ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 466/1189/20
провадження № 61-13138св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний реєстратор Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" Пелип Ірина Богданівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Інспекція державного архітектурного будівельного контролю Львівської області, Інспекція державного архітектурного будівельного контролю м. Львова,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року у складі судді Зими І. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного реєстратора Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" Пелип І. Б. (далі - державний реєстратор Пелип І. Б.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Інспекція державного архітектурного будівельного контролю Львівської області (далі - Інспекція ДАБК у Львівській області), Інспекція державного архітектурного будівельного контролю м. Львова (далі - Інспекція ДАБК м. Львова), про скасування сертифіката відповідності, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про державну реєстрацію речових прав, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, у якій вона зареєстрована та проживає. Відповідачі є її сусідами. Вони провели реконструкцію квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку шляхом прибудови та надбудови другого і третього поверхів на прибудинковій території без необхідних дозволів та без набуття у користування чи власність земельної ділянки. Прибудова обмежує їй доступ до дверей її квартири, який значно звузився, порушується видимість з мансардних вікон її житла. Вказує, що проведеною перебудовою не залишено жодних протипожежних і санітарних відступів для обслуговування належної їй квартири. Після перебудови між квартирами утворився вільний простір шириною близько 60 см, що порушує будівельні норми та протипожежні вимоги. У зимовий період в цьому місці між стіною її квартири і стіною надбудови скупчується сніг і це може призвести до промокання стіни у її квартирі. Зазначає, що прибудову та надбудову здійснено без відповідних дозволів, на що уповноваженими органами вживалися заходи реагування. Зокрема, вважає, що сертифікат відповідності серії ЛВ000417 від 22 березня 2011 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 квітня 2018 року № 40588659, запис про проведену державну реєстрацію речових прав за відповідачами на квартиру АДРЕСА_3 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на їх невідповідність закону.
Просила: скасувати сертифікат відповідності серії ЛВ000417, виданий Інспекцією ДАБК у Львівській області 22 березня 2011 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно від 12 квітня 2018 року № 40588659 державного реєстратора ОСОБА_6 ; скасувати запис про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно, а саме житлову квартиру АДРЕСА_4 ; зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5, шляхом знесення самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_3, а саме: приміщення під номером 2-1 площею 18,2 кв. м, приміщення під номером 2-2 площею 10,5 кв. м, приміщення під номером 2-3 площею 15,9 кв. м, приміщення під номером 2-4 площею 1,2 кв. м, приміщення під номером 2-9 площею 4,8 кв. м, приміщення під номером 2-10 площею 46 кв. м, приміщення під номером 2-16 площею 33,8 кв. м, приміщення під номером 2-17 площею 5,3 кв. м, приміщення під номером 2-15 площею 10,4 кв. м, приміщення під номером 2-14 площею 5,1 кв. м, приміщення під номером 2-13 площею 1,8 кв. м, приміщення під номером 2-12 площею 15,6 кв. м, приміщення під номером 2-11 площею 3,8 кв. м, приміщення під номером 2-21 площею 39,7 кв. м, приміщення під номером 2-20 площею 5,8 кв. м, приміщення під номером 2-19 площею 21,3 кв. м, приміщення під номером 2-18 площею 3,8 кв. м відповідно до технічної документації.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка не надала доказів на підтвердження того, що оспорюваний сертифікат відповідності серії ЛВ000417 від 22 березня 2011 року видано з порушенням вимог закону. Також позивачка не довела, що видачею вказаного документа порушено її особисті майнові права. Відсутні й докази на підтвердження того, що сертифікат відповідності серії ЛВ000417 від 22 березня 2011 року є сфальсифікованим документом.
Позивачка не зазначила, відсутність яких саме документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії, тобто яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування.
Позивачка просила зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5, шляхом знесення самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_2, проте не надала доказів на підтвердження того, яка саме земельна ділянка закріплена за багатоквартирним будинком АДРЕСА_5 .
Суд встановив наявність згоди, зокрема і, позивачки ОСОБА_1, на прибудову або переобладнання квартири АДРЕСА_2 над гаражем, що стверджено її підписом на відповідній заяві всіх сусідів від 11 квітня 2017 року. Твердження позивачки про те, що проведення такої забудови на земельній ділянці, яку відповідачі не отримували у власність або користування і у зв`язку з цим порушено її права, не підтверджені належними і допустимими доказами.
Позивачка не надала суду доказів проведення відповідачами надбудови та перебудови квартири АДРЕСА_2 з порушенням чинних норм та правил і порушення такою надбудовою прав саме позивачки. Квартира відповідачів не вважається самовільним будівництвом, оскільки згідно із законом об`єкт введено в експлуатацію та зареєстровано право власності на нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, провадження № К/9901/5732/19, належним чином не дослідили докази у справі.
Відповідачі протягом 2017-2018 років на земельній ділянці Львівської міської ради, що не була їм відведена для індивідуального будівництва, не маючи відповідного проєкту реконструкції, дозволу на початок будівельних робіт, здійснили самочинну добудову до своєї квартири АДРЕСА_3, та надбудову над квартирою і гаражем, збільшивши площу квартири із 37,5 кв. м до 281,1 кв. м. Самочинне будівництво порушує її права, адже перешкоджає у користуванні земельною ділянкою, що незаконно захоплена та забудована, і це значно утруднює їй вхід до квартири, спотворює вигляд з вікна її будинку.
09 червня 2017 року Інспекцією ДАБК у м. Львові за результатами проведеної перевірки ОСОБА_7 вручено припис із вимогою негайно, з дати отримання припису, зупинити проведення будівельних робіт до отримання дозвільних документів. В акті перевірки 2017 року вказано, що на час її проведення ОСОБА_3 провів добудову першого поверху між гаражем та приміщенням квартири АДРЕСА_2, надбудову над гаражем з частковим заходом на добудову першого поверху з газоблоків. Будь-яких дозвільних документів ОСОБА_3 не надав. На час проведення перевірки будівельні роботи проводилися в частині встановлення дахового покриття над надбудовою. Вимоги Інспекції ДАБК у м. Львові ОСОБА_8 не виконав, дозвіл на земельну ділянку не отримав, проєкт забудови та інші передбачені законом документи відсутні.
Для висновку про задоволення позову достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на таке будівництво, без належно затвердженого проєкту та не виконав вимоги зобов`язального характеру.
Для переобладнання, перепланування, перебудови чи надбудови належного на праві власності нерухомого майна, крім переобладнань, які не вважаються самочинним будівництвом, його власнику необхідно попередньо звернутися до органів місцевого самоврядування за одержанням дозволу на проведення конкретних робіт.
На будинок без даху не могло бути видано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
Технічний паспорт на квартиру 2011 року підроблений. Факт проведення самовільного будівництва підтверджується долученими до справи фотознімками. Мешканці вказаного будинку 11 квітня 2017 року не заперечували проти прибудови або переобладнання власником квартири АДРЕСА_2 над його гаражем. Така прибудова мала здійснюватися відповідно до вимог закону. Суди не дали оцінки також показанням свідка ОСОБА_9 про те, що він не обмірював квартиру АДРЕСА_2 у 2011 році та не виготовляв технічний паспорт на квартиру.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставин справи, встановлені судами
Восьмиквартирний будинок АДРЕСА_5 до 2002 року належав агрофірмі "Провесінь". Мешканці квартир проводили реконструкції, надбудови та добудови помешкань, якими вони користувались. Зазначене стверджується матеріалами інвентаризаційної справи.
Ухвалою Львівської міської ради № 28 від 03 липня 2002 року вказаний будинок прийнято у власність територіальної громади м. Львова.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 у зазначеному будинку.
Відповідно до договору дарування від 31 травня 2017 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подарували, а позивачка отримала в дар квартиру АДРЕСА_6, яка на той час складалася з п`яти житлових кімнат та кухні, загальною площею 181,4 кв. м, житловою - 114 кв. м.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_6 у зазначеному будинку від 12 лютого 2010 року загальна площа нерухомого майна на дату видачі свідоцтва становила 43,2 кв. м.
У зв`язку з узаконенням проведених робіт з реконструкції та надбудов співвласникам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12 серпня 2010 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 за вказаною адресою загальною площею 181,4 кв. м.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_3 від 12 вересня 1997 року відповідачам передано на праві спільної сумісної власності вказане нерухоме майно загальною площею 37,6 кв. м.
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 01 листопада 2001 року № 1471 за зверненням ОСОБА_3 узаконено самовільне будівництво (двоповерхова прибудова розміром 4,8х4,9 м).
Відповідно до договору від 08 серпня 1996 року № 267 ОСОБА_3 придбав у Агрофірми "Провесінь" гараж площею 30 кв. м, що розташований на прибудинковій територій будинку АДРЕСА_5 .
Згідно з довідкою ПАТ "Агрофірма" Провесінь" від 04 червня 2013 року за № 162 ОСОБА_3 вніс у касу агрофірми на виконання вказаної угоди 25 000 000 крб, що підтверджується також квитанцією до прибуткового касового ордера.
Власники квартир будинку АДРЕСА_5, зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не заперечували проти прибудови або переобладнання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 над належним йому гаражем. Підписи всіх сусідів завірено керівником ЛКП "Балатон-409".
Інспекцією ДАБК у Львівській області 22 березня 2011 року видано сертифікат відповідності серії ЛВ000417, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта - житлової квартири АДРЕСА_7 .
Згідно з листом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 28 серпня 2014 року проведена реконструкція з розширенням за рахунок прибудови до квартири АДРЕСА_2 не вплинула на технічний стан основних конструктивних елементів будинку, та департамент вважає технічно можливим її експлуатацію.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 квітня 2018 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ідентифікаційний номер 40588659 від 12 квітня 2018 року, за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_8, загальною площею 281,1 кв. м.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частин четвертої, сьомої статті 376 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК України).
Юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18, Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц, провадження № 61-33103св18, від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17, провадження № 61-9290св21, від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, провадження № 61-1460св21.
Позивачка вважає порушеними свої права проведенням реконструкції квартири АДРЕСА_3 шляхом прибудови та надбудови другого і третього поверхів на прибудинковій території будинку без необхідних дозволів та без набуття у користування чи власність земельної ділянки. Посилається також на істотне порушення будівельних норм і правил відповідачами.
Відповідно до статті 42 ЗК України (у редакції станом на березень 2011 року - час видачі сертифіката) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.