Постанова
Іменем України
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 303/1548/19
провадження № 61-9593св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю.,
Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 22 лютого 2008 року між банком та
ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 24 858 доларів США зі сплатою 1 % на місяць, з кінцевим строком повернення 21 лютого 2028 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 16 лютого 2015 року з ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 877,08 доларів США, що еквівалентно 308 492,26 грн.
01 червня 2016 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою валюту зобов`язання було переведено з долара США у гривню. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку склав 349 864,27 грн, відсоткова ставка за кредитом була визначена на рівні 18% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідачка порушила свої зобов`язання за договором і спричинила виникнення заборгованості, яка на 15 лютого 2019 року становила
561 573,04 грн, із яких: 321 345,18 грн - тіло кредиту, 159 213,14 грн - проценти, 81014,72 грн - пеня.
Посилаючись на невиконання умов кредитного договору, банк просив стягнути з відповідача різницю між стягнутою судовим рішенням та наявною заборгованістю у розмірі 268 008,98 грн (561 573,04 грн - 308 492,26 грн), яка складається із: 44 260,57 грн - тіло кредиту; 142 810,67 грн - проценти; 80 937,74 грн - пеня.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною додаткової угоди.
Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що 22 лютого 2008 року сторони уклали кредитний договір, за яким вона отримала кредит у розмірі
24 858 доларів США, зі строком повернення 21 лютого 2028 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року у справі № 303/343/15-ц із неї стягнуто на користь кредитора
19877,08 доларів США, що еквівалентно 308 492,26 грн, де 17 853,39 доларів США - заборгованість за кредитом, 1 056,86 доларів США - заборгованість за відсотками, 4,96 доларів США - пеня, 16,11 доларів США - фіксована частина штрафу, 945,76 доларів США - процентна складова штрафу.
На виконання цього рішення суду 26 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, у зв`язку з чим 19 червня 2017 року постановою державного виконавця було звернуто стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20%, які вона отримує у відділі освіти Мукачівської РДА, до виплати загальної суми боргу 311 577,18 грн. Утримання із заробітної плати реально здійснювалися за період з липня
2017 року до березня 2019 року.
01 червня 2016 року банк запропонував укласти додаткову угоду до кредитного договору, що і було зроблено, оскільки банком було обіцяно списати борги, що виникли за період з дати укладення кредитного договору до моменту підписання додаткової угоди.
Не розуміючи того, що рішенням суду борг за кредитним договором вже був стягнутий, вона підписала додаткову угоду до кредитного договору. Для виконання цієї угоди щодо зарахування належних із позичальника коштів банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 .
Однак, у лютому 2019 банк пред`явив позов про стягнення боргу виходячи з того, що цією додатковою угодою кредит був конвертований із долара США в гривню і банк зобов`язався надати кредит у сумі 349 864,27 грн, який позичальник зобов`язався повернути. Тим часом, вона не отримувала від банку жодних кредитних коштів за додатковою угодою від 01 червня
2016 року.
Таким чином, банк увів в оману позичальника стосовно істотних умов додаткової угоди, оскільки рішенням суду борг вже був стягнутий і це рішення виконується. Уклавши додаткову угоду банк намагається повторно стягнути суму кредиту за тим самим кредитним договором і за той самий період.
Угода не відповідає вимогам закону, принципам добросовісності та справедливості, передбаченим у ЦК України (зокрема, статтею 203), Закону України "Про захист прав споживачів" (зокрема, статтям 18, 19).
Зазначене порушує цивільні права позивачки, її права як споживача фінансових послуг, у тому числі, на отримання достовірної інформації щодо додаткової угоди, та суперечить нормам статті 61 Конституції України щодо недопустимості притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.
З огляду на такі обставини, на вказані норми закону, а також беручи до уваги положення статей 215, 216 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним, якщо він не відповідає вимогам закону, вчинений із використанням нечесної підприємницької практики і як такий вводить в оману споживача та порушує його права.
Посилаючись на ці обставини, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 просила визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду
від 01 червня 2016 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, у задоволенні первісного позову
АТ КБ "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання додаткової угоди недійсною задоволено.
Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що банком було використане право дострокового стягнення боргу і за його позовом було ухвалене судом відповідне рішення, строк кредитного зобов`язання змінився, після чого кредитор вже не мав правових підстав нараховувати та пред`являти до стягнення тіла кредиту, відсотків та пені за кредитним договором. Рішення суду боржником виконується. Укладення оспореної додаткової угоди до кредитного договору не враховує факту дострокового стягнення боргу за рішенням суду. Суди вважали, що зміни можуть бути внесені сторонами до договору, який діє у відповідних часових межах, у яких сторони можуть реалізувати свої права та виконати обов`язки, що випливають із договору, відповідно, не можуть бути внесені зміни до договору, строк дії якого, строк виконання власне договірних зобов`язань за яким закінчився.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2022 року до Верховного Суду АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення оспорюваного правочину під впливом помилки щодо його природи, а також не усвідомлення нею прав та обов`язків сторін у момент укладення кредитного договору, або нерозуміння інформації, викладеної у додатковій угоді, а тому суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для задоволення зустрічного позову. Крім того, факт власноручного підпису додаткової угоди договору свідчить про те, що ОСОБА_1 усвідомлювала її умови. Звертає увагу на свободу договору. Також зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсною додаткової угоди поза межами позовної давності.
На думку банку, неправильне вирішення зустрічного позову призвело до неправильного вирішення первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 27 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 24 858 доларів США зі сплатою 1 % на місяць, з кінцевим строком повернення 21 лютого 2028 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року
у справі № 303/343/15-ц із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 877,08 доларів США, що еквівалентно 308 492,26 грн, де 17 853,39 доларів США - заборгованість за кредитом, 1 056,86 доларів США - заборгованість за відсотками, 4,96 доларів США - пеня, 16,11 доларів США - фіксована частина штрафу, 945,76 доларів США - процентна складова штрафу.
Постановою державного виконавця ВДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 26 січня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та постановою від 19 червня 2017 року було звернуто стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20%, які вона отримує у відділі освіти Мукачівської РДА.
01 червня 2016 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору від 22 лютого 2008 року, якою валюту зобов`язання було переведено з долара США у гривню. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку та прощеного боргу склав 349 864,27 грн, відсоткова ставка за кредитом була визначена на рівні 18% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до наданого розрахунку банку, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з вирахуванням сум, стягнутих рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 лютого 2015 року у справі № 303/343/15-ц, становить 268 008,98 грн, яка складається із: 44 260,57 грн - тіло кредиту; 142 810,67 грн - проценти; 80 937,74 грн - пеня.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (частина перша статті 216 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 651, частин першої, третьої статті 653, частини першої статті 654 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.