ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/5046/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (головуючий - Дармін М.О., судді - Кощеєв І.М., Березкіна О.В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 (суддя Бєлік В.Г.) у справі
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19"
до 1. Дніпровської міської ради, 2. Департаменту капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації, 3. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Дніпровської міської ради,
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки
(представники сторін у судове засідання не з`явились)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. У 2006 році власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку по вул. Сімферопольська, 19 у м. Дніпро створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, 19" (далі - ОСББ, позивач).
2. Дніпровська міська рада (далі - Рада, відповідач-1) є власником нежилого приміщення №1 загальною площею 216.6 кв.м (далі - приміщення №1), розташованого на цокольному поверсі вказаного багатоквартирного будинку.
3. Рада передала приміщення №1 в оперативне управління Комунальному некомерційному підприємству "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" (далі - Комунальне підприємство) для проведення реконструкції під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
4. Рішенням Ради №151/35 від 19.08.2018 (зі змінами відповідно до рішення від 24.07.2019 №293/47) (далі - рішення № 151/35) постановлено: (1) зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 0.0336 га (кадастровий номер 1210100000:03:246:0101) по вул. Сімферопольській, 19 (далі - земельна ділянка) за територіальною громадою м. Дніпро в особі Ради; (2) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати земельну ділянку у спільне постійне користування Комунальному підприємству по фактичному розміщенню нежилого приміщення за вказаною адресою із часткою у спільному землекористуванні 8,5%.
5. 28.11.2018 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління) виданий дозвіл про виконання будівельних робіт №ДП 112183320500 на об`єкті: Реконструкція нежитлового приміщення Комунального підприємства за адресою: вул. Сімферопольська, 19, м. Дніпро під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини (далі - Дозвіл); замовник - Департамент капітального будівництва Дніпровської обласної державної адміністрації (далі - Департамент).
6. Сертифікатом від 13.04.2020 ДП №162201040916 (далі - Сертифікат) Управління засвідчило прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта: Реконструкція нежилого приміщення Комунального підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 19 під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
7. ОСББ звернулось до суду з позовом до Ради, Департаменту та Управління, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 28.11.2018 про видачу Дозволу та від 03.04.2020 про видачу Сертифікату;
- зобов`язати Департамент та Раду відновити стан приміщення №1 та багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 19, який був до проведення будівельних робіт на об`єкті будівництва: Реконструкція нежитлового приміщення Комунального підприємства за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 19 під розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини;
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 151/35.
8. Позов мотивований тим, що Дозвіл виданий з порушенням норм містобудівного законодавства, а проектна документація на реконструкцію приміщення №1 не відповідає державним будівельним нормам; при проведенні робіт з реконструкції вказаного приміщення відповідачами без згоди співвласників багатоквартирного будинку було здійснено істотне втручання у спільне майно будинку, а саме: несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції та систему опалення будинку та завдано шкоди спільному майну співвласників.
9. Радою в порушення вимог земельного законодавства та прав інших співвласників будинку передано в користування Комунальному підприємству земельну ділянку окремо під приміщенням №1, тоді як речові права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком в цілому належать усім співвласникам такого будинку.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 позов задоволений частково. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки; визнано протиправним та скасовано рішення № 151/35. В іншій частині позову відмовлено.
11. В частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що правом на отримання земельної ділянки під багатоквартирним житловим будинком, включаючи відведену Комунальному підприємству земельну ділянку, мають усі співвласники будинку або особи що здійснюють управління багатоквартирним будинком, до яких Комунальне підприємство не належить. У зв`язку з чим виокремлення земельної ділянки по межам приміщення №1 з наданням її в користування особі, яка до того ж не є співвласником майна багатоквартирного будинку, порушує права позивача на оформлення прав не землю під багатоквартирним будинком у цілому.
12. Щодо вимог, які стосуються реконструкції приміщення №1, то позивач не є контролюючим органом у сфері містобудування та не надав доказів вчинення відповідачами істотних порушень будівельних норм, які б завдали шкоди конструкціям багатоквартирного будинку та допоміжним приміщенням. У той же час судом констатовано порушення прав позивача в частині незабезпечення доступу до внутрішньобудинкових систем для проведення регулярних оглядів та ремонту. Проте обраний позивачем спосіб захисту таких прав у вигляді повного відновлення стану приміщення №1, який існував до проведення робіт з реконструкції, є надмірним втручанням у право власності Ради, а тому задоволенню не підлягає.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 рішення суду першої інстанції скасовано. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління про видачу Дозволу та Сертифікату провадження у справі закрито. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
14. Апеляційний суд констатував, що спір у частині вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління виник внаслідок здійснення відповідачами 2 та 3 владно-управлінських функцій у сфері містобудівної діяльності, а отже є публічно-правовим та віднесений до юрисдикції адміністративного суду і не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
15. Щодо інших позовних вимог, то за висновком апеляційного суду вони обґрунтовані належністю позивачу на праві спільної сумісної власності допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Проте обраний позивачем спосіб захисту таких прав є неналежним та неефективним, оскільки не призводить до відновлення його порушених прав, як власника допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Ефективним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам закону, має бути звернення до суду з негаторним позовом.
Касаційна скарга
16. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. Висновок апеляційного суду про часткову непідвідомчість спору суду господарської юрисдикції є помилковим та не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду в постановах від 16.01.2019 у справі № 815/1121/17, від 14.03.2018 у справі № 396/2550/17, від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 31.10.2018 у справі №725/5630/15; Верховного Суду в постановах від 12.12.2018 у справі №826/5970/16, від 22.08.2019 у справі №824/2393/15-а, від 17.09.2019 у справі №826/19859/13-а, від 26.05.2021 у справі № 921/729/19, від 08.03.2023 у справі №908/2345/21, від 01.02.2023 у справі № 1.380.2019.002610, від 31.01.2023 у справі №913/443/20, від 26.04.2019 у справі № 911/274/18. Позивач позовні вимоги про скасування рішень відповідача-3 про видачу Дозволу та Сертифікату обґрунтовує порушенням права власності мешканців на спільне майно багатоквартирного будинку, пошкодження якого відбулося внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції приміщення №1. Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-3 не є публічно-правовими, а мають приватно-правовий характер, оскільки відповідач-3 не вчиняв по відношенню до позивача жодних владних (управлінських) функцій. При цьому вирішення похідних позовних вимог про скасування рішень відповідача-3 є неможливим без вирішення в порядку господарського судочинства основної позовної вимоги про відновлення стану приміщення №1, що обумовлює необхідність спільного розгляду цих трьох вимог в межах одного судового провадження.
18. Апеляційний суд дійшов висновку про неналежність та неефективність обраного позивачем способу захисту також без урахування висновків Верховного Суду в постанові від 17.06.2021 у справі № 909/1218/15. Так, у даній справі має місце спір між співвласниками багатоквартирного будинку, а обраний позивачем спосіб захисту майнових прав співвласників будинку передбачений законом у формі відновлення становища, яке існувало до порушення; такий спосіб є ефективним, оскільки у разі задоволення позовних вимог будуть ліквідовані наслідки незаконного втручання у спільне майно співвласників та скасовані рішення та документи, що протиправно створили підстави для втручання в спільне майно.
19. Обґрунтовуючи негаторний позов як ефективний у спірних правовідносинах, апеляційний суд неправильно застосував положення статті 391 Цивільного кодексу України та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц щодо критеріїв розмежування віндикаційного та негаторного позовів. Проте позивач у позові не заявляв про незаконність набуття права власності на приміщення відповідача-1, не пред`являв претензій щодо володіння такими приміщеннями, не вказував про недійсність відповідних правочинів, тому ані негаторний ані віндикаційний позови не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
20. Суди обох інстанцій у порушення статей 86, 104, 236, 282 ГПК України та всупереч висновкам Верховного Суду в постановах від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 про застосування цих процесуальних норм взагалі не надали правової оцінки та не врахували при вирішенні спору висновки проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи.
21. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції взагалі не містить мотивів та обґрунтувань за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача-1, яка доводи та вимоги якої стосуються вирішення місцевим судом спору в частині позовних вимог щодо земельної ділянки, тобто рішення місцевого суду в цій частині фактично не переглянуто в апеляційному порядку, що є порушенням приписів статті 269 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів сторін та суду апеляційної інстанції
Щодо юрисдикції спору
22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
23. Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
24. Приписами статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
25. Так, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
26. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
27. Верховний Суд сформував усталену практику щодо розмежування публічно-правових та приватно-правових спорів.
28. Зокрема, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.