ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 486/2101/21
провадження № 61-15377св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., від 04 жовтня 2023 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ДП "НАЕК "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" (до перейменування - ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом"), про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, виплату заробітної плати.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з 19 серпня 2015 року вона перебуває в трудових правовідносинах з відповідачем. На час виникнення спірних правовідносин працювала техніком документації ІІ категорії в цеху теплової автоматики та вимірювань. 09 грудня 2021 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція
ДП "НАЕК "Енергоатом"видало наказ № 1589-к, яким відсторонило її від роботи з 10 грудня 2021 року, у зв`язку з відмовою від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19.
3. Вважаючи дії відповідача такими, що порушують її конституційні права щодо проведення обов`язкового щеплення проти COVID-19, позивачка просила позов задовольнити: визнати незаконним та скасувати наказ
ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом"
№ 1589-к від 09 грудня 2021 року в частині відсторонення її від роботи; стягнути на її користь 41 017, 28 грн середнього заробітку за час відсторонення.
4. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що у визначених законодавством випадках обмеження конституційних прав і свобод людини допускається. ОСОБА_1 відмовилася від вакцинації, у зв`язку з чим її було відсторонено від роботи. Виконання позивачкою своїх посадових обов`язків дистанційно було неможливим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області
від 26 липня 2023 року, з урахуванням ухвали Южноукраїнського міського суду
Миколаївської області від 14 серпня 2023 року про виправлення описки,
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
6. Визнано незаконним та скасовано наказ ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" ДП "НАЕК "Енергоатом" № 1589-к від 09 грудня 2021 року в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Стягнуто з
ВП "Південноукраїнська атомна електростанція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 41 017, 28 грн.
7. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, що є підзаконним нормативно-правовим актом. До спірних правовідносин слід застосовувати норми статей 43, 92 Конституції України, а закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19, відсутні. Позбавлення позивачки права на працю та заробітку на життя працею визнано несправедливим та непропорційним тягарем обмеження права на приватне життя, гарантованого пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області
від 26 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щопри вирішенні спору суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки форма організації роботи ОСОБА_1 позбавляла її можливості працювати дистанційно, оскільки специфіка її роботи передбачає безпосередню комунікацію з іншими працівниками АЕС та застосування комп`ютерної мережі відповідача, як режимного об`єкту. Оскільки відсторонення ОСОБА_1 від роботи було правомірним, то у роботодавця не було обов`язку здійснювати працівникові визначені законодавством виплати. Доказів того, що трудовим договором було передбачено інші умови, суду надано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
11. 25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 липня 2023 року.
12. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. У касаційній скарзі заявницявказує, що апеляційним судом було проігноровано той факт, що вона не відмовлялася від щеплення ні в усному, ні в письмовому порядку. При вирішенні спору апеляційним судом до спірних правовідносин неправильно застосовано положення статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Відповідач не надав належних доказів того, що при відстороненні її від роботи було дотримано приписи вказаної статті в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від щеплення проти COVID-19 чи акту, складеного лікарем в присутності свідків. Заявниця зазначає, що акт від 08 грудня 2021 року, який мітиться в матеріалах справи, на підставі якого відповідачем видано оскаржуваний наказ, має назву "Про надання інформації" та сам по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує факту її відмови чи ухилення від щеплення.
14. Заявниця стверджує, що відповідач не довів, а суд апеляційної інстанції не встановив, що обмежувальний захід у вигляді відсторонення її від роботи, до якого він вдався і який мав для неї негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами мети - запобігання зараженню вірусом осіб, які не підлягали вакцинації. Також позивачка зазначає, що вона жодного разу не хворіла на COVID-19 та не була непрацездатною, а тому відповідач не зміг довести, що вона була небезпечною.
15. При вирішенні спору апеляційним судом не було враховано усі доводи відзиву на подану роботодавцем апеляційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 486/2101/21.
У визначений судом строк, відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. ОСОБА_1 працювала у ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом"" техніком з підготовки технічної документації РЦ ТЦ ІІ категорії з 29 грудня 2016 року.
18. Згідно з наказом генерального директора ВП "Південноукраїнська АЕС"
ДП "НАЕК "Енергоатом" № 1652 від 03 грудня 2021 року керівникам структурних підрозділів наказано при виявленні фактів відмови або ухилення від вакцинації проти COVID-19 працівниками підлеглого підрозділу: готувати накази про відсторонення працівників від роботи на підставі рішення штабу, наданих списків та документів, згідно з пунктом 7.8 цього наказу.
19. 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 була повідомлена про те, що наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" розширений перелік професій, для яких щеплення проти СОVID-19 є обов`язковим. Працівники ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти СОVID-19. Доведено до відома, що у разі відсутності документу, який підтверджує наявність щеплення проти СОVID-19, ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на підставі статті 46 Кодексу законів про працюУкраїни та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 до усунення причин, що зумовили відсторонення.
20. У відповідь на вказане повідомлення ОСОБА_1 08 грудня 2021 року подала заперечення, в яких вказувала на невідповідність наказів відповідача нормам законодавства.
21. Згідно з протоколом від 09 грудня 2021 року на засіданні штабу з обговорення проведення заходів щодо обов`язкової вакцинації працівників
ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" було вирішено підготувати накази про відсторонення від роботи з 10 грудня 2021 року працівників ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", що відмовляються або ухиляються від профілактичного щеплення проти COVID-19 та забезпечити організацію ознайомлення відсторонених працівників з цими наказами (пункт 6 протоколу). Наступний допуск до роботи відсторонених працівників здійснювати після надання працівником документального підтвердження отримання щеплення або надання висновку лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації (пункт 9 протоколу).
22. До вказаного протоколу додано список працівників ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", які відмовились або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 та які підлягають відстороненню від роботи (виконання робіт) на строк до усунення причин відсторонення, в якому зазначена і ОСОБА_1
23. 09 грудня 2021 року генеральний директор ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" видав наказ № 1589-к "Про відсторонення від роботи", яким відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 10 грудня
2021 року працівників, які відмовились або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 на період дії карантину або на строк до усунення причин відсторонення, у тому числі ОСОБА_1 .
24. Наказом генерального директора ВП "Південноукраїнська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" № 349-к від 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.
Позиція Верховного Суду
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
26. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону
31. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
32. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі
№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
33. Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
34. Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров`я України" (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
35. Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
36. За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ визнано, що протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
37. Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
38. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт
(частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
39. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
40. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя
статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
41. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
42. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частина шоста
статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
43. Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.