ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/4262/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників
позивача: Васійчук Л.Ф.,
відповідача: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023
у справі № 904/4262/22
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор"
про стягнення 5 424 657,53 грн пені, 464 178,08 грн 3% річних, 2 713 859,71 грн інфляційних втрат,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 5 424 657,53 грн пені за період з 15.06.2022 по 07.12.2022, 464 178,08 грн 3% річних за період з 15.06.2022 по 20.02.2023 та 2 713 859,71 грн інфляційних втрат за період з червня 2022 року по січень 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2205000032 від 16.05.2022 купівлі-продажу, а саме п. 5.1 договору щодо своєчасного перерахування попередньої оплати на поточний рахунок позивача у розмірі 100% від ціни визначеної п. 4.1 договору - 22 500 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з позовними вимогами у повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні. Також стверджував, що у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Крім того зазначав, що заявлені позивачем штрафні санкції є надмірно великими та такими що не відповідають збиткам, що могли бути понесені позивачем, а на підтвердження понесених позивачем збитків не надано жодних доказів.
Також від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до 1 000,00 грн та про здійснення розрахунок інфляційних витрат та 3% річних з урахуванням зменшеного розміру пені. Клопотання обґрунтовано тим, що ТОВ "ВК Вінкор" жодного разу не відмовлялось від виконаного раніше взятого на себе зобов`язання, однак наполегливо просило врахувати умови воєнного стану та погодити проведення попередньої оплати, після закінчення форс-мажорних обставин (воєнного стану). Вказані умови оплати були повідомлені ТОВ "ВК Вінкор" АТ "Укртрансгаз" до дати укладання договору. Таким чином, відповідач стверджував, що АТ "Укртрансгаз" усвідомлювало, що фактично попередня оплата буде внесена після закінчення воєнного стану.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (колегія суддів у складі: Кощеєв І.М. - головуючий, Дармін М.О., Чус О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" про стягнення 5 424 657,53 грн пені, 464 178,08 грн 3% річних, 2 713 859,71 грн інфляційних втрат задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 2 712 328,65 грн пені, 464 178,08 грн 3% річних, 2 713 859,71 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовити."
Судами обох інстанцій встановлено, що 16.05.2022 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Вінкор" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2205000032, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця трубу 820x9 б/в недемонтовану (труби підземного способу прокладання, що були у використанні, і втратили експлуатаційну цінність внаслідок списання газопроводу-лупінгу "Турійськ" довжиною 7,84 км з точністю плюс-мінус 40 м та розподільчого газопроводу від АГРС "Ратне" довжиною 6,24 км з точністю плюс-мінус 5 м), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товари на умовах договору.
Відповідно до п. 1.3 договору найменування товарів, кількість, місцезнаходження, одиниці виміру та вартість, зазначені у Специфікації(-ях), наведеній(-их) у додатку(-ах) до договору, які є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація(-ї)).
Згідно з п. 4.1 договору, ціна договору складається із загальної вартості товарів, наведеної у Специфікації(-ях) і становить 22 500 000,00 грн. ПДВ нараховується відповідно до вимог чинного законодавства. Податкові накладні оформляються згідно з вимогами Податкового кодексу України.
Згідно з п. 4.2 договору ціна за одиницю товарів зазначена у Специфікації(-ях).
Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в п. 4.1 договору, протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від продавця, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у розділі 15 договору. В графі призначення платежу платіжного доручення на перерахування коштів покупець вказує номер договору, Специфікації.
Відповідно до п.п. 7.1.1, 7.1.3, 7.1.6, 7.1.9 п. 7.1 договору покупець зобов`язався здійснити оплату товарів своєчасно та в повному обсязі згідно з умовами договору; прийняти від продавця товари за актом приймання-передачі товарів у порядку та умовах визначених цим договором; негайно письмово інформувати продавця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за договором або про наявність обставин, що впливають на строки оплати, приймання, вивозу товарів; виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та договором.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.
Відповідно до п. 8.3 договору у разі порушення покупцем строків оплати за цим договором, покупець сплачує продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 8.11 договору ).
За приписами п. 9.1 договору обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальні військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів. землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі ( п.9.2 договору ).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 40 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (п.9.3 договору).
У випадку невиконання вимог пунктів 9.2, 9.3 договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на, обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність (п. 9.4 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків за передані товари - до повного їх здійснення (п. 11.1 договору).
На виконання умов договору позивач направив відповідачу рахунок № 5 від 31.05.2022 на суму 22 500 000 грн, який був отриманий відповідачем 07.06.2022, що підтверджується інформацією ТОВ "Нова пошта" по відправленню № 59000825744795.
Враховуючи умови п. 5.1 договору останнім днем для оплати покупцем рахунку фактури № 5 від 31.05.2022 у розмірі 100% від ціни встановленої п. 4.1 договору є 14.06.2022 (включно).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання встановлені п. 5.1 договору в частині перерахування грошових коштів на поточних рахунок продавця у розмірі 100% від ціни визначеної п. 4.1 договору, чим допустив порушення умови договору.
На електронну адресу представника АТ "Укртрансгаз" надійшов лист відповідача вих. № 96 від 22.06.2022 (вх. № 3301ВХ-22-305 від 24.04.2022) щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором № 2205000032 від 16.05.2022, що в свою чергу на думку покупця не дає йому змоги виконати зобов`язання в частині оплати і даний обов`язок може бути виконаний ним тільки після закінчення бойових дій та припинення військового стану.
Позивач зазначає, що з огляду на те, що договором визначені конкретні строки протягом яких покупець повинен був повідомити продавця про настання обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин) з моменту їх виникнення та документи, які можуть підтверджувати виникнення таких обставин, то загальне посилання покупця на не закінчення бойових дій в зв`язку з військовою агресією та не припинення військового стану, не може бути належним підтвердженням настання обставин непереборної сили ( форс-мажорних обставин), оскільки не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини (непереборної сили) на зобов`язання покупця по договору з доведенням ним причинно-наслідкового зв`язку. Щодо посилання покупця в листі на інший свій лист вих. № 66 від 11.04.2022, як на начебто обставину інформування продавця про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), позивач зазначає, що відповідно до п. 14.3 договору з укладанням (16.05.2022) цього договору попереднє листування та документація щодо предмету цього договору втрачають юридичну силу.
З боку позивача вживались заходи досудового врегулювання спору, у зв`язку з чим на адресу відповідача була направлена вимога № 3301ВИХ-22-573 від 07.07.2022 про виконання покупцем в повному обсязі зобов`язань визначених п. 5.1 договору. Однак відповідачем зазначена вимога залишена без відповіді.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасного та повного перерахування суми попередньої оплати, на підставі п. 8.1 договору та ст. 625 ЦК України позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Місцевий господарський суд позов визнав обґрунтованим, однак враховуючи заяву відповідача суд зменшив заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати на 100%, а заявлений до стягнення розмір пені - до 10 000 грн.
Змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що Господарський суд Дніпропетровської області не мав правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 464 178,08 грн 3% річних та 2 713 859,71 грн інфляційних втрат. В свою чергу, враховуючи, що суд першої інстанції зменшив стягувану суму пені до 0,04% від суми невиконаного грошового зобов`язання відповідачем, що не відповідає критерію балансу співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій по відношенню до суми невиконаного грошового зобов`язання відповідачем, однак беручи до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи з загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, приймаючи до уваги посилання відповідача на втрату частину своїх активів, а також зменшення прибутків в результаті збройного нападу російської федерації, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача на 50% та стягнення пені у розмірі 2 712 328,65 грн на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині відмови у стягненні 2 712 328, 65 грн пені (зменшення її розміру на 50%), позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині та направити справу в цій частині на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст.ст. 526, ч. 1 ст. 530, 546, 549-552, 610, 611, 612 ЦК України та ст. 44, 55, 173, 174, 193, 230-233 ГК України, під час застосування положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та порушення норм процесуального права - ст.ст. 2, 3, 5, 7, 11, 13, 236, 238, 282 ГПК України. Зазначає, що висновки суду апеляційної інстанцій в частині зменшення пені на 50% не відповідають положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. В оскаржуваній постанові апеляційний суд зазначив про те, що сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені не є надмірно великою по відношенню до суми основного зобов`язання, а тому суди визнали та встановили, що позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" є законними та обґрунтованими, а отже підлягали задоволенню в повному обсязі. Відповідач не лише не визнавав своєї вини, а й намагався безпідставно перекласти свою провину на АТ "Укртрансгаз", що свідчить про недобросовісність дій самого відповідача.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме неврахування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16; висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, від 06.06.2022 у справі № 908/1133/21. Що ж до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, то судом апеляційної інстанції не було досліджено докази, надані відповідачем в якості підстав для зменшення розміру заявлених позовних вимог разом із клопотанням, поданим до суду першої інстанції про зменшення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних. Також судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно та необґрунтовано, з порушенням норм процесуального права, прийнято оскаржувані рішення без урахування доводів, наданих позивачем. Прийняті рішення не ґрунтуються на будь-яких доказах наданих з боку позивача, а лише посилаються на ряд постанов Верховного Суду, які не вірно застосовані до спірних правовідносин.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.11.2023 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 24.11.2023.
У зв`язку з відпусткою судді Могил С.К., розгляд касаційної скарги 28.11.2023 не відбувся.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2023 призначено касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі № 904/4262/22 до розгляду на 12.12.2023.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оскільки позивач оскаржує судові рішення лише в частині зменшення розміру пені, Верховний Суд здійснює перегляд рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів саме в цій частині.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.