ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12204/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Київської міської ради
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.
від 27.09.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд"
до Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва"
про стягнення збитків у сумі 109 768 307,44 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва" про стягнення збитків у сумі 109 768 307,44 грн, спричинених порушенням господарського зобов`язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/12204/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" збитки у сумі 37 054 272,96 грн, судовий збір у сумі 81 016,33 грн та витрати за проведення експертизи у сумі 13 502,72 грн. У решті позовних вимог про стягнення решти суми збитків, пені у розмірі 20 942 795,79 грн, штрафу у розмірі 38 063 988,69 грн, інфляційної складової боргу в розмірі 11 946 681,90 грн та 3% річних у сумі 1 760 568,10 грн відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 (Кушнір І.В. - головуючий, судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/12204/17 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
09 січня 2023 року Київська міська рада, особа яка не брала участі у справі, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/12204/17, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/12204/17 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019.
Ухвала суду апеляційної інстанції, з посиланням на приписи пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/12204/17 не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - Київської міської ради.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 910/12204/17 та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду першої інстанції не стосується прав, обов`язків та інтересів Київської міської ради, зроблений внаслідок не повного дослідження апеляційним господарським судом обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що:
- у спірних правовідносинах саме Київська міська рада, яка є засновником Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), замість якого останнє виконувало функції замовника будівництва за договорами підряду, визначала дії останнього у взаємовідносинах з позивачем шляхом визначення комунального підприємства замовником будівництва та отримувачем бюджетних коштів для фінансування вказаного будівництва;
- з рішення суду першої інстанції та матеріалів справи вбачається, що неможливість Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконувати свої зобов`язання за спірними договорами підряду зумовлена рішеннями та діями Київської міської ради щодо неналежного фінансування робіт та подальшого визначення замовником будівництва і отримувача бюджетних коштів інше підприємство;
- тому, у випадку банкрутства Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення суду першої інстанції на Київську міську раду як на засновника вказаного підприємства, який у спірних правовідносинах визначав дії підприємства, може бути покладена субсидіарна відповідальність, оскільки з рішення суду першої інстанції вбачається, що саме рішення та дії органу місцевого самоврядування унеможливили виконання підприємством зобов`язань за договорами підряду;
- отже рішенням суду першої інстанції вирішені питання про інтереси та обов`язки Київської міської ради як засновника Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який у спірних правовідносинах визначав дії вказаного підприємства, пов`язані із можливим покладенням на Київську міську раду субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що виникли на підставі рішення суду першої інстанції, у випадку банкрутства останнього;
- у порушення приписів частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд проігнорував встановлені рішенням суду першої інстанції обставини на наявні в матеріалах справи докази;
- висновок апеляційного господарського суду про те, що у суду відсутні підстави вважати, що рішенням суду першої інстанції порушено права чи охоронювані законом інтереси Київської міської ради є наслідком неправильного застосування частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства до обставин, встановлених рішенням суду першої інстанції та до матеріалів справи, оскільки на підставі вказаної норми, враховуючи конкретні обставини справи, на Київську міську раду може бути покладена субсидіарна відповідальність на підставі рішення суду першої інстанції.
Учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення
Згідно із частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.