ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 127/10701/20
провадження № 51-3384км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 30 травня 2019 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік
2 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 345 КК України.
Вступ
ОСОБА_6 28 лютого 2019 року приблизно о 03:00, перебуваючи неподалік торгового центру "Світанок", що у м. Вінниці, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, реалізуючи спільний злочинний умисел, здійснили незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ" моделі 2105, який належить потерпілому ОСОБА_9 .
Крім цього, 14 січня 2022 року о 14:20, ОСОБА_6, який був в стані алкогольного сп`яніння, біля Державної Установи "СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1", що розташована в м. Вінниці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 являється працівником правоохоронного органу, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, підійшов до ОСОБА_10, який сидів у кабіні службового автомобіля, вдарив один раз своєю головою в область його голови, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_6 за: ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на
5 років без конфіскації майна.
Апеляційний суд, після перегляду вироку місцевого суду, скасував оскаржуване судове рішення в частині призначення ОСОБА_6 покарання та ухвалив свій вирок, яким засудив його за: ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 345, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна.
Також ухвалив у строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати відбуте ним покарання за попереднім вироком. При цьому виключив із мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 - активне сприяння розкриттю злочину. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду, засуджений подав касаційну скаргу в якій просить змінити оскаржуване рішення у зв`язку з суворістю призначеного йому покарання та пом`якшити покарання до 5 років позбавлення волі.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості кримінальних правопорушень і його особі через суворість.
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2023 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 2 ст. 289 КК України - строком на 5 років без конфіскації майна;
- ч. 2 ст. 345 КК України - строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 28 лютого
2019 року приблизно о 03:00, спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська 34-А, неподалік від торгового центру "Світанок" побачили автомобіль марки "ВАЗ" моделі 2105, номерний знак " НОМЕР_1", який належить ОСОБА_9 . В цей час у ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним автомобілем, для чого вони, усно домовившись між собою, вступили у попередню змову та розподілили ролі.
Реалізовуючи цей умисел та вищевказану попередню змову, опираючись на дії один одного, ОСОБА_6, спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, всупереч волі власника автомобіля, діючи з прямим умислом, а ОСОБА_6 - також і повторно, підійшли до вищевказаного автомобіля марки "ВАЗ", після чого ОСОБА_6 в невстановлений спосіб відчинив водійські дверцята та сів в салон автомобіля за кермо, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали штовхати даний автомобіль, впираючись руками в його задню частину. Таким чином
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 привели вказаний автомобіль в рух та, переміщаючи його вищезазначеним способом, зникли з місця вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди на суму 2 927, 38 грн.
Крім того, 14 січня 2022 року в період часу з 09:00 до 18:00, відповідно до розстановки сил та засобів роти конвойної служби Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, конвой у складі поліцейського водія відділення № 1 взводу № 1 РКС ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_10, начальника конвою РКС ГУНП у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_11 та конвоїра відділення № 2 взводу
№ 2 РКС ГУНП у Вінницькій області капрала поліції ОСОБА_12, які згідно зі ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" є працівниками правоохоронного органу, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію України", виконували обов`язки щодо конвоювання засуджених до районних-міських судів.
Так, 14 січня 2022 року о 14:20 вищевказаний склад конвою, слідуючи маршрутом конвоювання, приблизно о 14:45 на службовому автомобілі "ГАЗ 1430" державний номерний знак НОМЕР_2, прибув до головного контрольного пропускного пункту (в`їзду) ДУ "СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1", що розташована за адресою: вул. Брацлавська, 2 у м. Вінниці та зупинили автомобіль, очікуючи відкриття воріт.
У цей час ОСОБА_6, який перебував неподалік в стані алкогольного сп`яніння, побачивши припаркований вказаний вище автомобіль, неодноразово в усній формі із застосуванням ненормативної лексики, підвищеним тоном та жестикуляцією рук, протягом кількох хвилин висловлював на адресу працівників роти конвою, які перебували у вказаному автомобілі, образливі вислови.
На таку поведінку ОСОБА_6 відреагував ОСОБА_10, який зробив йому усне зауваження про недопустимість вказаної поведінки, однак ОСОБА_6 продовжував нецензурно ображати ОСОБА_10, який являється працівником правоохоронного органу та в той момент був під час виконання своїх службових обов`язків.
Після чого, ОСОБА_10, відкрив дверцята службового автомобіля та знову зробив ОСОБА_6 усне зауваження про недопустимість вказаної поведінки.
У цей момент, ОСОБА_6, не зважаючи на усні зауваження ОСОБА_10, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 являється працівником правоохоронного органу, маючи умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, підійшов до ОСОБА_10, який продовжував сидіти в кабіні службового автомобіля, та умисно завдав один удар своєю головою в область його голови, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року рішення місцевого суду скасовано в частині призначення ОСОБА_6 покарання. Ухвалено свій вирок, яким засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначив ОСОБА_6 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від
30 травня 2019 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
Також засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна.
Також ухвалено в строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати відбуте ним покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від
30 травня 2019 року.
Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про визнання обставиною, яка пом`якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить змінити оскаржуване судове рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і його особі через суворість і пом`якшити призначене покарання до 5 років позбавлення волі, при цьому виключити з мотивувальної частини вироку апеляційного суду посилання на обставину, що обтяжує йому покарання - рецидив злочинів.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації своїх дій, засуджений стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання.
Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до того, що апеляційний суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про його особу, позитивні характеристики та обставини, які пом`якшують покарання, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через суворість.
При цьому, на переконання засудженого, в рішенні апеляційного суду відсутні переконливі мотиви щодо обґрунтованості прийнятого рішення про виключення такої обставини, яка пом`якшує йому покарання як активне сприяння розкриттю злочину.
Також вказує на те, що апеляційний суд необґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує йому покарання - рецидив злочинів, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України він вчинив до ухвалення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2019 року, а тому даний факт виключає рецидив злочинів.
До того ж стверджує про безпідставність врахування апеляційним судом при призначенні йому покарання того, що він раніше судимий за корисливі кримінальні правопорушення проти власності, проти громадського порядку та моральності, оскільки попередня його судимість була погашена.
На підтвердження зазначених тверджень засуджений покликається на практику Верховного суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
засуджено не подавалися.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Що стосується призначення покарання, то згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.