ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 640/17913/19
касаційне провадження № К/9901/534/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2020 року (головуючий суддя - Патратій О.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бужак Н.П.; судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.)
у справі № 640/17913/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт Лтд"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт Лтд" (далі - ТОВ "ТД "Агроімпорт Лтд", позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2019 року № 0005661401, № 0005671401, № 0005681401.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс ВПП ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суд м. Києва від 02 червня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентоми.
Ухвалою від 31 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
22 червня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Агроімпорт Лтд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2017 року по 31 березня 2019 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2017 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 07 серпня 2019 року № 2348/28-10-14-01-01/35917124.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення платником вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 428 357,00 грн;
пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 15 721 168,00 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 974 667,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімал Трейдінг" (далі - ТОВ "Оптімал Трейдінг") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруч Стоун" (далі - ТОВ "Овруч Стоун").
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2019 року:
№ 0005661401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 642 536,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 428 357,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 214 179,00 грн;
№ 0005671401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 23 581 752,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 15 721 168,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 7 860 584,00 грн;
№ 0005681401, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, на 974 667,00 грн за березень 2019 року.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що складений відповідачем акт перевірки не може бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у ньому відсутній підпис однієї із посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила. Крім того, зазначили, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Щодо висновку судових інстанцій, що акт перевірки від 07 серпня 2019 року № 2348/28-10-14-01-01/35917124 є недопустимим доказом, оскільки в ньому відсутній підпис однієї із посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, Суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції, висловленої Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19, відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.
Ураховуючи те, що працівник контролюючого органу, підпис якого відсутній в акті з наведених у ньому ж причин, приймав участь у проведенні перевірки, підстави для висновку про порушення порядку її проведення відсутні.
Щодо порушень, встановлених податковим органом в ході перевірки, Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.