ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 161/10959/21
провадження № 61-15240св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Романюк Леонід Сергійович, на постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І., від 28 вересня
2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина.
3. Повідомляла, що до складу спадкового майна входить 1/2 частка квартири
АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була набута ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_2, за яку він особисто сплачував пайові внески.
4. Посилалася на те, що ОСОБА_3 заповів їй все своє майно, але нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частки квартири з підстав відсутності у неї правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно.
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_1 .
Основний зміст та мотиви судових рішення судів попередніх інстанцій
6. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
7. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину кооперативної квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
8. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 лютого
2023 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 10 листопада 2022 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
9. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Крупінської С. С. від 12 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
10. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину кооперативної квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна кооперативна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому позивачка, як спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом, має право на спадкування 1/2 її частки.
13. Постановою Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. РішенняЛуцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
14. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції, оскільки на час відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_3 не був власником спірного нерухомого майна, не оспорював право власності ОСОБА_2 ні після розірвання шлюбу, ні після реєстрації права власності за нею, у зв`язку із чим спірне майно не увійшло до складу спадщини, відкритої після його смерті.
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Романюк Л. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2023 року.
17. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 та у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 рокуу справі № 584/1319/16-ц, від 08 серпня 2018 року у справі № 760/19770/15-ц, від 06 листопада 2019 року
у справі № 203/304/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18,
від 13 липня 2020 рокуу справі № 570/4234/16-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 303/6365/17, від 30 серпня 2021 року у справі № 355/1060/16, від 10 cерпня 2022 року у справі № 541/312/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції не врахував рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, набуття майна у період шлюбу та за спільні кошти подружжя та не спростування відповідачкою презумпції спільності права подружжя на майно.
19. Зазначає, що ні після набуття права спільної сумісної власності, ні на момент державної реєстрації розірвання шлюбу, ні в подальшому ОСОБА_2 не заперечувала право спільної сумісної власності ОСОБА_3 у спірній квартирі. Жодних спорів між ними не виникало, з відповідними позовами до суду колишнє подружжя не зверталось.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/10959/21, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
21. 21 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 28 листопада 2023 року ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Романюк Л. С., на постанову Волинського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
23. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
24. Зазначає, що наведена заявницею практика Верховного Суду стосується правовідносин щодо поділу спільного майна подружжя, що не відповідає суті спору у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Водночас, зауважує, що вона подавала докази, які підтверджуються факт сплати нею всієї суми за спірну кооперативну квартиру.
25. Додатково звертає увагу на пропуск спадкодавцем ОСОБА_3 позовної давності, визначеної частиною третьою статті 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України, для звернення до суду з вимогами про поділ майна подружжя.
26. Стверджує, що ОСОБА_3 знав про правовий статус спірної квартири, оформлення права власності на неї як на особисту приватну власність та не оспорював зазначеного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 01 грудня 1998 року.
28. ОСОБА_2 була членом Житлово-будівельного кооперативу № 76 і їй була виділена квартира АДРЕСА_1 . Згідно з довідкою Житлово-будівельного кооперативу № 76 будівництво будинку здійснювалося протягом 1991 - 1993 років, будинок здано в експлуатацію в грудні 1993 року. Члени ЖБК № 76 повністю виплатили вартість квартир до червня 1994 року, вартість квартири складала 4 414 000 карбованців.
29. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна 25 жовтня 2016 року, за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
30. 08 липня 2005 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з позивачкою у цій справі ОСОБА_1 .
31. 21 жовтня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно, яке на день його смерті виявиться належним йому, заповів своїй дружині ОСОБА_1 .
32. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
33. 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 їй було відмовлено з підстав відсутності документа, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно.
Позиція Верховного Суду
34. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
35. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
38. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
39. Згідно з положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
40. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
41. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
42. Частинами першою, другою статті 1234 ЦК України встановлено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
43. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
44. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
45. Положеннями статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
46. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
47. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
48. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
49. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.