ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 939/1280/22
провадження № 61-13851св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Тетерівське лісове господарство",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Косів Леонід Теодорович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
від 03 серпня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до
ДП "Тетерівське лісове господарство" про відшкодування моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з 09 липня 2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та проживала разом з ним однією сім`єю.
3. ОСОБА_2 працював в ДП "Тетерівський лісгосп" на посаді водія.
4. 19 квітня 2022 року під час виконання своїх трудових обов`язків, у робочий час внаслідок наїзду автомобіля на вибуховий пристрій, який залишено військовослужбовцями держави-окупанта, ОСОБА_2 загинув.
5. За результатами проведення спеціального розслідування нещасного випадку складено відповідний акт за формою Н-1, яким підтверджено, що вказаний нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків.
6. Посилалася на те, що у зв`язку з втратою чоловіка вона зазнала тяжких моральних страждань.
7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
8. ДП "Тетерівський лісгосп" заперечувало проти задоволення позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що проведеним спеціальним розслідуванням нещасного випадку, що стався 19 квітня 2022 року, не було встановлено вини роботодавця у його настанні. Зазначало, що зазначений нещасний випадок стався хоч і в робочий час та при виконанні ОСОБА_2 трудових обов`язків, однак внаслідок дії обставин непереборної сили. Зауважувало, що потерпілий знав про особливу небезпеку проведення робіт на територіях, де відбувалися бойові дії.
9. Отже у цій справі вирішувалося питання наявності підстав для відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої близьким родичам загиблого працівника, смерть якого сталася при виконанні трудових обов`язків внаслідок воєнних (бойових) дій на території України.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Бородянського районного суду Київської області у складі судді Міланіч А. М. від 28 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП "Тетерівський лісгосп" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_2 стався у тому числі з вини відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці працівників на підприємстві, а тому позивачка, як його дружина, яка зазнала непоправної втрати рідної людини, має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Заявлений позивачкою розмір такого відшкодування суд вважав таким, що відповідає глибині моральних страждань, а також принципам розумності та справедливості.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
12. Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу ДП "Тетерівський лісгосп" задоволено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків судів першої інстанції щодо наявності правових підстав для покладення обов`язку з відшкодування завданої позивачці моральної шкоди на відповідача. Зазначено, що відповідач не вчиняв будь-яких дій, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого, що було підтверджено актом спеціального розслідування групового нещасного випадку. ОСОБА_2 мав можливість відмовитися від виконання відповідного розпорядження, якби була створена виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я, проте приступив до виконання своїх функціональних обов`язків, самостійно визначивши на власний розсуд безпечний маршрут.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 21 вересня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Косів Л. Т., подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року та залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року.
15. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановахВерховного Суду України від 10 жовтня 2011 року у справі
№ 6-46цс11, від 07 листопада 2011 року у справі № 6-41цс11, а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що нещасний випадок, який стався з її чоловіком, настав у зв`язку з виконанням останнім своїх трудових обов`язків за розпорядженням відповідача. Зазначає, що ДП "Тетерівський лісгосп", не маючи документів про розмінування території, видало усне розпорядження своєму працівнику та оформило шляховий лист на службовий вантажний автомобіль, направивши його у небезпечну місцевість. Вважає, що відповідач, достовірно знаючи про небезпеку, не забезпечив ОСОБА_2 безпечні умови праці.
17. Висновки суду апеляційної інстанції щодо самостійного визначення потерпілими маршруту руху суперечать встановленим актом спеціального розслідування обставинам, зокрема, що маршрут слідування автомобіля визначав шляховий лист.
18. Належних доказів наявності у відповідача даних про розмінування території та дозволу на проведення робіт на спірній ділянці матеріали справи не містять. Вважає, що підстави для звільнення відповідача від відповідальності відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
20. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняпостанови Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 939/1280/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
21. 01 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23. 07 листопада 2023 року ДП "Тетерівський лісгосп" подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
24. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції належним чином встановив фактичні обставини справи та надав належну правову оцінку висновку комісії з розслідування нещасного випадку, правильно врахувавши відсутність вини відповідача у його настанні. Наполягає, що смерть
ОСОБА_2 настала внаслідок дії вибухонебезпечного предмету, а не службового автомобіля, в якому він перебував. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.
25. Зауважує, що до настання зазначеного нещасного випадку, підприємству не було відомо про те, що територія, де він стався, була замінована, з огляду на те, що вона не була окупована, а неподалік від безпосереднього місця, де стався нещасний випадок, інші працівники лісгоспу виконували свої службові обов`язки і ними не було виявлено жодних небезпечних предметів. Вважає, що потреби в отримання документів, які б свідчили про розмінування, не було.
26. Зосереджує увагу на тому, що підприємством створені безпечні умови праці з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони праці. ОСОБА_2 мав можливість відмовитися від роботи, яка небезпечна для його життя та здоров`я, натомість приступив до її виконання та самостійно визначив маршрут слідування, що підтвердив другий потерпілий від зазначеного нещасного випадку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 і працював на посаді водія автотранспортних засобів транспортного цеху ДП "Тетерівський лісгосп".
28. 18 квітня 2022 року ОСОБА_2 отримав усне розпорядження від начальника транспортного цеху ДП "Тетерівський лісгосп" Савченка С. Д. про те, що 19 квітня 2022 року він разом із старшим майстром лісу ОСОБА_3 повинен займатись вивезенням лісопродукції з кварталу 53 виділу 3 Мирчанського лісництва.
29. 19 квітня 2022 року, близько 07 год. 30 хв., ОСОБА_2 прийшов на роботу, отримав шляховий лист та вантажним автомобілем марки КАМАЗ 43101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, поїхав у с. Поташня Бородянського району Київської області за старшим майстром лісу ОСОБА_3, після чого вони разом заїхали до лісу та, проїхавши приблизно 3 км по лісовій дорозі, наїхали на вибуховий пристрій, внаслідок чого стався вибух, ОСОБА_2 загинув на місці, а ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.
30. Згідно з актом спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 19 квітня 2022 року близько 08 год. 30 хв., форми Н-1/П від 29 липня 2022 року, вказаний нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків. Осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, не встановлено.
31. З пояснювальної записки старшого майстра лісу ОСОБА_3, що міститься в матеріалах розслідування нещасного випадку, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, отримавши усне завдання від керівництва стосовно вивезення лісопродукції, сівши до автомобіля, самостійно визначили маршрут, який на їхню думку був безпечним, оскільки 15 квітня 2022 року ОСОБА_3 був задіяний в ліквідації пожежі, під час якої частково їхав по тій дорозі, де стався нещасний випадок, до того ж цей маршрут був перевірений Збройними Силами України та повідомлено, що ця ділянка безпечна для користування.
Позиція Верховного Суду
32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
37. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).
38. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини перша та друга статті 27 Конституції України).
39. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці) частина четверта статті 43 Конституції України).
40. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (частина перша статті 6 Закону України "Про охорону праці").
41. Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України "Про охорону праці").
42. Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (частина перша статті 23 Закону України "Про охорону праці").
43. Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
44. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (частина перша статті 160 КЗпП України).
45. Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звʼязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
46. За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.