ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 560/6228/21
касаційне провадження № К/9901/45568/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (головуючий суддя - Салюк П.І.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Залімський І.Г.; судді - Сушко О.О., Мацький Є.М.)
у справі № 560/6228/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест"
до Головного управління ДПС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" (далі - ТОВ "Протеїн Інвест"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2021 року № 0053750703, від 24 червня 2021 року № 0067550703 та від 24 червня 2021 року № 0067560703.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16 серпня 2021 року адміністративний позов задовольнив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Хмельницькій області.
22 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальні позапланові виїзні перевірки ТОВ "Протеїн Інвест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року та березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами яких складено акти від 20 квітня 2021 року № 1986/22-01-07-03/39675184 та від 04 червня 2021 року № 3041/22-01-07-03/39675184.
Перевірками встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, підпункту "в" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, з підстави неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання сої, урожаю 2020 року, в Іноземного підприємства "Драйфхолм Фармінг" з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: наявність кримінального провадження; пояснення засновника Іноземного підприємства "Драйфхолм Фармінг" щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності цієї юридичної особи; відсутність у постачальника позивача в достатній кількості основних, виробничих та транспортних засобів, складських приміщень, земельних ділянок, необхідних для здійснення оспорюваних поставок; невстановлення факту законного введення в обіг (джерела походження) або реального задекларованого виробництва сільськогосподарської продукції (сої); непредставлення сертифікатів якості на сільськогосподарську продукцію.
На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 13 травня 2021 року № 0053750703, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 9802185,00 грн; від 24 червня 2021 року № 0067550703, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 10900023,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2725006,00 грн; від 24 червня 2021 року № 0067560703, згідно з яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за березень 2021 року та відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку в розмірі 2958380,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій та господарський характер понесених за ними витрат підтверджується належним чином складеними первинними документами, а доводи контролюючого органу про удаваний характер поставок ґрунтуються лише на припущеннях.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.