ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа №822/3423/17
адміністративне провадження № К/9901/49253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Блонського В.К. від 20 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Курка О.П., суддів Драчук Т.О., Совгири Д.І. від 27 березня 2018 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Кам`янець-Подільське публічне акціонерне товариство "Гіпсовик" "Альфа-Гіпс" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року Дочірнє підприємство "Кам`янець-Подільське публічне акціонерне товариство "Гіпсовик" "Альфа-Гіпс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Управління), в якому просило: 1) визнати протиправними дії Управління щодо нарахування пені з податку на прибуток підприємства в сумі 79816,51 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 50576,55 грн.; 2) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу за формою "Ю" від 19 жовтня 2017 року №1732-17.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що у зв`язку із внесенням Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон №1797-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, змін до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у відповідача були відсутні підстави для нарахування пені, обчисленої на суму занижень податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства за 2014 рік та з ПДВ за лютий, липень, серпень, листопад 2015 року, січень-лютий 2016 року й, як наслідок, в подальшому включати її до сформованої податкової вимоги про сплату такої пені; крім того, стверджувало що оскаржило в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2017 року №0008031410, а тому до завершення цієї процедури та узгодження визначених грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток підприємства нарахування штрафу та пені за цим платежем не є законним.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 20 грудня 2017 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, позов задовольнив частково; визнав протиправними дії Управління щодо нарахування Підприємству пені з податку на прибуток в сумі 79816,51 грн. та з ПДВ в сумі 50576,55 грн.; визнав протиправною та скасував податкову вимогу за формою "Ю" від 19 жовтня 2017 року №1732-17 в частині сплати податкового боргу по нарахованій пені в розмірі 130393,06 грн., а в решті податкову вимогу за формою "Ю" від 19 жовтня 2017 року №1732-17 залишив без змін. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, по суті виходив з того, що нарахування контролюючим органом пені за період заниження податкових зобов`язань до дати їх узгодження є протиправним, адже згідно статті 129 ПК України (в редакції Закону №1797-VIII) право на нарахування пені виникає після проведення перевірки та оформлення її результатів; відтак податкова вимога в частині визначення до сплати податкового боргу по нарахованій пені прийнята всупереч норм ПК України.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та неправильне застосування ними норм матеріального права, оскільки пеня була нарахована контролюючим органом у відповідності до вимог пункту 129.1 статті 129 ПК України, з урахуванням дати коли податкові зобов`язання повинні були бути сплачені за відповідний податковий період та за весь період такого заниження.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. По суті зазначає, що статтею 129 ПК України (в редакції Закону №1797-VIII, чинній на момент виникнення спірних відносин) не встановлено правових підстав для нарахування пені у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження. Вважає, що сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений кодексом строк свідчить про відсутність складу податкового правопорушення та унеможливлює нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 ПК України й застосовуються тільки за умов наявності підстав її нарахування.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 28 липня по 08 вересня 2017 року Управлінням проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 15 вересня 2017 року №1937/22-01-14-10/30614778.
У акті перевірки констатовано про заниження позивачем зобов`язань зі сплати податку на прибуток підприємства за 2014 рік у сумі 85364,00 грн. та з ПДВ за лютий, липень, серпень, листопад 2015 року, січень-лютий 2016 року у розмірі 84424,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29 вересня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема, №0008051410, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ на 105530,00 грн., з яких за основним платежем 84424,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21106,00 грн., та №0008031410, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на 150769,00 грн., з яких за основним платежем 85364,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 65405,00 грн.
У строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України, Підприємством 10, 11 та 12 жовтня 2017 року частково сплачено грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, у сумі 212915,00 грн., підтвердженням чого є копії платіжних доручень від 10 жовтня 2017 року №566, від 11 жовтня 2017 року №572 та №573, від 12 жовтня 2017 року №580 та №581 й не заперечувалося відповідачем. Несплаченою залишилася частина штрафних (фінансових) санкцій, застосованих податковим повідомленням-рішенням від 29 вересня 2017 року №0008031410.
13 жовтня 2017 Управлінням нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства та ПДВ у загальному розмірі 130393,06 грн. (79816,51 грн. на суму заниженого зобов`язання з податку на прибуток підприємства та 50576,55 грн. на суму заниженого зобов`язання з ПДВ). Період нарахування пені з березня 2015 року по жовтень 2017 року (за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов`язання).
19 жовтня 2017 року відповідачем сформовано податкову вимогу форми "Ю" за №1732-17 на загальну суму 174441,06 грн., у тому числі по податку на прибуток підприємства - 123864,51 грн (44048,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 79816,51 грн. - пеня), по пені ПДВ у розмірі 50576,55 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування пені та формування податкової вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами підпунктів 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Як установлено пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.