ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 826/9725/15
касаційне провадження № К/9901/3785/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Губська Л.В.; судді - Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)
у справі № 826/9725/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" (далі - ТОВ "Трансджейнт 8"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2015 року № 0015021502, від 14 травня 2015 року № 0015031502 та від 14 травня 2015 року № 0015041502.
Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 05 вересня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 01 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
19 квітня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Трансджейнт 8" з питань законності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 20155749,00 грн та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (рядок 24) в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 20155749,00 грн, за січень 2015 року на суму 20151653,00 грн та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в банку (рядок 30) в податковій декларації за лютий 2015 року в розмірі 18617860,00 грн, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року № 2455/26-51-15-02-07/39432828.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні в Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" основних засобів, нерухомого майна (майновий комплекс, за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Валява, вул. Жовтнева, 5) та земельної ділянки, площею 22,1994 га (кадастровий номер 7120381000:02:001:1970), з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що згідно з результатами позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Трансджейнт 8" за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року (акт від 19 березня 2015 року № 371/22-4/34979368) встановлено відсутність операцій щодо придбання активів між контрагентами в листопаді 2014 року з огляду на непідтвердження руху таких активів у ланцюгу постачання.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 14 травня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0015021502, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18617860,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4654465,00 грн; № 0015031502, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 41527380,00 грн; № 0015041502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 317903,00 грн за основним платежем та 79475,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Судами встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" укладено: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 листопада 2014 року № 406, до якого складено акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 листопада 2014 року, та зареєстровано право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 листопада 2014 року; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 листопада 2014 року № 407, до якого складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 21 листопада 2014 року, та здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 листопада 2014 року; договір купівлі-продажу основних засобів та зернових культур (згідно з переліком) від 21 листопада 2014 року, до якого складено акт приймання-передачі основних засобів від 21 листопада 2014 року.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці розглядуваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат.