ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 752/20389/18
провадження № 51-4208км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100010007772, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі статей 49, 74 КК ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 57 528, 85 грн матеріальної шкоди.
Цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 100 000 грн моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 20 липня 2016 року приблизно о 18:00, керуючи технічно справним автомобілем "Нісан Тііда" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Тарасівська в м. Києві, в районі регульованого перехрестя з вул. Саксаганського в порушення вимог пунктів 2.3 б); 16.2 ПДР, повертаючи ліворуч та виїхавши на регульований пішохідний перехід не надав дорогу пішоходу ОСОБА_8, яка на зелений сигнал пішохідного світлофора перетинала проїзну частину вул. Саксаганського з права наліво відносно його напрямку руху, вчинив на неї наїзд, в результаті якого вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисника та представника потерпілої, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. Вказує на те, що в основу обвинувачення було покладено недопустимі докази, зокрема протокол огляду місця події від 20 липня 2016 року, оскільки він не повній мірі відповідає вимогам КПК. Зазначає, що висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи не містив однозначних відомостей, які би давали підстави для висновку про утворення констатованих ушкоджень потерпілої саме в результаті ДТП. Також вказує, що прокурор ОСОБА_9, яка підписувала підозру та обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні була неповноважною, оскільки постанова про призначення групи прокурорів від 20 вересня 2018 року не підписана заступником Київської місцевої прокуратури № 1. Крім цього зазначає, що матеріали кримінального провадження містять лише одну постанову про створення групи слідчих від 20 вересня 2018 року, у зв`язку із чим слідчі дії, які проводилися слідчим ОСОБА_10 з 5 серпня 2016 року, на думку захисника, останнім здійснювалися без повноважень. Вказує, що цивільний позов вирішено формально без належного дослідження всіх документів, наданих позивачем. Зазначає, що позовні вимоги обґрунтовувалися доказами, які на думку захисника, не могли братися судом до уваги, оскільки зазначені у ньому витрати не мали причинно-наслідкового зв`язку з розладами стану здоров`я потерпілої. Вищезазначені доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який в порушення вимог ст. 419 КПК не надав обґрунтованих відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань:
- засудженого ОСОБА_7, який вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 20 липня 2016 року, керуючи автомобілем "Нісан Тііда" та перебуваючи в лівій смузі руху, зупинився на перехресті вулиць Тарасівська та Саксаганського в м. Києві. Був щільний потік транспорту. Зелена стрілка дозволяла повернути, але вул. Саксаганського була заповнена транспортом, тому очікував зеленого світлофора. В правій смузі стояв самоскид. Коли загорівся зелений сигнал світлофора для автомобілів, які перебували на вул. Тарасівська, почав рух, але дуже повільно, оскільки було багато автомобілів, виїхав на перехрестя, самоскид теж почав рух повертаючи ліворуч. Потім самоскид зупинився та перекрив огляд, дорожня розмітка була стерта, лише залишки, а тому було важко зрозуміти де пішохідний перехід. В цей час пішоходи почали рух, він, під`їхавши до самоскида, почав їх пропускати. Побачив, як потерпіла, яка йшла з лівого боку, різко повернула до його автомобіля, оперлася на капот, змахнула сумкою і присіла. Він вийшов, запитав, що сталося. Жінка просила викликати швидку допомогу, що і зробив, потім викликав поліцію. Потерпілу забрала швидка. Відвідував її в лікарні. Лікар сказав, що її оглядав і вона пішла додому. Щодо контакту потерпілої і його автомобіля зазначив, що бачив удар сумкою по капоті, потім вона присіла. З приводу показань свідка ОСОБА_11 відмітив, що показання цього свідка є неправдивими. Наскільки йому стало відомо, цей свідок знайомий з потерпілою, оскільки він з нею разом торгував;
- потерпілої ОСОБА_8, яка пояснила, що 20 липня 2016 року поверталася додому. Підійшла до перехрестя на вул. Саксаганського і коли загорівся зелений сигнал світлофора пішла по пішохідному переходу разом з іншими пішоходами. Коли дійшла по пішохідному переході майже до середини вулиці, боковим зором помітила, що щось насувається і відбувся удар в праву ногу. Впала, втратила на якийсь час свідомість, був шоковий стан. Коли викликали швидку допомогу, підійшов водій. В швидкій щось кололи в руку, що писав лікар, її не відомо. Відчувала біль в коліні та хребті, хоча до цієї події такого не було. В лікарні сказали зробити МРТ і КТ, але оскільки не було коштів, то її забрали додому. 21 липня 2016 року була оглянута лікарем, який пропонував лягати на стаціонар, що і зробила 27 числа, оскільки покращення не було, постійні болі, температура. Уже в лікарні виявили перелам ребер та інші пошкодження, хоча до ДТП проблем з здоров`ям не було. Водій приходив в лікарню, казав, що вона сама кинулася під його автомобіль та дав 2 тисячі гривень на лікування. Також певну суму виплат отримала від страхової компанії;
- свідка ОСОБА_11, який пояснив, що в один з днів, був очевидцем того, як потерпіла, на зелений сигнал світлофора переходила пішохідний перехід, і її збив автомобіль, який повертав ліворуч з вул. Тарасівська. Потерпіла впала, кричала. Водій, який її збив, зупинився, але вийшов і підійшов до потерпілої, коли прибула швидка допомога. На запитання захисника свідок повідомив, що потерпіла не втрачала свідомість, а кричала. Видимість була добра. Як і куди відбувся удар не бачив, бачив лише як потерпіла лежала.
Крім того, суд проаналізував фактичні дані, що містяться у:
- висновку автотехнічної експертизи № 12-1/2609, згідно якої в діях водія автомобіля "Нісан Тііда" (державний номерний знак НОМЕР_1 )вбачається невідповідність вимогам п. 16.2 ПДР, що з технічної точки зору є причиною даної ДТП. При цьому, водій ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 16.2 ПДР;
- висновку судово-медичної експертизи № 1812/е, згідно якого виявлені під час первинного звернення потерпілої ОСОБА_8 за медичною допомогою тілесні ушкодження, а саме: закрита травма хребта: компресійні переломи тіл 10 грудного, 6, 7 шийних хребців, та закрита травма правого колінного суглобу: розрив заднього рогу медіального меніску, крововиливи у м`які тканини з боку передньої поверхні колінного суглобу, могли утворитись внаслідок наїзду на потерпілу автомобіля за обставин указаних у постанові про призначення експертизи і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
- висновку судово-медичної комісійної експертизи № 46-2017/о, згідно якого компресійні переломи грудних хребців потерпілої відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Отримання тілесних ушкоджень внаслідок наїзду на потерпілу автомобіля не виключається. При цьому потерпіла могла бути звернута будь-якою частиною тіла до автомобіля окрім задньої.
Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, проаналізувавши докази у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо допустимих та переконливих доказів, які підтверджують обставини того, що ОСОБА_7 порушив ПДР та вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_8, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та обґрунтовано визнав доведеною його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. Кваліфікація дій засудженого є правильною.
З приводу позиції сторони захисту про наявності підстав для виправдання обвинуваченого в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, то суд зазначив, що винуватість ОСОБА_7 підтверджена доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема детальними, ґрунтовними та послідовними показаннями потерпілої, щодо обставини ДТП, які повністю були підтверджені даними під присягою показаннями свідка ОСОБА_11, та такими, що повністю узгоджуються з висновками експертиз, які не виключають отримання потерпілою описаних тілесних ушкоджень, які відносяться до середньої тяжкості, внаслідок дотичного контакту виступаючих частин автомобіля "Ніссан Тіда", який рухався з малою швидкістю (що і зумовило не виникнення інших тілесних ушкоджень), з тілом ОСОБА_8 та подальшого падіння потерпілої на дорожнє покриття з контактуванням сідничними ділянками.
Також суд зазначив, що вищенаведеним спростовуються також пояснення засудженого ОСОБА_7 з приводу того, що він наїзду на потерпілу не вчиняв, а вона намагається маніпулювати доказами та займається їх підтасовкою.