частина друга статті 11 ЦК України). За частинами третьою, четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, з актів органу державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування..
6.12. Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначений статтею 117 ЗК України, відповідно до змісту частини першої якої за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
6.13. Кабінет Міністрів України розпорядженням від 31.01.2018-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" розпочав процес передачі сільськогосподарських земель за межами населених пунктів у розпорядження таких громад, зобов`язавши Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, як орган виконавчої влади, який здійснює розпорядження землями державної власності, починаючи з 1 лютого 2018 року, забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.
6.14. Разом з тим, метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Кабінет Міністрів України постановою від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" зобов`язав Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, передачу з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України; у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, - вжити заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог ЗК України.